25 вересня в Івано-Франківську відбудеться масштабний Ветеранський форум, який організовує обласна профспілка військових, учасників бойових дій та працівників правоохоронних органів. Захід збере ветеранів, представників бізнесу, народних і місцевих депутатів, представників влади та уряду. Серед іншого, на форумі презентують прикарпатські Центри ветеранського розвитку — один із найпотужніших діє в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Напередодні форуму ми поговорили з ректором ІФНТУНГ Ігорем Чудиком про ветеранську політику університету, реабілітацію, освіту для захисників і місце ветеранів в еліті майбутнього.
— Пане Ігорю, закінчіть, будь ласка, фразу: «Ветерани — це…»
— Це ті люди, які заслуговують на окрему повагу й особливу увагу. У майбутньому це наш великий соціальний фронт, у якому заклади вищої освіти, університети та інші інституції повинні брати участь. Мова про працевлаштування, підтримку і створення для ветеранів особливої екосистеми майбутнього розвитку — їх та їхніх родин.
— Ваша діяльність у сфері взаємодії з ветеранською спільнотою системна і послідовна. Чому ви виокремили це як безумовний пріоритет?
— Фактично з перших днів повномасштабного вторгнення, коли наші захисники і захисниці масово мобілізувалися і воювали за нашу Незалежність, я прийняв для себе доволі амбітну, але особисту місію: як громадянин України і громадянин Івано-Франківська, чия сім’я і близькі не покинули державу, — підтримувати її й брати відповідальність за те, щоб максимально допомагати.
Маючи можливість впливати на події вже як ректор, я з перших днів думав, як ми можемо це робити. Так виникла ідея створення Центру ветеранського розвитку. Далі ми почали впроваджувати ініціативи, пов’язані з реабілітацією ветеранів — фізичною, психологічною, освітньою, з перенавчанням і сертифікуванням ветеранів як майбутніх працівників різних галузей.
Ми створили можливість здобуття навичок керування автомобілем на ручному керуванні, який отримали за сприяння Національної поліції, і отримали ліцензії для роботи автошколи для людей з відповідними потребами. Це чи не єдиний приклад такої допомоги в області.
— Що ще працює в університеті вже сьогодні?
— З перших чисел вересня у нас працює особа, уповноважена з питань ветеранської політики університету — окремий напрямок в інституті післядипломної освіти. Щоб ветерани, які звертаються до нас, могли пройти курси, отримати підтримку в логістиці навчання, знали, як отримати ваучер, яку освітню програму обрати і куди згодом піти працювати.
Разом із містом маємо ініціативу, яку підтримав Руслан Марцінків: на території університету є стара котельня, давно виведена з експлуатації, але в задовільному стані. Є ідея створити там ветеранський хаб «Енергія життя». Концепція готова — активно шукатимемо меценатів і донорів.
Паралельно маємо добру комунікацію з «Нафтогазом України». Це компанія, де близько 100 тисяч працівників, з яких 12% — військові, що обороняють державу. Багато молодих людей сьогодні воюють, але хочуть повернутися в галузь. Ми готові їх вчити.
Окремо діє фізична реабілітація. Після ракетного удару ми відновили всю спортивну інфраструктуру: ветерани можуть тренуватися, плавати, грати в настільний теніс. Це одна з наших особливих — не освітніх, а ментальних — місій. Опікуємося й дітьми та сім’ями ветеранів.
Люди повернуться з передової і запитають: друже, а що ти робив ці роки? Я щодня стараюся зробити щось, щоб мати відповіді на ці питання — і не соромлячись дивитися в очі тим, завдяки кому я живий.
— Які з ваших практик варто було б імплементувати в державні політики?
— По-перше, профільному міністерству варто налагодити кращу комунікацію та інформативність про потреби військових щодо нових освітніх компетенцій. Має бути спрощення процесу входження в освітній простір — з екзаменуванням, з постійно діючими впродовж року проєктами.
По-друге, університети, коледжі, училища мають певну місію за своєю локацією. Цю місію варто виділити окремими кейсами — зокрема й ті ж автошколи — та змасштабувати. Заклади освіти, які можуть вчити практичному кейсу з видачею документів і сертифікатів, повинні це робити.
— Ви готуєте економічну еліту України майбутнього. Де в цій еліті місце ветеранської спільноти?
— Хлопці й дівчата, які сьогодні у Збройних Силах, — це еліта нашої держави. Та еліта, яка довела цілому світу, що таке Україна, і довела ворогу, що Україна не зламана. Їхнє місце однозначно в майбутньому — в усіх галузях економіки. Відповідно до рівня, освіти, бажання і кваліфікації ці люди мають займати місця на державних і приватних підприємствах, працювати з молоддю.
Саме тому Центр ветеранського розвитку має бути в університеті: це можливість студентам комунікувати з ветеранами, а ветеранам — зі студентами, реінтегруючись в умови тилової і майбутньої вільної України.
І ще: будь-яка зупинка бойових дій — це не зупинка нарощування агресії з боку ворога. Тому в університетах, школах, коледжах повинні бути осередки, де відбуватиметься передача досвіду від військових до цивільних, окремих компетенцій із реагування на мілітарні виклики. Для молодого покоління це мусить бути обов’язковим. Якщо ми допоможемо нашій еліті стати професійною елітою, то матимемо мільйон людей, які з великої букви називатимуться Кіборгами у всьому. Збройні Сили України — найвищий людський капітал нашої держави.
— П’ять років широкомасштабного вторгнення ви працюєте з молоддю. Як вона змінилася?
— Кардинально. Молодь стала більш патріотично налаштованою, більше читає про війну, геополітику, перспективи майбутнього. Мотивація бути студентом у 18–19-річних сьогодні майже вдвічі вища, ніж у 2022 році. Майбутній випускник бачить себе в Україні — студенти не говорять, що вчаться, аби поїхати за кордон.
Я щовечора стараюся відвідати міське озеро — там багато молоді. Вони збираються, співають гарних українських пісень, і найважливіше — я бачу тверезу молодь. Спортзали ввечері просто забиті. Молодь обирає здоровий спосіб життя.
— Ви підписали меморандум про взаємодію з ветеранською профспілкою, яка 25 вересня проводить у Франківську великий Ветеранський форум. Які ваші очікування?
— Я абсолютно переконаний, що меморандум буде дієвим. Спільний меморандум — це бачення спільної дороги і спільних цілей. Команда університету робить сьогодні дуже багато змін — і візуальних, і внутрішніх, в управлінні та освітньому процесі. Усі зміни ґрунтуються на співпраці: це можливість поділитися досвідом, отримати підказку, допомогу, доступ до людського ресурсу. Ми дуже активно і ефективно реалізовуватимемо політику покращення ветеранського простору — щоб створювати умови швидше.
Довідково. Ветеранський форум відбудеться 25 вересня в Івано-Франківську. Його мета — презентація оновленої обласної профспілки, об’єднання ветеранської спільноти, влади та бізнесу для чесного діалогу і спільного сталого розвитку. Під час форуму також презентують проєкт формування політики забезпечення ветеранів житлом та прикарпатські Центри ветеранського розвитку, які вже мають успішний досвід перекваліфікації ветеранів у затребувані професії.
