Село Чортовець Городенківського району традиційно спеціалізується на вирощуванні капусти, тут навіть фестиваль свій заснували на її честь.
Пізню капусту господарі села Чортовець Городенківського району висаджувати в полі цьогоріч не поспішали. Тиждень тому температура повітря опустилася нижче нуля. Хоч і під подвійним шаром агроволокна, та мороз вплинув на розсаду, що винесли з теплиць на загартування. Тепер треба дати їй відійти від стресу, пише Голос України.
Приморозило й ранню капусту у відкритому ґрунті, що вже почала зав’язувати головки. Уранці 13 травня оцінити втрати вийшло на поля стільки господарів, що аж рясніло. Розпачу було – не описати. Померзли бобові, баштанні, картопля. Капуста витримала, але рослини стали наче прозорі. Довелося підживлювати.
“Рання капуста сорту “Еліза” в нас уже добре закущилася. Закладаємо насіння до капсул ще в березні. Теплиці опалюємо. На поле розсаду висадили місяць тому, коли вже рослини мали по чотири справжні листки. Сподівалися на початку червня вже зрізати головки для продажу. Тепер достигання відтягнеться десь на два тижні, і врожаю очікуваного не буде. Ціна у травні тримається на рівні 15 грн/кг, на початку червня ще можна реалізувати по 10. Що пізніше вивеземо на ринок – то дешевше буде. Втрати очевидні. Земля – то наш заробіток. Скільки треба наробитися, а тут один день може все перекреслити”, – бідкається мешканка Чортівця Ореста Гринюк.
Касети із розсадою капусти висаджують за допомогою трактора, намагаються обходитися власними силами. Рук вистачає: пані Ореста з чоловіком, дочка із зятем. Родичі підсобляють один одному, щоб менше витрат, бо ніхто не знає, якою буде осінь. Найманим працівникам треба платити по 300 грн на день.
Кличуть, коли вже час різати капусту. Тут уже самим не впоратися, бо хтось мусить бути постійно на ринку, довозити продукцію. Хоч, якщо порахувати, восени тих же 300 грн платять за меншу працю, бо день коротший.
“У нас через карантин багато односельців не могли виїхати за кордон, як звичайно, то взялися до землі. І складається так, що вирощують те, що добре вродило і мало збут торік. Тоді виходить перевиробництво. Вирощене падає в ціні”, – розповідає Ореста Гринюк.
Бувають і інші втрати. Приміром, торік цілі масиви вимокли, бо село у видолинку. Або ж купили насіння в недобросовісних продавців та виростили замість пізніх сортів капусти, на яку найбільший попит, невідомо яку. Головки зверху ніби цілі, а качан гнилий. Не те що продати – худобі годі було таке давати. Довелося переорювати врожай.
“Намагаємося продати вирощене до кінця року, бо закладати в кагати витратно. Реалізувати взимку чи навесні за вищою ціною не вдається: тепер уже не беруть мішками, як колись. У супермаркетах усього в достатку. Та й на ринку пропозицій чимало. Продають посічену або навіть уже квашену капусту. Для міських покупців вигідно, і вони готові переплачувати. Однак до нас не раз приходили та скаржилися, що така квашенина швидко псується. Причина, вочевидь, у тому, що головки привозять із півдня країни, можливо, середньостиглі сорти, не призначені для тривалого зберігання. Наша ж пізня, міцна. Тож часто шукають саме чортовецького врожаю”, – розповідає господиня.
“Один старенький чоловік колись казав, що десятий рік неодмінно буде успішним. Отак, із року в рік працюємо на полі та все сподіваємося на той урожайний, десятий. Земля – як лотерея. Або виграв, або програв. Навесні переживаєш, щоб не обмерзло, влітку – щоб град не побив та не вимокло, восени – щоб вигідно збути. Втім, у всьому є своя логіка: багато вродило – мішків наносишся, а ціни на продукцію низькі. Й навпаки – мало вродило, зате краще продали. Отак і живемо: з надією на Бога, не все ж журитися. Багато кусаєш – мало маєш”, – підсумовує жінка.
Кілька років тому Ореста Гринюк як завідувачка Чортовецького дитсадка “Ромашка” започаткувала в закладі Фестиваль капусти. Її ініціативу жваво підтримали односельці, а також відомий у краї меценат Роман Калин. Захід стає щороку масштабнішим, тепер уже має статус районного. На ньому продають вирощене гуртом і вроздріб, а місцеві ґаздині навперебій виставляють свої страви із цього популярного овочу. Сподіваються, що й цьогоріч буде не гірше. Молодь виїздить, бо в селі з роботою сутужно. То ж треба чимось зацікавити. Придумують і різні конкурси, забави – як апогей важкого сільськогосподарського сезону.
