4 березня 2025 року минає місяць з дня загибелі підполковника Збройних сил України, поета з Івано-Франківщини Максима “Єнота” Ємця. Військовий був старшим офіцером підрозділу спеціального призначення Головного управління розвідки Міністерства оборони України. На фронті він прослужив 11 років, адже став на захист країни у 19.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Про бойовий шлях Максима Ємця, війну та поезію — у статті Суспільного за матеріалами військовослужбовиці Оксани “Ксени” Рубаняк.
З дитинства брав участь у патріотичних організаціях
Максим Ємець народився 21 вересня 1994 року у селі Старий Косів Івано-Франківської області. Навчався у Косівській гімназії-інтернаті, потім — в Івано-Франківському фінансово-комерційному коледжі імені Степана Граната.
Максим Ємець у дитинстві. Оксана Рубаняк
У дитинстві хлопець брав участь у військово-патріотичних організаціях — УНА-УНСО і “Тризуб” імені Степана Бандери. Згодом був учасником громадського руху “Народний контроль”. Виховували Максима матір Надія Ємець, бабуся Марія та дідусь Валентин.
Третину життя воював
Максим Ємець став на захист країни у 19 років — у 2014. Спершу воював у складі батальйону “Айдар”, 4 серпня 2014 перейшов до лав 54 окремого розвідувального батальйону на посаді навідника-оператора. Згодом військовий став командиром взводу у 10 гірсько-штурмовій бригаді.
У 2018 році, після завершення навчання на курсах лідерства в Одеській військовій академії, отримав офіцерське звання “молодший лейтенант”.
Максим Ємець вступив до війська у 19 років. Оксана Рубаняк
“По суті, все моє доросле життя — це війна. Пройшов увесь шлях від солдата до командира роти… Ми просто робимо свою роботу. І це нормально для військових. Коли смерть і життя на короткій грані — це важко. Але нічого, справляємося, мусимо”, — говорив Максим Ємець в одному з інтерв’ю.
Воїн продовжував навчання та влітку 2024 року був слухачем лекцій у Воєнно-дипломатичній академії Євгенія Березняка.
Максим Ємець служив з 2014 року. Оксана Рубаняк
“Військовий шлях Максима Ємця був насиченим та тривалим, сповненим значущих подій. 11 років, понад третину свого життя, він віддав захисту Батьківщини в “найгарячіших” напрямках, пройшовши увесь шлях від солдата до командира батальйону, а згодом — старшого офіцера підрозділу спеціального призначення ГУР МО, обіймаючи найвідповідальніші посади”, — розповідає Оксана Рубаняк
“За ним йшли люди, бо довіряли”
Військовослужбовець брав участь у боях за Іловайськ, Дебальцеве, Лисичанськ, Широкине, Попасну, Сіверськодонецьк, Соледар, Бахмут, Авдіївку.
Максим Ємець під час служби. Оксана Рубаняк
“Виявляв виняткову сміливість, героїзм та непохитну відданість Україні, її народу та військовій справі. Ніколи не зупинявся, впевнено йшов вперед без вагань. За ним йшли люди, цілі підрозділи, бо довіряли, бо були певні у своєму командирові, його професійності та рішеннях”, — каже “Ксена”.
Велика війна та робота у Головному управлінні розвідки
Велика війна застала Максима Ємця на посаді командира розвідувальної роти 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Пройшов бої за Попасну.
1 червня 2022 Максим Ємець став командиром мотопіхотного батальйону 10 гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. На той момент він вів бої у Сіверськодонецьку.
Максим Ємець з побратимом. Оксана Рубаняк
В одному з інтерв’ю він розповідав: “Нас (росіяни — ред.) просто закидують м’ясом. Основна наша цінність — це кадри, тому що країні потрібні живі герої. Наша країна переможе однозначно”.
Після оборони Сіверськодонецька Максим Ємець перевівся у загальновійськову частину ГУР МО. Там брав участь в операціях на різних напрямках фронту.
Планування звільнених територій
За словами Оксани Рубаняк, “Єнот” долучився до створення плану та реалізації військових операцій зі звільнення Харківської області, Балаклійського прориву та деокупації Куп’янська у 2022 році.
“Брав активну участь у наступі Сил оборони України на території РФ у 2024 році. Також воїн долучився до вироблення плану та реалізації оборони Харківщини у 2024 році, де керував оборонними операціями. Зокрема, у селі Стариця. Там ГУР спільно з підрозділами 42 ОМБр розгромили противника, не давши окупанту просунутися далі”, — каже військовослужбовиця.
Після оборони Сіверськодонецька Максим Ємець перевівся у загальновійськову частину ГУР МО. Оксана Рубаняк
З грудня 2024 Максим Ємець перебував на Покровському напрямку. Він працював над організацією та координацією військових операцій з оборони, зокрема, на околицях Покровська, Піщаного. Завдяки злагодженим діям 425 штурмовий полк “Скала” та 32 окрема механізована бригада звільнили село Піщане.
“За своє життя Максим не мав багато нагород, бо для нього не були важливі посади, звання чи відзнаки, пріоритетом завжди були люди. Він завжди турбувався про свій особовий склад, беріг його, йдучи навіть інколи проти вищого командування, коли вказівки тих були некомпетентні чи неправильні з огляду на ситуацію на лінії фронту”, — розповідає Оксана Рубаняк.
Максим “Єнот” Ємець та лисиця. Оксана Рубаняк
За життя військовий отримав дві нагороди — “За військову службу Україні” (2016 рік) та орден “За мужність” III ступеня (13 березня 2022 року). Посмертно Максима Ємця нагородили медаллю “Хрест бойових заслуг”.
Декілька разів був важко поранений
8 березня 2022 року під час перших днів оборони Попасної “Єнот” отримав важке поранення — була пробита легеня та втрачена частина шлунка.
“Ще одне важке поранення Максим отримав під час евакуації “трьохсотих”. Тоді самотужки та з власної ініціативи він відправився рятувати бійців. Воїн отримав майже десяток кульових поранень, проте хлопців врятував. У цьому був весь Максим — люди насамперед”, — пише військова.
Максим Ємець з побратимом. Оксана Рубаняк
За час служби воїн отримав вісім поранень, його тіло було порешетоване та у шрамах. З ускладненнями після травм він “боровся кожного дня”.
Навіть маючи групу інвалідності, Максим Ємець продовжував стояти на захисті країни.
Поезія Максима Ємця на війні
На фронті Максим Ємець писав поезію. Свій останній вірш воїн опублікував на Facebook-сторінці 4 лютого 2025 року. Він починався словами: “Живи тут і зараз — вдихай запах війни”.
“Максим Ємець залишив по собі мистецьку спадщину — поезію. Його вірші — це голос війська з фронту, голос невмирущої української нації, людини-титана, воїна, борця, який вмів воювати, захищати та кохати…” — пише “Ксена”.
Вірш Максима Ємця. Facebook/Артур Дейн
“Поезією він захоплювався ще в дитинстві та юності, друкуючи їх у вітчизняних ЗМІ. Стосунки з останнім коханням свого життя — українською військовою Оксаною Рубаняк роздмухало в серці воїна ліричні настрої, і він повернувся до поетичного слова”, — так відгукувалася про творчість військового його посестра, військова журналістка Світлана Борисова, з якою боєць служив під час АТО.
Особисте життя воїна
У Максима Ємця від першого шлюбу залишилася донька Квітослава. З дружиною Тетяною він розлучився у лютому 2023 року.
Максим “Єнот” Ємець був заручений та планував одружитися з українською військовою Оксаною Рубаняк. Проте пара не встигла побратися.
Максим Ємець та Оксана Рубаняк. Facebook/Оксана Рубаняк
Загибель
Військовослужбовець загинув 4 лютого 2025 року під час артилерійського обстрілу на Покровському напрямку. У пам’ять про коханого Оксана Рубаняк пообіцяла видати його збірку поезій.
11 лютого 2025 року в Івано-Франківську попрощалися з військовослужбовцем. Максима Ємця поховали на Алеї героїв на міському кладовищі у селі Чукалівка.
