Співачка із Калуша на Івано-Франківщині Tina Petriv (Христина Петрів) розпочала у столиці свою сольну кар’єру і зараз працює над туром по шести містах. Перебуваючи вперше за два роки у мінівідпустці на своїй маленькій батьківщині, зустрілась із «Вікнами», щоб розповісти про виступи для воїнів у рамках «Культурного десанту» та поділитись прем’єрою пісні.
Зі співачкою та авторкою пісень викладачкою вокалу Христиною Петрів зі сценічним ім’ям Tina Petriv «Вікна» зустрічаються у стінах корпусу рідної для неї музичної школи на вулиці Коновальця. Тут викладає вокал і бандуру її мама, працювала хрещена, котра була директоркою школи. Бабуся та батько також були дотичними до музики та й загалом родина у них співоча.
«Все моє життя від самого дитинства співоча творчість стала хорошою рутиною. Музика закладена в генах, а зараз реалізовую себе як співачка. Стіни рідної музичної школи — це найщасливіші роки, які могли бути, сімейні, бо кожен викладач, що доклав своєї праці до мого становлення, був дуже дбайливий у підході», — зізнається Христина.
Щодо сценічного імені — Tina Petriv, то колись любила співачку Крістіну Агілеру, та й коли реєструвалась у соціальних мережах, зробила скорочення в імені. А дівоче прізвище після заміжжя залишила, бо по родинній лінії народжуються тільки дівчата.
«Стіни музичної школи досі пахнуть інструментами»
«Я змалечку співала, потім грала на бандурі. Вибір завжди був, але дуже хотіла у цю царину. Багато приємних спогадів. Музична школа асоціюється із запахом інструментів та добром», — пригадує Христина.
Львів поряд з Калушем став місцем становлення виконавиці. Тут закінчила музичний фаховий коледж імені Станіслава Людкевича, а потім — Львівську національну музичну академію імені Миколи Лисенка, здобувши фах оперної співачки.
«Перший концерт авторської музики теж відбувся у Львові. Я відкрила свою душу для глядачів, слухачів з тим, що накопичувала ще з музичної школи. У калуських стінах мені допомагали підібрати акорди, зробити перші свої кроки. Потім сестричка підштовхнула це показати іншим — стимульнула у хорошому розумінні. Ми зібрали команду музикантів і розпочався мій творчий шлях саме як сольної особистості, бо я паралельно працювала у різних кавер-гуртах. Хоч це були й авторські пісні, але здебільшого виконувала їх на корпоративах та весіллях. Це ніби творчість, але паралельно момент, щоб заробити гроші», — ділиться Христина.
Музична терапія для себе та інших
Щодо викладацької діяльності, то її любила, як мама. Під час педагогічної практики в училищі набувала стажу.
«Внутрішнім єством відчувала, де маю підказати, щоб людина зрозуміла, як побудований голос, як можна найкрасивіші тембральні його нотки краще розкрити. Досі цим займаюсь і тішусь результатами. Для мене було викликом знайти підхід до кожної дитини, як перемкнути від втоми, як втримати запал, щоб вона хотіла летіти на ті заняття. Мені це вдається. З 2022 року у мене багато дорослих учнів — віком 30+. Тішить, що тепер люди в будь-якому віці не бояться починати, пробувати реалізовувати свої мрії. Це, швидше, музична терапія. Слух, як пластичний інструмент, тому він виробляється, просто потрібен час. Я за емоціями у голосі можу визначити настрій. Коли попри важкий день людина окрилена повертається із занять — це надихає і мене», — зазначає Христина.
Свою першу авторську пісню як Tina Petriv співачка випустила у 2021 році: тоді на всіх музичних платформах прозвучала: «Алло, мам». Також нещодавно була прем’єра «Дідуся».
«Напевно, я пишу про те, що в мене в житті відбувається, про шляхи, які проходжу, залишаючись справжньою та щирою. Ти хочеш поділитись енергетикою з людьми й мені здається, що вони її відчувають, адже кожен знаходить в пісні щось своє. Люблю про почуття співати, в тому числі й сумні. Моя фішка в тому, що все одно у мене немає в піснях негативного завершення», — ділиться співачка.
«Я витреновую в собі момент, щоб частіше викликати натхнення»
Своїх пісень Христина не рахувала. Офіційно побачили світ десять, але є такі, що їх час для оприлюднення минув.
«Можливо, окремі ніколи не покажу, бо я з них «виросла». Буває, ти якусь пісню пишеш і вона не виходить одразу. Спершу куплет, а через пів року — завершення. Є випадки, коли ти натхненна фільмом, розмовою з людиною і розумієш, що за пів години написала композицію. Ніколи не вгадаєш, коли цей етап до тебе прийде. Я витреновую в собі момент, щоб частіше викликати натхнення, виробити систематичність», — ділиться виконавиця.
До кожної своєї роботи співачка ставиться відповідально, адже кожна композиція є для неї особливою. Можливо, у майбутньому спробує міксувати естрадний поп стиль з оперним. Проте досі — у творчих пошуках.
«На початку я по-іншому мислила: є відеоробота — і пісня зайде. Насправді це дуже великий процес. Зараз проживаю в Києві, де команда людей допомагає мені у творчості — кожен вкладає свій момент до спільної роботи. Намагаюсь зробити висновки, знайти себе і побачити, що більше слухачу подобається», — розповідає Христина Петрів.
Співачка ділиться, як після 12 років у Львові вирішила переїхати в столицю, де спочатку працювала IT-рекрутером:
«Ці міста відрізняються між собою навіть в темпі життя. У мене були гарні викладачі, мені з ними пощастило — ставились, як до доньки. У культурній столиці було за 12 років багато досвіду та багато хороших людей. Тепер доля мене почула і чоловік забрав в Київ. Ми почали з чоловіком шукати знайомства, ходити на музичні конференції, бо треба стукати, щоб більше про тебе знали. Він — моя велика підтримка».
Колаборації та поїздки на фронт
Колаборація з піаністом і композитором Євгеном Хмарою — мрія, яку допомогла втілити подруга.
«Я написала пісню і скинула йому музичну частину. Євген втілив пісню фортепіано і зробив аранжування. Тепер це пісня сьогодення, з якою їжджу на фронт», — зазначає Христина.
Уже другий рік в складі «Культурного десанту» Tina Petriv відвідує захисників та захисниць з концертами. Часто виступала у Донецькій області, де бувала за п’ять кілометрів від зони бойових дій.
Довідка. «Культурний десант» — це неформальне об’єднання військовослужбовців творчих професій. Діяльність організації спрямована на підтримку морально-психологічного стану, культурно-освітнього рівня та мотивації особового складу частин і підрозділів Сил безпеки та оборони України за допомогою культури та мистецтва.
«Ти таку в собі силу та місію відчуваєш! Через музику, творчість та розмови даєш воїнам нотку цивільного життя, щоб віра ніколи не згасала в серці. Вони з теплими спогадами та обіймами дякують», — ділиться виконавиця.
Не зважаючи на небезпеку, своєї місії не покине. Для неї це також заряд енергії та щастя — навіть більший, ніж від великих сцен.
«Запам’яталась моя перша поїздка у шпиталі. Мені подарувала медикиня свою картину, бо була розчулена співом і розмовами. Коли військовослужбовець зриває і дає тобі свій шеврон, як частинку серця, — це найприємніший подарунок», — переконує Христина.
Сльози при бійцях не показує, адже їм вистачає болю та втрат, навпаки — привозить світлі емоції, старається розвеселити. А вдома після поїздок дозволяє своїм почуттям вийти назовні й переоцінює життя.
Христина мріє написати пісню Перемоги, але тоді, коли Перемога настане.
«Хочеться в пісні, присвяченій українській Перемозі, закласти позитивне ядро. Звісно, вона б показувала мій шлях та переживання, але при цьому була б мелодійною, радісною і піднесено-танцювальною. Щодо своїх особистих мрій, то і надалі хочу нести свою місію через пісню та музику, розвиватись як вокаліста та викладачка. Мрію про свою музичну школу і щоб в моєму в репертуарі з’явилася така пісня, яку б знала мінімум вся Україна. А ще у «Євробаченні» спробувати себе колись. Я казала, що багато мрію», — сміється.
«Вікнам» Tina Petriv презентувала уривок прем’єри «Берег любові», що вийде уже 5 вересня. Також калушанка 19 жовтня презентує сольний концерт у столиці, а далі — тур шістьма українськими містами. У рідному Калуші співачка виступить 2 листопада.
