Під час чергового обміну полоненими в Україну повернувся житель Небилова на Івано-Франківщині — 30-річний Михайло Миндюк. У полон прикарпатець потрапив у квітні 2024 року. З неволі зберіг два листи від сестри як найбільший раритет, який допомагав вірити.
Про свого брата «Вікнам» сьогодні, 11 червня, розповіла його сестра Надія Петрів.
Надія Петрів на 13 років старша від свого брата Михайла, який був єдиним сином у батьків. У сім’ї ще є найстарша та наймолодша сестра.
«Ми жили в селі, а мама їздила на заробітки, тому доводилось доглядати за братом. Потім я пішла до Львова вчитись, а він поступив у ПТУ на зварювальника. Роботи не дуже було, тому їздив на заробітки до Польщі та Чехії. Дуже любив збирати гриби — завжди багато їх приносив. Саме із-за кордону повернувся на початку повномасштабного вторгнення, щоб захищати країну».
Михайло Миндюк не проходив строкову військову службу, бо був непридатний, адже з народження хворів на важку форму астми. З початком повномасштабної війни кілька раз ходив у військкомат, поки його нарешті взяли захищати країну добровольцем. Спочатку був у Державній прикордонній службі на Закарпатті, потім — у Чернігові. Далі потрапив у 105-й прикордонний загін імені князя Володимира Великого.
«Михайло завжди казав, що у нього все добре. 29 квітня 2024 року подзвонив командир бригади й повідомив, що брат з побратимами в бою через «приліт» пропали на Донеччині. Все згоріло, а він спеціалізувався по РЕБах. Попри розгубленість та шок, ми надію не втрачали».
Спочатку сестра звернулася до прикордонної служби у Львові, щоб дізнатись алгоритм дій. Далі — до міжнародної організації Червоного Хреста, Бюро розслідувань, МВС, СБУ. Також рідні писали Президенту України Володимиру Зеленському, керівнику Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирилу Буданову, Омбудсману Дмитру Лубінцю. А ще — відстежували інформацію у Телеграм-каналах. У Рожнятові сестра з мамою написали заяву в поліції та здали ДНК-тест. Потім звернулись у Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Дані Михайла внесли в базу даних, але через деякий час виявили помилку. Коли її виправили, згадує Надія Петрів, то через три дні прийшло підтвердження, що брат у полоні.
«Влітку минулого року був звільнений з полону хлопець, який сидів в одній камері з Михайлом. Та й цього року після частих обмінів хлопці також розповідали, що бачили брата спершу у Донецьку, а потім — у Росії».
Надія Петрів писала брату листи, два з яких, як розповів Михайло після звільнення, дійшли й тепер будуть раритетом. Саме ця звістка з дому була для нього підтримкою та надією.
Пошуками та комунікацією з різними структурами в основному займалась сестра, адже батькам за 70 і вони не розуміються в сучасних технологіях.
«Ми чекали його повернення, але вчора, 10 червня, на це не сподівались. Спершу подзвонили з Координаційного штабу, далі — прийшло підтвердження в особистому документі, потім — СБУ. З автобуса по дорозі на реабілітацію брат подзвонив і його першими словами були «Сестро, привіт» — так, як говорив завжди. У мене було багато радісного крику і сліз. Це диво! Воно буває — головне потрібно вірити».
Зараз Михайло Миндюк має бути мінімум тиждень на карантині. Як тільки з’явиться нагода, сестра до нього поїде. Обдумує, що йому можна буде привезти. На вигляд Михайло, який був накачаним під 100 кілограмів, зараз важить 65. Незабаром, 27 липня, виповниться 31 рік.
Як повідомляли «Вікна», після 410 днів неволі додому повертається воїн з Небилова — 30-річний Михайдо Миндюк.
На військовій службі в Прикордонних військах служив з 12 липня 2022 року. В результаті несення бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка Покровського напрямку Донецької області пропав безвісти 25 квітня 2024 року. На початку червня 2024 року підтверджений статус полоненого та такого, що перебуває в місцях неволі країни-агресора.
Як відомо, 10 червня Україна повернула з російської неволі важкопоранених та тяжкохворих захисників. Серед них — Володимир Бойчук і Сергій Карапота з Івано-Франківського району, Михайло Миндюк — з Калуського району.
У рамках домовленостей у Стамбулі повернуто з російської неволі групу захисників, які зазнали важких поранень та мають серйозні проблеми зі здоров’ям. В Україну повернулися військовослужбовці ЗСУ, зокрема представники Військово-морських сил, Сухопутних військ, ТрО, ДШВ, СБС, Прикордонної служби, Нацгвардії та Державної спеціальної служби транспорту.
З міркувань безпеки операції точна кількість звільнених осіб буде оголошена після завершення процесу обміну.
