Військовий з Франківщини Роман Мигаль з позивним РАЙФ пригадує, як 24 лютого побачив прильоти по аеродрому з вікна свого будинку. Це стало початком його довгої історії оборони країни, втрати побратимів та набуття чогось більшого — абсолютної віри в перемогу.
Пише Правда.іф з посиланням на МІСТО
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
«Одразу на наступний день після початку повномасштабного вторгнення на базі Івано-Франківської ТГ створили добровольче формування. Я вступив в нього. Ми працювали поки в межах області, тобто патрулювати місто з екіпажами поліції в денний та нічний час. Вже тоді ми бачили, що потрібно висуватися на фронт, — пригадує Роман.
До них надійшла пропозиція від 72 бригади імені Чорних Запорожців. У них якраз був увесь вакантний кулеметний взвод. Назарій Кішак став командиром, а всі інші бійцями взводу. Так вони почали воювати.
Відтоді їхня команда працювала чи не на всій лінії фронту. Зокрема це був Вугледарський, Харківський та Курський напрямки. Зараз доля повернула їх туди, звідки починали — на Покровськ.
«З того часу, відколи ми прийшли на фронт, і до тепер — це дві різні речі. Війна проходить більш на технологічному рівні. Тоді ніхто не знав, що таке FPV-дрони, мавіки, «вампіри», «лелеки» і тому подібне. Зараз це основний інструмент для знищення ворога, якими можна вражати і піхоту і броньовану техніку, — розповідає РАЙФ.
На думку військового зараз війну «штопорять» залишки радянщини та савдепії. Зокрема це робота з великою кількістю документації — так звана українська паперова армія, та командири, які вже в роках та думають ще тими стереотипами.
«Зараз потрібно ставити на посади молодих командирів та мотивованих бійців, які розбираються в цих нових технологіях. Це буде значно продуктивніше нищення ворога. Проте на жаль таких кадрів не вистачає. Якщо на початках війни їх було більш ніж достатньо, всі бігли в ТЦК та йшли на війну добровільно, то тих мотивованих фактично десь половину вже немає з нами.»
Наразі дуже важко знайти бійців, які хочуть змін, йти вперед та нищити ворога.
«Левова частка тих, що приходять або точніше тих, кого дають — це вже грубо кажучи чи не алкоголіки. Кажу, як є. Проте сенс в таких військових кадрах все ж присутній.»
Роман наголошує, що у збройних силах є багато різних посад, на яких можуть працювати люди з цивільною спеціальністю.
«Якщо ти автомеханік, то ніхто тебе на штурм не пошле. Ти будеш більш корисним в ремонті автомобілів. Якщо ти ІТ-спеціаліст, то для тебе теж знайдуть роботу, адже всі дрони потрібно прошити та налагодити. Для кожного знайдеться щось своє. Навіть ті самі, грубо кажучи, алкоголіки, можуть як мінімум копати, адже це тут потрібно завжди.»
Чимало людей випробовують долю та платять шалені кошти, щоб нелегально перетнути кордон та звичайно ж не воювати. Від початку року є вже декілька десятків загиблих чоловіків чиї тіла витягнули з річки Тиса та знайшли рештки у лісах поблизу кордону.
«Люди навіть не бувши на передку мабуть перечиталися інформаційного простору стосовно того, що відбувається на нулі. В них напевно не вистачає сили духу, щоб стати на захист країни, тому й гинуть отак безглуздо в річках та лісах. А скільки ще таких, які купили собі документи про уявну інвалідність і вільно ходять по спортзалах та інших закладах. Ну це не патріот України. З такими людьми я не бачу майбутнього.»
Мигаль каже, що рано чи пізно війна прийде до закінчення. Військовим та цивільним потрібно буде жити в одному суспільстві.
«Є такий нюанс, що навіть серед тих, хто служить, але ніколи не був на нулі, існують «кадри», які зробили собі документи УБД. Це теж не правильно. Після війни ми всі опинимось в одному суспільстві. На мою думку, тоді пріоритет в органах держструктур однозначно має бути у військових.»
Останнім часом в Україні також почастішали випадки підривів приміщень ТЦК та нападів на його працівників. Військові реагують на це вкрай негативно.
«Це знову ж таки робота спецструктур російської федерації. Вони обіцяють людям певні кошти за такі дії. У нас до цього негативне відношення. Що можуть дати підпали ТЦК — нічого. На додачу вже випадки, коли страждають і навіть гинуть самі підривники. До того ж тепер більший відсоток ТЦК це вже люди, які бачили війну. Якісь претензії до них ставити? Ну це дико.»
Проте війна продовжується, все змінюється, але найважчим залишається одне — втрачати побратимів.
«Втратилось вже дуже багато і це найважче, що є. Все решта — з усім справляємося, хоч і важко. Взагалі зараз ми бачимо, що всі вже активно готуються до виборів. Самі вибори передбачають закінчення або замороження цього конфлікту. На мою думку, це не буде закінчення війни, скоріше заморозка активних бойових дій — певна кількість років спокою для того, щоб росія могла поповнити свої боєприпаси. Тобто грубо кажучи ми це все залишаємо своїм дітям.»
Особливих надій на те, що в США президентом став Дональд Трам і він якось допоможе завершити війну, у військових немає. До того ж сам Трамп вже третій чи четвертий раз змінює можливу дату.
«Все одно всі війни закінчуються за столом переговорів. Відповідно і тут має бути все аналогічно. Питання на яких умовах і чи ми підемо на це, з якої позиції ми будемо заходити в ці переговори — це все під знаком питання. Якщо ми підемо на великі поступки і здачі території, тоді виникає питання — за що загинула така кількість хлопців? Питання будуть також в їхніх батьків та родичів, за що вони билися? Щоб росія зробила те, що хотіла? Смерть Путіна також не вирішить проблему, адже не одним ним живе росія. Там є коло близьких людей, які командують «парадом», а на його місце знову прийде новий божевільний, — підсумував розмову начальник штабу – заступник командира 91 окремого протитанкового батальйону Роман Мигаль.
