Микола Гончаров півтора року живе у прихистку від “Карітасу” в селі Войнилів на Івано-Франківщині. У червні-липні 1986 року він краном вивантажував будівельні матеріали, необхідні для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Після роботи неподалік небезпечної зони чоловік захворів на рак щитоподібної залози.
Про дні ліквідації аварії на ЧАЕС і життя після неї Микола Гончаров розповів кореспондентам Суспільного.
Реклама: Місцеві пропозиції
Лазерна епіляція пахв: Безкоштовно
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Нині чоловікові — 75 років. На Івано-Франківщину він переїхав з рідного міста Курахове Донецької області через постійні обстріли. Зараз Курахове — під тимчасовою окупацією росіян.
Микола Гончаров пригадує, як у червні 1986 року поїхав ліквідовувати наслідки аварії на ЧАЕС.
“Нічого ми не знали. Вже після 1 травня дізналися, що сталася аварія. Підійшов завгар. Нас було два кранівники. Завідувач гаража каже: “Один з вас має поїхати”. Я поїхав, бо мій напарник мав двох доньок, а в мене дітей не було”, — каже Микола Гончаров.
Микола Гончаров. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Коржук
З його слів, ліквідатори жили в наметі в Чорнобильській зоні.
“Там є залізнична гілка. Ми вивантажували вагони. Мішки здоровенні були. У них — різні матеріали будівельні, можливо, був цемент. Нічого про це нам не казали”, — говорить Микола Гончаров.
Він разом з напарниками працював за 30 кілометрів від атомної станції. Харчувалися на польовій кухні. Замість душової — бочка з водою, підігріта сонцем.
“По 13 годин ми працювали. Суботи — робочі. Відпочивали лише у неділю, й то, якщо не поставлять вагон”, — ділиться спогадами Микола Гончаров.
Ні індивідуальних дозиметрів, ні респіраторів кранівникам, які працювали вдень і вночі, не видали. Через тиждень вони відчули, що стало гірше: була в’ялість, “важка голова”. Але люди продовжували працювати.
За роботу поблизу небезпечної зони Микола Гончаров отримав від радянської влади 900 рублів. Невдовзі після повернення додому чоловік захворів на рак щитоподібної залози. Також у ліквідатора суттєво впав зір.
“Багато загинуло хлопців, хто на реакторі був. Ми ж цікавилися, хто, де й що, коли зустрічалися. І тільки чути було: той помер, той помер, той помер. Ми дуже багато пережили”, — каже Микола Гончаров.
Журналіст
Ігор Василик
Журналіст, фрілансер. Закінчив факультет журналістики ЛНУ в 2008 році
журналістка, власкор регіональних та центральних ЗМІ. Закінчила Києво-Могилянську академію у 2019 році.
