Скорботна звістка прийшла на Рогатинщину
Про смерть військового повідомили в Рогатинській МТГ, передає Правда ІФ
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Він не виходив на зв’язок, знову боротьба за життя. За 26-річного воїна «Ареса» боролися у госпіталі лікарі, боролися побратими, боролися молитвами рідні. Вдома так чекала шестирічна донечка Адріана, яка щовечора притискалася до маминих грудей і шепотіла: «Коли повернеться татко?»
Але не все у цьому світі закінчується добрими звістками. Війна жорстока, вона не питає, кого забрати, кого осиротити, чиї мрії розбити. Андрій Степанович Макогін…Тепер це ім’я викарбуване не лише в пам’яті рідних, а й у серці усієї Рогатинської громади.
Зі слів рідних дізнаємося, що наш захисник народився 10 червня 1998 року в мальовничому селі Верхня Липиця. Тут ріс відповідальним і допитливим хлопчиком, який не просто мріяв — вірив у свої мрії. Він завжди поспішав жити, любити, допомагати.
Андрій Макогін навчався у місцевій школі, а згодом хотів здобути європейську освіту. Тож у старших класах часто їздив до Рогатина, щоб з репетитором освоїти польську. Так доля привела Андрія до Польщі, де вступив до Вищої школи управління та адміністрування в місті Ополе. Освоював спеціальність «Управління бізнесом».
Там, серед чужих вулиць він зустрів своє кохання — Аллу. Українська душа серед чужини, яка зігріла його серце. Вони були зовсім молодими, але не боялися творити ЖИТТЯ разом. У 20 років Андрій уже знав, що таке справжня відповідальність, адже створив молоду сім’ю.А 15 липня 2018 року світло їхньої любові засяяло ще яскравіше — народилася маленька Адріана. Татова доця, всесвіт, їхнє майбутнє. Сім’я оселилася в тихому селі Нове Місто на Черкащині, сповнена планів, мрій і віри в щасливе завтра.
Та завтра виявилося інакшим…Війна вийшла за межі східних областей і вдарила в серце країни.
Вибір серця
У дні повномасштабного вторгнення, Андрій був у Польщі. Він не міг залишатися осторонь, не міг сидіти, коли на батьківщині били ракети, його земляки йшли на фронт, у ТрО. На третій день перетнув кордон і приїхав додому. Рідні згадують, що спершу записався у тероборону, згодом ніс службу у штурмовій бригаді. Пройшов складний бойовий шлях на Покровському та Донецькому напрямках, де вирішувалася доля всієї країни, там, де мужність мала вищу ціну, ніж життя. А в 2023-му підписав контракт і місцем його боротьби став теж один із найгарячіших відрізків фронту – Запорізький.
Головний сержант Андрій Макогін був не лише воїном, він був справжнім братом для своїх побратимів 6-ї механізованої роти 2-го механізовано батальйону 31-ї ОМБр. Завжди підтримував, завжди прикривав. І неодноразово, ризикуючи собою, рятував інших, був кілька разів поранений, розповідають бойові побратими.
За відвагу та самовідданість отримав нагороду – грамоту від командування свого батальйону до Дня Збройних сил України. Але найбільшою нагородою, яку він носив у серці, – були гордість рідної донечки, віра його батьків, любов дружини.
Зник доньчин всесвіт. Він мав вижити. Обіцяв 12 лютого приїхати додому у відпустку, відвідати Верхню Липицю. Та свого життя не вберіг.
Андрій Макогін не зміг повернутися. Поранення.П’ять днів у реанімаційному відділенні під апаратами… Його серце, що билося так сильно, зупинилося.
«Вмер ти і все навколо мене»,- плаче дружина, не випускаючи телефон з рук. Тепер там лише старі повідомлення, старі фотографії, голосові. І біль, який не стихне.…«Де мій татко?» — питає маленька Адріана, але тепер ні мама, ні дідусь, ні бабуся не мають відповіді.
На цій землі більше немає сина, батька, чоловіка, брата, побратима.
Він залишився у вранішньому сонячному промені, що ніжно торкається обличчя його донечки, у її сміху, у її очах, які дуже схожі на татові. У серцях тих, хто пам’ятатиме.
Світла пам’ять тобі, Андрію…
Про зустріч Героя наш сайт повідомить додатково.
