Андрій Прищевський – мужній захисник України, для якого любов до Батьківщини – це не просто слова, а справжній обов’язок. Він пройшов складний шлях від служби в АТО до боїв у найгарячіших точках війни. Його історія – це приклад сили, витримки та самопожертви заради незалежності нашої країни.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Пише Правда.іф з посиланням на Дзвиняцьку ОТГ
Дитинство та родина
Прищевський Андрій Адамович народився 14 грудня 1983 року в селі Росільна, що на Івано-Франківщині. Він зростав у багатодітній родині, де виховувалося семеро дітей – одна сестра та шестеро братів.
Навчався він у Росільнянській загальноосвітній школі. Після закінчення школи Андрій пройшов строкову службу у 237-му механізованому полку піхоти на Закарпатті (2002–2003 роки).
Після служби він повернувся додому і почав працювати у Дзвиняцькому лісокомбінаті.
У 2009 році Андрій створив свою сім’ю – одружився з коханою Оксаною. Разом вони виховують двох донечок – Марійку та Софійку. Андрій турботливий батько і чоловік ,який намагається дати своїм дітям найкраще.
Військовий шлях
Андрій ніколи не залишався осторонь долі своєї країни. У 2015 році, коли в Україні тривала війна на сході, він прийняв рішення приєднатися до сил АТО. Служив у складі 14-ї бригади гранатометників, брав участь у боях на напрямках Павлополь та Мар’їнка.
У 2016 році під час бойових дій Андрій отримав контузію, але не зламався – після реабілітації повернувся до життя, проте війна назавжди залишила болючий слід у його долі.
Коли у 2022 році росія розпочала повномасштабне вторгнення, Андрій Адамович став на захист України. Він приєднався до 50-го полку Національної гвардії, отримав позивний «Йожик» і продовжив боротися на передовій. Його шлях пролягав через найгарячіші точки бойових дій, зокрема район Серебрянського лісу. У 2023 році під час боїв наш захисник отримав поранення, після чого був демобілізований.
Випробування війною та непохитний дух
За свою службу Андрій був нагороджений численними орденами та медалями, але для нього найціннішою нагородою завжди була можливість бачити своїх побратимів живими. Найважчими моментами війни стали втрати друзів, з якими він пліч-о-пліч ділив радість перемог і гіркоту втрат.
Попри всі випробування, Андрій залишився незламним. Він мріє про день, коли війна закінчиться, коли кожен український воїн повернеться додому до своїх рідних, а Україна залишиться незалежною, сильною державою.
Пройшовши через важкі випробування війною Андрій старається якнайбільше часу проводити з сімʼєю. Разом з коханою дружиною Оксаною часто організовують сімейний відпочинок на природі, прогулянки по місту Івано – Франківську та красивих місцях прикарпатського краю,а той просто цікаво проводять час вдома з донечками – красунями Марічкою і Софійкою.
Андрій Прищевський – не лише герой війни, а й людина честі та справедливості,яка продовжує надихати інших. Його історія – це історія тисяч українців, які не зламалися перед обличчям загроз, а стали сильнішими.
Його внесок у боротьбу за незалежність України назавжди залишиться в історії, як і пам’ять про всіх тих, хто віддав своє життя за свободу нашої держави.
