В Івано-Франківській громаді за останні п’ять років поховали щонайменше 169 безхатьків, невпізнаних та самотніх людей. Місцем останнього спочинку для них став окремо відведений сектор 139 а на міському кладовищі в селі Чукалівка, а з 2023 року — сектор 160 а. Похованням таких людей займається комунальне підприємство “Міська ритуальна служба” за гроші, виділені з бюджету громади.
Як в Івано-Франківську прощаються з безрідними, безпритульними людьми та невпізнаними, який вигляд мають сектори 139 а та 160 а на цвинтарі та як часто в області знаходять “безіменні” тіла — у матеріалі Суспільного.
Місце останнього спочинку для безхатьків, невпізнаних та самотніх людей
Шлях до секторів 139 а та 160 а на міському кладовищі в селі Чукалівка пролягає крізь ряди звичайних могил, де стоять пам’ятники й свіжі квіти.
До секторів 139 а та 160 а на кладовищі в селі Чукалівка можна доїхати автівкою. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Ось жінка поправляє вінок на доглянутому пам’ятнику, а кілька метрів убік — ряди дерев’яних хрестів з однаковими чорними табличками та білими написами. Між ними подекуди хитається пожовкла трава. На секторі 139 а — приблизно сотня могил.
“Раніше було мало таких поховань. У рік могли бути двоє-троє. А от зараз, через війну, дуже багато. Буває і по кілька на місяць. Люди приїжджають в Івано-Франківськ і, наприклад, не мають тут нікого близького. Можливо, рідні десь і є, а от людина приїхала сама. Так сталося, що вона померла і нема кому поховати”, — розповідає директор міського кладовища Тарас Матеуш.
Могила померлого у 2022 році чоловіка у секторі 139 а, Чукалівка, Івано-Франківська громада. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Йдемо між рядами. Тут немає мармурових плит чи свіжих квітів. Декілька хрестів похилилися, ще два-три лежать у траві. Окремі вже потемніли від дощу й часу, літери на табличках ледве видно. Є й такі поховання, де вже встановлені пам’ятники.
Похилені хрести у секторі 139 а, кладовище в селі Чукалівка, Івано-Франківська громада. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
“Десь три місяці тому приїжджала жінка, яка шукала свого батька, і знайшла його тут, у секторі з безрідними. Вона розплакалася, поїхала туди й пізніше, ми так розуміємо, буде робити там пам’ятник і відвідувати ту могилу. Ми не знаємо її історії й не питаємо такі подробиці зазвичай. Кладовище — це не те місце, куди приходять з історіями, які хочеться розповісти всім”, — каже Тарас Матеуш.
Могила померлого у 2018 році чоловіка у секторі 139 а. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Також, з його слів, була ситуація, коли приїжджали люди із Закарпаття, шукаючи свого родича. Спочатку вони зв’язалися з “Міською ритуальною службою”, а потім контактували безпосередньо з директором цвинтаря.
“Вони знайшли, де похований їхній родич, і одразу поїхали замовляти пам’ятник. Все оплатили. І вже там, у секторі 139 а, стоїть надмогильний камінь”, — продовжує Матеуш.
Між однаковими дерев’яними хрестами у секторі 139 а стоїть пам’ятник чоловікові, який помер у 2021 році. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Працівник міського кладовища Любомир каже, що перепоховання у цьому секторі востаннє було у 2010-2011 роках. Він тоді ще не працював на цвинтарі, однак колеги переповідали про такий випадок.
“Але це не так просто — провести ексгумацію і перепоховати людину. Має минути конкретний період. Все залежить від особливостей ґрунтів. У нас вони такі, що має пройти щонайменше три роки для перепоховання, а також потрібно зробити багато документів. Люди часто не хочуть з цим всім заморочуватися. Краще зроблять пам’ятник. Бо який сенс перепоховувати людину в межах одного кладовища?” — говорить Любомир.
Пожовклий кущ між похованнями у секторі 139 а, що нагадує зотліле дерево. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Далі їдемо до сектору 160 а, на якому почали ховати безхатьків, безрідних та безіменних у 2023 році. Він розташований майже під самим лісом у кінці цвинтаря. Зі слів директора Тараса Матеуша, цей сектор створили через появу на кладовищі місця для мусульманських поховань. Відстань від сектору 160 а до звичайного — менше, ніж десять метрів.
Ліворуч — звичайні поховання, а майже під лісом починається сектор 160 а. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Він відрізняється від сектору 139 а тим, що всі могили там, окрім свіжих поховань, мають обрамівки. На ньому приблизно 70 поховань. Доглядають за цими секторами працівники міського кладовища.
Сектор 160 а на міському кладовищі у селі Чукалівка, Івано-Франківська громада. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Там також є один пам’ятник чоловіку, який помер у 2023 році, а під деякими хрестами стоять лампадки.
Могила померлого у 2023 році чоловіка у секторі 160 а на кладовищі в селі Чукалівка, Івано-Франківська громада. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
“Коли нам повідомляють про те, що завтра буде поховання безрідної людини, то ми знаємо лише ім’я, по батькові, прізвище, дату смерті. Дати народження ми ніколи не знаємо, лише рік”, — пояснив Тарас Матеуш.
Праворуч — могила без таблички і з квітами у секторі 160 а. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Безіменних або неідентифікованих людей ховають на цьому кладовищі дуже рідко, каже директор. Раніше було частіше, а за останні п’ять років — лише одне таке поховання у 2025. У секторі 139 а таких хрестів два-три. Похорони безіменних або неідентифікованих не організовують за декілька днів, оскільки перед цим тіло може пролежати у морзі досить довго, додав Матеуш.
Могила невідомого, сектор 139 а. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Як у Франківську прощаються з безхатьками, невпізнаними та самотніми людьми
На поховання безпритульних, безрідних та безіменних людей з місцевого бюджету виділяє гроші Івано-Франківська міськрада. Це відбувається скромно, іноді без церемоній, а у випадку з невпізнаними — без імені й прізвища на хресті. За останні п’ять років з бюджету Івано-Франківської громади витратили 705 тисяч 663 гривні на 169 таких поховань.
Скільки безхатьків, людей, від яких відмовилися рідні, а також невпізнаних тіл поховали в Івано-Франківську за п’ять років. Інфографіка: Суспільне Івано-Франківськ
У відповідь на інформаційний запит Суспільного у комунальному підприємстві “Міська ритуальна служба” надали інформацію про те, у скільки гривень обходилося одне таке поховання у 2020-2024 роках:
Як зростали ціни на поховання безхатьків, безрідних та невпізнаних в Івано-Франківській громаді у 2020-2024 роках (за інформацією КП “Міська ритуальна служба”). Інфографіка: Суспільне Івано-Франківськ
Директор міського кладовища Тарас Матеуш каже, що у тариф входить викопування ями, труна, хрест, табличка, а також обрамівка — коли земля на могилі починає просідати.
Сектор 160 а на міському кладовищі у селі Чукалівка. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Як часто в Івано-Франківській області знаходять “безіменні” тіла
Не всі померлі мають документи чи рідних, які б їх упізнали. Окремі тіла знаходять тоді, коли було вчинене кримінальне правопорушення. У судово-медичній експертизі такі випадки не поодинокі.
За період 2021-2025 років на території Івано-Франківщини зареєстрували 171 непізнане тіло, повідомили у відповіді на інформаційний запит Суспільного у поліції області. Серед померлих — 141 чоловік та 30 жінок віком від 30 до 75 років.
Скільки невпізнаних тіл знайшли на території Прикарпаття у 2021-2025 роках. Інфографіка: Суспільне Івано-Франківськ
На сьогодні 12 людей з цього переліку залишаються невпізнаними. Поліцейським не вдалося ані знайти їхніх рідних, ані дізнатися імена. Йдеться про 11 чоловіків та одну жінку.
Що відбувається, коли на вулиці знаходять невпізнане тіло
Після отримання повідомлення про такий інцидент поліція реєструє його. На місце події приїжджає слідчо-оперативна група в супроводі судово-медичного експерта або лікаря. Вони мають констатувати смерть та оглянути тіло, зокрема:
- зафіксувати мертву людину за допомогою фото або відео;
- скласти протокол огляду;
- вилучити речові докази (одяг, особисті речі, прикраси, документи, якщо такі є, а також мобільний телефон);
- провести попередню ідентифікацію (стать, приблизний вік, зріст, татуювання або особливості тіла).
Якщо особу померлого з’ясувати не вдається, тіло транспортують до бюро судово-медичної експертизи. Саме там починається ще один важливий етап — спроба повернути невпізнаній людині ім’я. У морзі тіло не лише зберігають, а й досліджують: беруть відбитки пальців, аналізують ДНК, оглядають зуби, бо часто за стоматологічними картами чи унікальними особливостями щелепи можна ідентифікувати людину.
Відбитки пальців. Pexels
Паралельно з цим поліцейські додають фотографії тіла до матеріалів кримінального провадження та передають до інформаційних обліків Міністерства внутрішніх справ. Також вони порівнюють відбитки пальців невпізнаного з Автоматизованою дактилоскопічною інформаційною системою, а за потреби — і з базами Інтерполу.
Невпізнаних звіряють з базами зниклих безвісти — порівнюють прикмети із записами в Єдиному реєстрі зниклих безвісти та із заявами людей, які повідомляли про те, що їхні близькі не виходять на зв’язок. Якщо це не дає результату, то зразки ДНК тіла вносять до Єдиної бази й порівнюють із записами в ній.
Чому деяких людей ховають під написом “невідомий”
В українському законодавстві немає визначених термінів, скільки часу поліцейські мають витратити на пошуки родичів невпізнаних людей. У поліції Суспільному відповіли, що роблять це “доти, доки є можливість ідентифікації”.
Зазвичай тіло зберігають у бюро судово-медичної експертизи не більше двох тижнів — такий термін визначає наказ № 6 Міністерства охорони здоров’я. В окремих випадках, коли чекають на результати ДНК-експертизи, пошук може тривати понад 14 діб чи навіть один місяць. Утім, як пояснили у поліції, на практиці в моргах рідко зберігають тіла довше 30 днів через обмежені умови.
Якщо особу не вдалося встановити, її ховають як “невідому”. Здебільшого це — результат “глухого” кінця розшуку, коли не вдається ані ідентифікувати людину, ані знайти її родича. Рішення про поховання тіла як невпізнаного ухвалює орган місцевого самоврядування.
Ідентифікація “безіменного” після його поховання
Іноді невпізнаним повертають ім’я вже після поховання. Це трапляється тоді, коли родичі чи знайомі заявляють про зникнення людини через певний час або ж приходять результати експертиз чи інформація з інших регіонів чи міжнародних структур.
Якщо генетичний профіль збігається, поліція вносить уточнення в ЄРДР та внутрішні обліки МВС і офіційно повідомляє рідним. За потреби слідчі звертаються до місцевої влади щодо ексгумації та перепоховання. Судово-медичні експерти підтверджують особу або шляхом повторного дослідження тіла, або завдяки збереженим біологічним зразкам.
Навіть якщо людину поховали як “невідому”, є шанс відновити її ім’я: фотографії, відбитки пальців і зразки ДНК зберігаються у базах, що дає можливість ідентифікації навіть через кілька років.
