Командир другої стрілецької роти 102-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ Роман Гучок із позивним «Дуб» вже понад три роки на фронті. У 25 років добровільно долучився до армії в перші дні повномасштабного вторгнення. Його бойовий шлях починався з роти контрдиверсійної боротьби, а нині він очолює стрілецьку роту на Запорізькому напрямку.
Про трансформацію від цивільного підприємця до військового офіцера, про участь братів у війні, новітні технології на фронті, реалії піхотної служби, проблеми мобілізації та потреби армії – у великому інтерв’ю для Правди.іф.
До війни Роман Гучок був підприємцем. За освітою – економіст, навчався у Коледжі технологій і бізнесу в Івано-Франківську та Тернопільському національному економічному університеті. Займався підбором персоналу, реалізовував проєкти в Україні та за кордоном. 25 лютого 2022 року, наступного дня після повномасштабного вторгнення, приєднався до Збройних Сил України.
“Я знав: якщо війна – візьмуся за зброю. Я сприйняв цю кривду як особисту – боліло сильно. Тож рішення далось усвідомлено, легко”, – каже військовий.
На фронті воюють і два рідні брати Романа. Андрій служить на посаді бойового медика у 10-й гірсько-штурмовій бригаді, Богдан – командир стрілецької роти в 102-й бригаді. Уся родина – з військовим духом, адже й батько воював ще з 2019 по 2023 рік.
Від солдата до офіцера
Роман Гучок пройшов усі етапи служби: від стрільця, командира відділення, головного сержанта до командира взводу. Сьогодні очолює стрілецьку роту. За словами офіцера, піхота – це багатофункціональні воїни, які мають володіти озброєнням, тактикою, медициною, основами фортифікації та зв’язку, інженерної справи, засобами РЕБ та БПЛА:
“Без перебільшення, піхотинець є універсальним бійцем. Це колективна робота: дійти, закопатися і стало утримувати позиції. Складніше лише штурмовикам. Піхота першою зустрічає противника вогнем. Не дати ворогу просунутися – основне наше завдання. Наступне – вразити його. Разом з тим – вижити і вберегти життя побратимів”.
Як зазначає військовий, його рота вже четвертий рік перебуває в зоні бойових дій без ротацій. Це здійснює негативний вплив на особовий склад: “просідає” здоров’я, дисципліна та мотивація. Небагато людей залишилося з 2022 року. В піхоті дуже висока плинність: люди травмуються, гинуть і через різні причини звільняються з армії.
Тому і власний бойовий шлях Роман торує вже у четвертому піхотному підрозділі:
“Моя служба – це дуже різний досвід, оскільки війна змінюється кожні шість місяців. Позаду всі стрілецькі позиції: був стрільцем, помічником гранатометника, гранатометником, кулеметником. Наразі – командир роти, тому доводиться більше планувати, організовувати, забезпечувати. А особливо – берегти особовий склад. Від противника, обставин, технологій, від дурних вказівок старшого начальника, і від себе. Я був на місці своїх солдат, тому добре їх розумію. Для мене це є велика відповідальність в армії: потрібно ще багато зробити і навчитися, щоб бути гідним цієї посади”.
Вплив технологій
Воюємо, переконаний захисник, не тільки з російською технікою і піхотою, але й з її засобами розвідки, безпілотними системами, ударними крилами, FPV-дронами. Вочевидь, це робить життя піхотинців все складнішим і, на жаль, менш довготривалим.
“Піхота як явище невпинно осучаснюється та вдосконалюється. Якими б новітніми, складними та вбивчими не були технології, визначальною є роль піхотинця. Не технології все вирішують, а люди – їхній характер та воля. За підтримки сучасних засобів, зокрема з неба, ми маємо можливість зберегти людей та виконувати поставлені задачі. “Старі” наземні конвенційні засоби стають все менш ефективними, а новітні безпілотні – ще не досягли свого піку розвитку”.
Піхотна справа передбачає стрілецькі засоби – кулемети, гранатомети, ручні протитанкові засоби, тощо. Але друга стрілецька рота 102 бригади прогресивна, тому освоїла й міномети, і має власних пілотів-розвідників. А зараз докладають зусиль, щоб доповнити піхотну справу ударною компонентою, тобто розвиватимуть в підрозділі «ударну групу» “BAGHDAD”.
“За допомогою FPV-дронів наші навчені пілоти зовсім скоро будуть здійснювати скиди інженерних загороджень, щоб сповільнювати ворожу техніку, здійснювати бомбардування ворожих позицій та мінування підходів. Це напрям, який ми розвиваємо”, – зазначає військовослужбовець.
І додає:
“У перспективі дуже хочемо формувати систему наземних роботизованих комплексів. Під час переміщень, логістики, вилазок в сіру зону та інженерних робіт піхотинці є найбільш вразливими. Часто люди надміру ризикують проводячи евакуацію та забезпечення. Роботи можуть зробити це швидше та достатньо якісно. Треба зменшувати втрати людей у такий спосіб. Але дрони – це суттєві матеріальні витрати. Власними силами ми не можемо їх покривати, а держава через надмірну бюрократію не встигає”.
Підрозділ Романа активно впроваджує сучасні технології: дрони-розвідники, ударні та багатофункціональні FPV-дрони:
“Маємо власних пілотів-розвідників, завершуємо підготовку FPV-пілотів. Це навчання безкоштовне і доступне для військових без відповідного досвіду та цивільних. Такі бійці уже є в моєму підрозділі. Вірю, що ще цього літа ми отримаємо результат – бойове застосування багатоцільових дронів. Скидання загороджень, мінування, ударні функції – це те, що можемо перекласти з плечей піхоти на роботизовані засоби”.
Про проблеми війська
Найбільший виклик, за словами офіцера, – це нестача людей. Особовий склад – не ресурс, а потенціал, можливості. Рекрутингу у їхньому підрозділі фактично немає – все тримається на мобілізованих:
“Людей не можна купити, і кожного треба берегти”.
Військовий фактично закликає добровольців, рідних і знайомих, “які не готові миритися з тим, що відбувається, кому також болить”, долучатися до війська і пліч-о пліч боронити рідну державу у складі його 2-ї стрілецької роти.
“Я беру відповідальність за тих, хто приєднується до мого підрозділу. Але важко запрошувати, не маючи впевненості в системі. Йти в армію у 2022-му було легше – боліло більше. Зараз на рішучість значно впливає інформаційне заспокоєння”, – стверджує Роман Гучок.
Тому велику частину зборів і завдань закривають волонтери, підрозділ власними силами та коштами також. Однак, без додаткового фінансування та підтримки їх неможливо реалізувати.
Військові не просять – вони закликають. Люди повинні розуміти: треба воювати, треба підтримувати Сили Оборони, треба будувати сучасну сильну державу – це спільна справа.
“З перших днів вторгнення ми відчували допомогу волонтерів. Це неймовірні люди, які часто роблять не менше, ніж військові. Їхня участь у війні – на рівні. Там, де держава не встигла або не впоралась, вони підставили плече. І заслуговують на глибоку повагу”, – зазначає військовий.
Франківські волонтери ГО «Україна – мій дім» уже долучилися до перших кроків створення ударної групи «BAGHDAD» – провели великий збір на дороговартісну наземну станцію та обладнання. Та для розвитку роботи такої групи потрібні ще пілоти БПЛА, інженери та водії.
За словами Романа, підрозділ працює у скромних умовах, без дорогих технологій. Але інтегрують усе, що можливо: тепловізори, засоби нічного бачення, камери. І оскільки вогневі засоби такі самі, як багато років тому – автомат, кулемет, гранатомет – велике значення має розвідка і точне вогневе ураження.
Мобілізація: як має бути
Офіцер переконаний, що реформа ТЦК необхідна, бо нинішній підхід неефективний. Водночас стверджує: без центру комплектування та соціальної підтримки ми б уже програли війну:
“Ефективна чи неефективна мобілізація – це питання стану країни. ТЦК покриває втрати особового складу, без чого підрозділи втратили б боєздатність. Але підходи мають змінитися. У нас є шанс змінити армію, зробити її реально сучасною, на основі тих прогресивних людей, які вже є у війську”.
Роман наголошує: потрібні зміни – і люди підуть до війська, бо для чоловіків є нормою захищати дім. Лише варто додати справедливості:
“Компетентна мобілізація повинна будуватися на справедливості та з урахуванням навичок та інтересів. Має бути соціальна рівність, бо це основна причина, чому люди свідомо обирають не вступати у військо або покидати армію. Так, на війні немає абсолютної справедливості, але є речі, які не можна ігнорувати. Ми всі бачимо, що чимало людей збагатилися на мобілізаційних процесах. Це обурює”.
Інше питання – компетентність. У піхоту мало хто хоче йти, але в армії є багато інших спеціальностей – водії, логісти, техніки, зв’язківці, фінансисти. Держава повинна краще пояснювати, що армія – це не лише автомат і окоп.
“Якщо людина – хороший ІТ-спеціаліст, його не варто направляти в піхоту. Бо вже скоро найефективнішими у війську будуть саме люди з високим інтелектом та навичками програмувати, створювати та організовувати процеси. І їхній внесок буде більшим, ніж фізична сила”, – каже Роман.
Саме тому мобілізація повинна враховувати не лише вік і стать, а й навички та потенціал. Людям потрібно давати вибір – куди саме йти, в який підрозділ. І при цьому кожен має відчувати, що в державі діють однакові правила.
Час боротьби, час для змін
Військовослужбовець переконаний, що війна – це математика, це завжди баланс, де кожен компонент має значення. Це вже не стільки боротьба за території, скільки за існування та ідентичність:
“Ми боремось за своє, щоб захистити мізки та душі. «Какая разніца» вбиває більше, ніж російська військова машина. Хочу, щоб люди ненавиділи корупцію не менше, ніж росіян. Бо неможливо збудувати будинок, з якого власники крадуть матеріали. Стосовно територій – ми їх втрачаємо. Це важливо, але не головне. А от нація і держава – повинні встояти. Ми або станемо сильними, або зникнемо. Можливо, я когось здивую, але ми програє́мо. І якщо не відбудеться змін – марно очікувати іншого результату.
Мотивація – це завжди про дії. Виявляється, можна безкінечно тішитися в любові до України, і абсолютно бездіяти у такий важкий час. Україна є; а щоб вона залишилася – усім нам треба добряче попрацювати”.
