“Коли несеш пораненого побратима, а за спиною дзижчить ворожа FPV-шка – шансів урятуватися небагато. Та того дня удача все ж була на боці наших захисників. Усі вийшли живими”.
Той бойовий вихід воїн батальйону безпілотних систем «Сапсан» Данило запам’ятав на все життя. На нього та трьох побратимів одночасно полювали кілька ворожих підрозділів — накривали мінометами та переслідували дронами, повідомляє Івано-Франківський ЦК та СП
«Пам’ятаю гучний вибух, гаряче повітря й білу пелену перед очима. У голові гуло, але я піднявся, почав кликати побратимів. Почув голос одного з них: “Нога, нога!”. Підбіг, наклав турнікет», — згадує Данило.
До позицій 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого було близько двохсот метрів. Один ривок — і можна буде видихнути. Але спершу встановили зв’язок, узгодили маршрут, зібралися з силами.
«Ми почали перетягувати двох наших поранених. Назустріч вийшли хлопці — допомогли дістатися до бліндажу, надали медичну допомогу. Невдовзі нас евакуювали. Тоді ми вперше за довгий час посміхнулися, забувши про біль і поранення. Ми знали — усе закінчилося, і ми справжні щасливці», — розповідає воїн.
Через вибух FPV-дрона Данило отримав важку контузію. Деякий час він узагалі не чув, та завдяки лікарям слух частково відновлюється. Сьогодні боєць підтримує побратимів, які проходять лікування у шпиталях, і продовжує служити.
«Я навіть думки не допускав, що хтось із нас не вийде. Під вогнем я казав, що ми всі вийдемо, і робив усе, щоб так сталося. Радий, що доля була до нас прихильною».
Попри пережите, Данило не зупинився. За рік у Князівській бригаді він пройшов шлях від молодшого сержанта до молодшого лейтенанта.
«Бути добрим дронарем — це не спати багато ночей, бути уважним, знати обстановку, вдосконалюватися і пам’ятати головне завдання — прикривати побратимів-піхотинців», — каже воїн.
Попереду — нові виклики. Але Данило впевнений: роботи вистачить і після Перемоги.
«Якщо матиму сили приносити користь і змінювати щось на краще — залишуся у війську. Бо роботи багато, і ми маємо бути готові до всього».
Скільки б не було випробувань, він знає — впорається. Адже за спиною — маленька донечка, а поруч — надійні побратими.
