120 тисяч мінометних пострілів, поставлених на фронт, виявилися непридатними до використання.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Про це офіційно повідомила Служба безпеки України, пише Антикор.
За даними слідства, керівництво оборонного заводу на Дніпропетровщині разом із військовими посадовцями, які мали контролювати якість продукції, стали учасниками злочинної схеми: постачали браковані снаряди, отримуючи прибуток коштом здешевлення виробництва.
СБУ затримала гендиректора оборонного заводу, його першого заступника та двох військових посадовців. Вони звинувачуються в тому, що свідомо допустили використання неякісних матеріалів у виробництві мін та внесли неправдиві дані до документації.
У снарядах не спрацьовував капсуль основного метального заряду, не забезпечувалася стабільна робота пороху, а додаткові метальні заряди не відповідали стандартам бойового застосування. В результаті – Збройні сили України отримали 120 тисяч пострілів, які не працюють.
Журналісти та джерела в оборонній сфері підтверджують: йдеться про Павлоградський хімічний завод. Саме це підприємство з 2022 по березень 2025 року отримувало корпуси, кришки та інші деталі мін від компаній, пов’язаних з прикарпатським бізнесменом Богданом Пукішем.
І саме корпуси 120-мм мін, поставлені компаніями Пукіша, стали елементами тієї самої партії, що виявилась бракованою. Замість того, аби рвати ворога, вони часто не вибухали. Частина – не проходила елементарних перевірок.
Попри очевидні докази, сам Пукіш не фігурує серед затриманих. І це – окрема загадка. Жодних публічних заяв від нього немає, жодного спростування, жодної відповідальності.
Хто такий Богдан Пукіш і чому він досі не під арештом?
Богдан Пукіш – відомий в Івано-Франківську бізнесмен із тісними зв’язками в політиці та оборонному секторі. У минулому – координатор проросійського руху “Український вибір” Віктора Медведчука в Івано-Франківській області, а також він балотувався до міськради від партій, близьких до проросійських сил. Проте справжній вплив він здобув завдяки зв’язкам із Петром Белзом – іншим одіозним бізнесменом, який очолював компанії, що працювали на нафтопроводі «Самара-Західний напрямок» і постачали паливо з Росії в Україну. У зв’язці з Нісаном Моісеєвим – партнером Медведчука – вони створили багаторівневу схему із заробітку на державних тендерах, включно з оборонними замовленнями.
Пукіш сьогодні – керівник і засновник низки підприємств: ТОВ «Івапром», ТОВ «Хімтехнопласт», ПП «Вестхім», Консорціум «Система Еко Інновацій», ДП «Агросфера». Саме ці структури фігурують у численних тендерах, зокрема на виробництво або постачання елементів боєприпасів. Його підприємства – «Івапром», «Вестхім», «Хімтехнопласт» – отримували контракти навіть у найгарячіші роки війни.
Також є інформація про постачання продукції Пукіша на завод “Полтавахіммаш”, який має стратегічне значення для оборони, і це лише посилює підозри в системному характері зловживань.
Скандал із “приватизацією”: ще один епізод безкарності
Варто згадати ще один епізод. У вересні 2023 року підприємство Пукіша – ПП “Вестхім” – запропонувало 2,6 мільярда гривень за стратегічний завод в Івано-Франківську на аукціоні приватизації. Початкова вартість становила лише 20 мільйонів. Та після перемоги дружина Пукіша Наталія, яка формально очолює компанію, заявила, що “помилилася з комою через повітряну тривогу” – і відмовилася підписувати договір.
Таку маніпуляцію називають навмисним зривом торгів, що створює підозри в схемному використанні публічних аукціонів з метою “вибивання” конкурентів.
Але й тут – жодної відповідальності. Жодної заборони на участь у нових тендерах. Жодної перевірки джерел фінансування.
120 тисяч мовчазних пострілів – скільки ще смертей потрібно?
120 тисяч пострілів, які не долетіли до ворога – це не просто цифра. Це потенційно сотні неуспішних боїв, багато поранених, втрат, які можна було попередити.
Поки фронт тримається на вірі, сталевій волі й професіоналізмі воїнів, тил, на жаль, досі тримається на схемах, зв’язках і безкарності.
Скільки ще героїв має загинути, щоб таких, як Пукіш, нарешті було усунуто з державних контрактів, позбавлено доступу до оборонних підприємств і притягнуто до реальної відповідальності?
Україна воює не лише з Росією – ми воюємо з корупцією всередині. І програти цю другу війну – значить поставити під загрозу першу.
Автор: Олег Самусенко
