Прикарпатець Михайло, водій-кранівник із понад 35-річним стажем, нині служить у ЗСУ. Його кран допомагає армії виконувати технічні завдання на військовому аеродромі, а досвід і відданість роботі стали запорукою успіху бойових операцій.
В авіації існують професії, про які зазвичай не знімають фільмів і не складають пісень, але без них не злетить жоден літак. Один із таких фахівців — водій-кранівник із позивним “Дядя Міша”, який нині служить у 114-й бригаді тактичної авіації.
Про нього повідомили на офіційній сторінці бригади.
“Мій сталевий друг мене ніколи не підводив”, — каже військовослужбовець, маючи на увазі свій кран “КС-55727-1” на базі автомобіля МАЗ, який став незамінним помічником у роботі.
До війни Михайло працював у “Прикарпаттяобленерго”, де керував краном понад 15 років. Загальний стаж за кермом цієї техніки — 36 років, а в енергетиці він пропрацював майже чотири десятиліття.
У 2022 році чоловік добровільно вступив до лав Збройних сил України, узявши з собою свій кран, який став справжнім інструментом підтримки для військових.
“У нього стріла 28 метрів, вантажопідйомність — 25 тонн. За всі ці роки він мене жодного разу не підвів”, — розповів Михайло.
Його технічний досвід та дисципліна дозволили швидко адаптуватися до нових умов. У військових підрозділах він займається завантаженням і розвантаженням техніки, аеродромних плит, агрегатів та озброєння, а іноді навіть допомагає під час обслуговування літаків.
Багатьох дивує, як може кран допомагати в роботі авіації. Проте, як пояснює Михайло, для військових це звична справа.
“Багато хто дивується, коли чує, що кран може допомагати навіть літакам, але для нас це звична робота. Головне — мати тверду руку та великий досвід”, — розповів “Дядя Міша”.
Його робота вимагає максимальної точності, особливо коли йдеться про обслуговування важкої техніки чи елементів аеродромної інфраструктури. Від дій кранівника часто залежить безпека і злагодженість роботи технічних підрозділів.
У “Прикарпаттяобленерго”, де Михайло пропрацював майже все життя, його досі пам’ятають як відповідального фахівця.
“Якби він повернувся, ми б навіть новий кран для нього знайшли”, — зазначають у підприємстві, підкреслюючи, що таких професіоналів, як він, нині одиниці.
Попри свій 58-річний вік, Михайло продовжує працювати вдень і вночі, за будь-якої погоди.
Він не звик рахувати години чи уникати складних умов, адже головне для нього — якісно виконати завдання та вчасно допомогти побратимам.
“Коли бачиш, що від тебе щось залежить, тоді й сили з’являються. Я знаю, що від мого крану теж іноді залежить, чи злетить літак. І це дає відчуття гордості”, — ділиться чоловік.
Михайло працює на військовому аеродромі, де його досвід став важливою частиною роботи інженерно-технічних підрозділів. Кранівник бере участь у переміщенні важких деталей, технічного обладнання та ремонтних елементів.
Його кран, за словами побратимів, неодноразово виручав під час екстрених завдань. Від швидкої і точної роботи залежало не лише виконання операцій, а й збереження техніки.
Його вміння залишатися зібраним у будь-якій ситуації високо цінують у бригаді.
Для Михайла служба стала продовженням багаторічної праці в цивільному житті. Він вважає, що вміння залишатися спокійним, точним і відповідальним — це найкраща підтримка для бойових побратимів.
