Франківець Станіслав Матвіїв на позивний Скофілд з десяти років був у “Пласті”, з 15 — у цивільному корпусі “Азову”. На початку повномасштабного вторгнення Росії долучився до Сил спеціальних операцій полку “Азов”, з якого згодом сформували 3 окрему штурмову бригаду, у якій досі служить. Наразі його посада — помічник начальника протиповітряної оборони з розвідки.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Про свій перший бій, найскладніші випробування в Авдіївці, службу в протиповітряній обороні, полонених росіян та іноземців у 3 штурмовій бригаді боєць розповів Суспільному.
“Було мукою допомагати бійцям, які першими захищали Київ. Хотілося бути серед них”
Шлях Станіслава Матвіїва до 3 окремої штурмової бригади почався тоді, коли батьки у десять років записали його до скаутської організації “Пласт”.
Станіслав Матвіїв у 15 років вступив до цивільного корпусу “Азову”. Станіслав Матвіїв
“Я потрапив у таке середовище, де чин та вчинок вважалися чимось необхідним для чоловіка, який вважає себе патріотом та націоналістом. У 15 років я вступив до цивільного корпусу “Азову”, — каже Станіслав Матвіїв.
У перші дні російського вторгнення до Києва поїхали бійці “Азову”, які воювали з 2014 року на сході України, пригадує воїн.
Станіслав Матвіїв по центру під час оборони Києва. Станіслав Матвіїв
“Для мене було певним чином мукою допомагати їм провіантом, спорядженням, одягом. Хотів бути серед них, теж стати частиною історії, взяти участь у боях”, — говорить Станіслав Матвіїв.
Боєць розповідає, що згодом в Івано-Франківську почали формувати підрозділ “Азов-Прикарпаття”. Він був серед 40 новобранців, яких у березні відправили до столиці України. У Києві вони брали участь в охороні стратегічних об’єктів.
Станіслав Матвіїв другий справа. Станіслав Матвіїв
“Також у нас було кілька днів навчань. Проблема полягала в тому, що була активна фаза оборони Києва й інструктори були залучені до неї. Нам довелося самим читати книжки, настанови, тренуватися один з одним. Тобто нам давали якусь крихту інформації, ми її відпрацьовували: рух групами, тактична медицина”, — каже Станіслав Матвіїв.
Перший бій і загибель побратима
Вперше на лінію зіткнення новобранців відправили у травні 2022 року в Запорізьку область, каже Станіслав Матвіїв. У їхньому взводі із 44 бійців тільки один мав бойовий досвід.
“Нашим завданням було закріпитися на позиціях, які до цього взяли бійці першого штурмового батальйону. По рації надійшов поклик про допомогу. Наша група вирушила їм на поміч. Був досить інтенсивний бій, як на той час, для мене особисто. Це був мій перший бій”, — говорить військовослужбовець.
Станіслав Матвіїв у травні 2022 року вирушив на лінію зіткнення у Запорізьку область. Станіслав Матвіїв
Під часзіткнення один боєць отримав поранення. Побратим Олександр “Ордер” Коцюбинський, який мав бойовий досвід, загинув. Станіслав Матвіїв каже: це суттєво вплинуло на нього. Він зрозумів, якою є війна.
По центру стоїть полеглий побратим Олександр Коцюбинський на позивний Ордер. Штаб оборони Прикарпаття
“Це були штурмом взяті позиції, не дуже добре вкопані, і перекриттів ніяких не було. Уламок ворожої міни потрапив побратиму в голову. Шансів вижити Саша не мав”, — згадує Станіслав Матвіїв.
Станіслав Матвіїв з побратимами. Станіслав Матвіїв
Авдіївка — найскладніше випробування
Боєць розповідає: під час боїв за Авдіївку він уже не був у піхоті, а у взводі аеророзвідки.
“Авдіївка — це, напевно, було найскладніше випробування для нашої бригади через масштаб боїв, кількість боєприпасів, які противник випускав по нас. Тут було найбільше за увесь час війни випадків, коли наша група чи я могли загинути, або отримати дуже тяжкі травми”, — каже Станіслав Матвіїв.
Станіслав Матвіїв вважає Авдіївку найскладнішим місцем своєї служби за весь період війни. Станіслав Матвіїв
Військовослужбовець розповідає про випадок, коли разом з побратимами обігнав машину механізованого батальйону і через кілька секунд у цю техніку влучили російські військові. Її понівечило. В інший день — “приліт” у їхнє укриття.
“Я якраз вилазив у той момент і мене кинуло вниз, в підвал. Військовослужбовець суміжної бригади, який прийшов посидіти в інтернеті біля нашого укриття, загинув. Я думаю, що це летіло не по нас, а по “Бредлі”, бо ми ніяким чином не видали свого сховища. Але війна — це часом про везіння”, — каже Станіслав Матвіїв.
Бійці під час відпочинку. Станіслав Матвіїв
Робота в управлінні ППО
На початку літа 2024 року підрозділ Станіслава знищував 20-30% БпЛА, якими армія РФ атакувала їхні позиції. Зараз цей показник складає 80-90%, каже воїн.
“Зрозуміло, що ворог старається цьому запобігти, недооцінювати його не можна. Дуже активно вони почали застосовувати дрони на оптоволокні, які неможливо заглушити. Ставлять камери зі штучним інтелектом, які бачать наші дрони, і починають робити маневри, аби наш пілот його втратив”, — каже військовий.
Станіслав Матвіїв — помічник начальника протиповітряної оборони з розвідки. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Станіслав Матвіїв вважає, що в України є хороші перспективи щодо виробництва і розвитку сучасних засобів озброєння.
“Ті рішення, які зараз представляють наші компанії, мало країн у світі можуть таким похвалитися. Вони хороші у плані дешевизни, обслуговування й ефективності. Звичайно, я не можу розголошувати про ці розробки”, — каже Станіслав Матвіїв.
Станіслав Матвіїв. Станіслав Матвіїв
З його слів, активно розвивається напрям з наземними роботизованими комплексами. Вони можуть доставити спорядження на поле бою, евакуювати пораненого чи вести вогонь по противнику. Такі зразки є на озброєнні в 3 окремій штурмовій бригаді.
Як ворог здається в полон
Станіслав Матвіїв розповідає, що останніми місяцями росіяни почали активніше здаватися в полон. Буває, що здаються цілими групами, буває, що губляться і просто заходять на українські позиції.
Боєць 3 окремої штурмової бригади Станіслав Матвіїв. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
“Там дійсно можна загубитися, бо ситуація на полі бою дуже динамічна. Недавно один з командирів “Дацик” взяв у полон групу противника — його бійці прикинулися росіянами. Також є свідчення, що противник дивиться відеоспілкування з полоненими. Тому знають, що 3 окрема штурмова бригада бере полонених”, — каже Станіслав Матвіїв.
Латиноамериканці в 3 штурмовій
За словами Станіслава Матвіїва, більшість іноземців у 3 штурмовій бригаді — латиноамериканці, зокрема, колумбійці.
У 3 штурмовій бригаді також воюють іноземці. Станіслав Матвіїв
“Для них є розроблений спеціальний шеврон — “іспанський шторм”. Вони — агресивні в штурмових діях, не дуже люблять копати”, — розповідає Станіслав Матвіїв.
З його слів, більшість іноземців — це ентузіасти, які хочуть пригод. Є й такі, що воюють за гроші, оскільки отримують таку ж платню, що й українські військові.
“Люди втягуються”. Про мобілізованих у 3 штурмовій
Станіслав Матвіїв каже: мобілізовані, які потрапляють у 3 штурмову бригаду, воюють не гірше, ніж ідейно вмотивовані бійці, оскільки на них впливає середовище, у яке вони потрапляють.
Станіслав Матвіїв з побратимом. Станіслав Матвіїв
“Люди втягуються. Вони бачать, що командири про них піклуються. Бачать, що їх прийняли в сім’ю. Навіть ті, які були невмотивовані, які раніше не чули про якісь ідеологічні засади, про націоналізм”, — каже військовослужбовець.
З його слів, бригада проводить відбір і не кожен мобілізований зможе до неї потрапити.
Парк ветеранів в Івано-Франківську
Станіслав Матвіїв є одним з ініціаторів створення парку ветеранів в Івано-Франківську на зеленій зоні поблизу міського озера. Там раніше хотіли побудувати реабілітаційний центр.
Станіслав Матвіїв є одним з ініціаторів створення “Парку ветеранів”. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
“Я гуляв тими місцями. Там минуло моє дитинство, юність. Я і мої побратими вважають, що ця місцина має залишатися зеленою зоною. Ми із самого початку підтримали людей, які започаткували ініціативу “Парк ветеранів”. Всі прекрасно розуміють, що ніхто там не мав ніякого реабілітаційного центру для ветеранів будувати. Це все тільки слова і бажання загарбати собі дійсно дуже соковитий шматок міської землі”, — вважає Станіслав Матвіїв.
Чоловік каже: щоразу, коли повертається з фронту в Івано-Франківськ, спостерігає, як місто все більше забудовують, але не створюють необхідну інфраструктуру довкола. Також він додає, що у місті не вистачає зеленої зони, тому вболіває за парк ветеранів, де зможуть відпочивати й містяни, і гості Івано-Франківська.
