“Мені сказали залізти у яму з нашими “двохсотими”, я і заліз” — так пригадує третій день у російському полоні 27-річний військовий з Бурштина Володимир Труш на позивний Малюк. На початку повномасштабного вторгнення чоловік пішов захищати Україну, бо “не міг відсиджуватися у тилу”.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
У червні 2024 року в Часовому Ярі на Донеччині він з двома побратимами помилково зайшов на російські позиції й там потрапив у неволю. 19 березня 2025 року під час обміну боєць повернувся з полону.
Про бої з “вагнерівцями”, зламані ребра та зради у полоні, а також про бажання повернутися на службу Володимир Труш розповів Суспільному.
“Жінко добра, ваш син — у Бахмуті”
Володимир Труш хотів стати на захист країни ще під час АТО/ООС. Однак тоді через проблеми зі здоров’ям його на службу не взяли. Після 24 лютого 2022 року чоловік пішов у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. На дзвінок з ТЦК чекав два місяці, тому вступив до тероборони у Бурштині.
Боєць Володимир Труш на позивний Малюк. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
“5 травня 2022 року мені подзвонили з ТЦК, і 8 травня ми виїхали в Бахмут. Я знав, що навчання не буде ніякого. Був вибір залишитися при територіальному центрі комплектування, але я не хотів. Не міг відсиджуватися в тилу, поки наші хлопці — там. Я готовий зробити все, щоб захистити свою сім’ю, і відпочивати тут я не хочу”, — каже військовий.
Володимир Труш служив у 24 окремій механізованій бригаді імені короля Данила. З архіву Володимира Труша
Володимир не сказав своїй матері, що одразу поїхав на фронт. Жінка про це дізналася від знайомих.
“То була неділя. До мене зателефонувала одна жіночка і каже: “Мабуть, ваш син — разом з моїм чоловіком”. Відповідаю: “Так, на навчаннях”. Вона запитала: “На яких навчаннях? Ви знаєте, де ваш син?” Я відповідаю: “У Білій Церкві на навчаннях”. А вона мені: “Жінко добра, ваш син — у Бахмуті”, — пригадує матір воїна Іванна Труш.
Володимир Труш з матір’ю Іванною та братом. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
“Ми знали, що хтось може не вийти, але були до цього готові”
Володимир Труш вступив до лав 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Під Бахмутом він воював проти ПВК “Вагнер”, а в червні 2023 року разом з побратимами пішов на штурм туди, куди, з його слів, відмовилися йти військові Сил спеціальних операцій ЗСУ.
“Ми сприйняли це за жарт, вечірку. Йшли зі сміхом. Ми знали, що хтось може не вийти, але були до цього готові. І на цьому штурмі я втратив свого найкращого друга на позивний Тяпа. Звали його Ігор. Мені його дуже сильно не вистачає. Ігор часто мені сниться, я спілкуюся з ним, сміюся. Але знаю: він зробив все і навіть більше для цієї країни”, — каже Володимир Труш.
Ігор на позивний Тяпа — загиблий побратим Володимира Труша. З архіву Володимира Труша
Втрату друга воїн переживав важко, тому побратими відправили його оговтуватися в спецзаклад і думали, що він “спишеться”.
Володимир Труш з побратимами боронили Бахмут, Торецьк та Часів Яр. З архіву Володимира Труша
Грудень 2023 року. Володимир Труш повертається до своєї рідної бригади, яку відправляють боронити Торецький напрямок. Там бійці простояли приблизно чотири місяці.
Руїни Торецька Донецької області у 2024 році. Facebook/Бригада “Хижак” при департаменті патрульної поліції
“Це було класно. Цей адреналін уже в крові, він — як наркотик. Це — наче маленькій дитині купити конструктор, пістолет або машинку”, — говорить боєць на псевдо Малюк.
Володимир Труш з побратимом на Донеччині. З архіву Володимира Труша
Помилково зайшли на російські позиції й потрапили у полон
Травень 2024 року — відправлення у Часів Яр. Російська армія намагається захопити місто. 16 червня Володимир Труш разом з двома побратимами вирушає на позиції, які, як вони думали, були ще українськими. Так він і потрапив у полон.
“Їхня (російська — ред.) розвідгрупа з 19 людей зайшла на ті позиції вночі 15 червня. Як їх не “спалили” наші “пташки”, я не знаю. Нас прийняли у лісосмузі. Вони знали, що ми не їхні, бо по дурості ми наліпили на себе цей жовтий скотч”, — згадує військовий.
Володимир Труш у Бурштині, травень 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
Побратими вирішують, що робити: підірватися чи вступити у бій. Проте Володимир Труш просить їх зберегти свої життя.
“Ми прийшли на позиції росіян, й вони змусили нас рити окоп, а водночас — розпитували все докладно. Я сказав їм 10% правди, решту все брехав, аби вберегти тих, хто ще на позиціях. Мої побратими зрозуміли мене і приєдналися до брехні. Мо**алі, як завжди, повірили в це”, — каже Володимир Труш.
“Мені сказали залізти у яму з “двохсотими”
Двох побратимів відвозять у Бахмут. Володимира залишають на російських позиціях. Чоловік зізнається: думав, що там його вб’ють.
“На третій день вони мене привели до ями, де були наші “двохсоті” хлопці. Було вісім тіл. Всі вже чорні. Я не бачив, хто є хто. Мені сказали залізти у яму з “двохсотими”, я і заліз”, — пригадує Володимир Труш.
Військовий Володимир Труш провів у російському полоні дев’ять місяців. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
Минає дві години. Воїну наказують вилізти й ведуть в ангар, що розташований у мікрорайоні Новий у Часовому Ярі. Російські солдати хочуть, аби він провів їх до українських позицій. У відповідь — відмова.
“Я сказав: “Мужики, треба було мене пристрілити ще там, у ямі”. Мене приставили до стінки, направили три автомати й зробили решето зі стіни. Стріляли впритул — повний мій силует зробили”, — розповідає боєць.
Наслідки російських обстрілів у Часовому Ярі. 24 ОМБр імені короля Данила
Про фізичні розправи у російському полоні
З Часового Яру росіяни вели Володимира Труша пішки до Бахмута. Дорогою його атакував український FPV-дрон, від якого він отримав поранення.
“Чотири уламки. Три ще досі у мені: у правому коліні, правому лікті та у голові (пів сантиметра від лівої скроневої частки). Зараз уламок зайшов глибше у м’які тканини”, — говорить військовий.
Володимир Труш на псевдо Малюк у Бурштині, травень 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
За його словами, у Бахмуті російські військові приблизно годину його били. У Володимира Труша були зв’язані руки та ноги, а також заплющені очі. Воїн каже: за відчуттями, над ним розправлялися восьмеро людей.
“Били всім: металевими трубами, електрошокерами, руками та ногами. Був один з них на псевдо Танкіст. Ця “дитина” важила 160 кілограмів. Його удари я відчував дуже особливо. Мені поламали два ребра, відбили нирки, дуже сильно пошкодили хребет, грудну клітку й голову”, — пригадує військовослужбовець.
Пошкоджені обстрілами будівлі в Бахмуті, що на Донеччині, 2023 рік. Вид на сильно пошкоджені будівлі Бахмута, Донецька область, Україна, 22 листопада 2023 року. AP Photo/Alex Babenko
Після фізичної розправи Володимира Труша перевезли в інший ангар, де були розвідувальні групи армії РФ. Там його оглянув лікар і дав знеболювальне.
