Історія про зоорятівника з Івано-Франківщини Івана Деренька. Чоловік підбирає у лісі дитинчат-косуль, яких покинули самиці.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Тварин прикарпатцеві додому зносять і місцеві жителі. Зараз у нього вже шість диких кіз. Є одна аж з Вінниччини.
Про це пише Правда.іф з посиланням на Подробиці.
Як їм живеться під людською опікою – бачила Жанна Дутчак.
– Це Цьомка. Не хочеш грибочка? Хоч хлібчика трішки, на.
Іван Деренько показує косулю, яку ще маленькою врятував від собачої зграї. На тваринку випадково натрапив у лісі торік, коли разом із братом збирав гриби. Пів дня вони на відстані спостерігали за дитинчам, але мама-косуля за ним так і не повернулася.
Іван Деренько, волонтер:
Дуже великий лай собак був. Гавкали страшне і багато. І ганяли її маму козу, пси відігнали козу геть, і ми боялися, що вони заїдять нашу козочку.
Покинуте маля чоловік забрав додому. І разом із дружиною взявся його виходжувати.
Оксана Деренько, дружина:
Я проти не була, бо він як розказав, що воно мало померти, бо ті собаки як налетіли, то як можна бути проти. Але це й відповідальність. І нема як відлучитися, що три години давали їсти.
Нині лісовій красуні вже вісім місяців. Вона анітрохи не боїться людей, дозволяє себе гладити. А ще дуже любить цілуватися, за що й отримала кличку – Цьомка.
Подружжя Дереньків мешкає біля лісу. Тут, на околиці, пан Іван облаштував для косулі спеціальний вольєр і щодня знімає з нею відео. За життям Цьомки та її рятівника в соцмережах нині стежать мільйони людей по всій Україні.
Іван Деренько, волонтер:
Про нашу Цьомку дуже багато людей знало, що вона у нас є, і почали люди дзвонити. Нам подзвонили хлопці, що біля трактора, де ліс рубали, козочка маленька вже третій день. Вони запитали, чи я її не заберу, вона ще жива. І як сказав везіть.
Так і з’явилася друга косуля – Мавка. А згодом ще чотири – Барбара, Бембі, Бебі і Зірка. Усі майже однакового віку і зовсім не бояться людей.
– Це Барбара. – Вона місцева? – Ні, вона теж з горів. Бачите, щось хоче сказати.
Чоловік каже: майже в усіх тварин схожа історія – їх ще маленькими підібрали у лісі.
Іван Деренько, волонтер:
Людина йшла, подивилася, от козенятко, треба забрати, вона не бажає йому зла, вона хоче помогти, але дальше помогти не може, коли воно підростає.
Ці дикі тварини потребують спеціального догляду та умов утримання. Іван Деренько отримав дозвіл в сільській раді на облаштування вольєра просто серед лісу. Його площа нині цілий гектар.
Вони навіть не відчувають, що вони в якісь огорожі. Все, що в дикій природі, у них тут є на цій території. Всі рослини практично є. Цей мох вони особливо люблять, такі гілочки вони з’їдають тоже.
Нещодавно в козуль з’явилися сусіди – п’ять зайців.
Зайці взагалі зникають. Лис виїв, собаки виїли. Я думаю тут зайців розводити й випускати щороку по 20-30 штук в дику природу.
Іванові й надалі телефонують з проханнями прихистити козуль. Але він наразі усім відмовляє. Бо проситиме в обласних чиновників дозволу розширити вольєр ще на кілька гектарів, аби створити тут справжній реабілітаційний центр.
