46-річний Іван Сакалюк із позивним “Сокол” – головний сержант взводу – командир бойової машини. Штатно в нього та двох побратимів на озброєнні установка БМ-21, але неофіційно хлопці її назвали “Лялька”: і за чудовий зовнішній вигляд, і що робить відповідну погоду по той бік лінії фронту.
Повідомляє Івано-Франківський центр комплектування та соціальної підтримки, пише Правда.іф
“Черговий залп – і десь за горизонтом у ворога з’являється чергова “перевага”: в самісінькому пеклі. Бо робота розрахунку БМ-21 “Град” старшого сержанта Івана Сакалюка – безжальна, точна та холоднокровна. Так і працюють “росомахи” з підрозділу реактивної артилерії 68 ОЄБр імені Олекси Довбуша: рідному з’єднанню примножують бойову славу, а серед знавіснілих окупантів сіють паніку і смерть!” – йдеться у дописі
Що відомо про бійця
У мирному житті старший сержант працював на будівництві. А від початку АТО/ООС служив у 2015-2016 роках у 92 ОМБр, а в 2020-2022 роках за контрактом – у 24 ОМБр імені короля Данила. Теж у реактивній артилерії.
18 лютого 2022 року контракт закінчився, і “Сокол” поспішив додому. Саме 24 лютого в доньки був день народження, тож мріяв устигнути привітати. Приїхав вчасно… І одночасно з початком повномасштабним вторгненням рашистів… Тому гостини скасувалися самі собою: військовослужбовець одразу прибув на рідній Івано-Франківщині в один із ТЦК та СП і того ж дня повернувся на військову службу. Цього разу в 10 ОГШБр “Едельвейс”…
У 2023 році Івана Сакалюка перевели до 68 Окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ ЗСУ, в складі якої старший сержант захищає Україну й досі. Разом із ним фактично цілодобово бойові побратими. Старший солдат, водій Сергій із позивним “Каспер” – із Волині. А старший солдат, навідник із позивним “Мальборо” – з Сумщини. Хлопці ще молоді.
Тоді як їхнього командира дуже часто кличуть навіть не за позивним, а по імені та по-батькові. У серпні “Соколові» виповниться 47 років, удома на Прикарпатті у нього велика родина: батько, сестри, дружина, донька, син із невісткою та двоє онуків – Христинка (народилася, як дідусь був уперше на війні, в 2015 році) і Данилко (у березні хлопчикові рік минув, дідусь знову був у війську).
Бойова робота в реактивній артилерії – це, звичайно, не посада писаря в якомусь прифронтовому штабі. Тому на війні усіляке траплялося. “Соколові”, звичайно, важко пригадати якийсь особливий випадок із його військової служби, але мінімум один називає:
“Разом зі своєю чудовою “Лялькою” розрахунок виконував завдання під Вовчанськом на Харківщині, підтримували прикордонників. Священник із рідного Прикарпаття з нагоди свята якраз стрітенські свічки передав. І коли горів їхній священний вогонь, із неба рухнув рашистський БпЛА! “Ланцет”, хоч і був зовсім близько, але заплутався в кронах дерев та втратив боєздатність…
Іван Сакалюк після цього ще більше повірив у заступництво Господа Бога”.
“Сокол” захищає Україну на фронті фактично вже 10 років. За бездоганну службу отримав чимало відзнак, особливо гордиться “Золотим хрестом” від Головнокомандувача Збройних Сил України, який йому вручили у 2023 році на Вугледарському напрямку.
Але найбільшою нагородою для нього і для всіх його побратимів стане, звичайно, Перемога над російськими загарбниками. “Сокол” і всі росомахи роблять для цього все від них залежне.
