Верховна Рада України схвалила законопроєкт №12089, який спрямований на захист прав добросовісних набувачів. Автором цього законодавчого акту є народний депутат з Івано-Франківщини, Ігор Фріс.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Пише Правда.іф з посиланням на Слугу Народу. Івано-Франківщина, Рух ЧЕСНО.
Суть закону
«Це захист права власності. Захист інвестицій. Гарантія того, що якщо ти законно щось купив, то завтра це не зможуть відібрати через хитрі схеми віндикації чи негаторного позову. Зараз у Верховному Суді перебуває понад 2000 справ, у яких замість оскарження договору та доведення його незаконності просто припиняють право власності набувача через вилучення майна. У всіх країнах, де панує право, право власності – це основа», – зазначив Ігор Фріс.
Основні положення закону:
- Добросовісний набувач вже має бути з самої назви. Це той хто ЗАКОННО і добросовісно КУПИВ (не отримав в дарунок, не приватизував, а купив за гроші) майно.
Це майно на момент купівлі не було під забороною, арештом або в суді. Воно було вільним від зобовʼязань.
- Якщо це майно колись було державним або комунальним (а таке точно було, бо приватна власність в нас не так давно) то за нашим законом таке майно повинно було вибути з власності держави більше ніж 10 років назад.
Тобто якщо майно вибуло 3-5-7 років назад, держава має право позиватися щодо його повернення через ЦИВІЛЬНИЙ суд (звісно мають бути підстави) і тут право добросовісного не діє.
- Якщо майно вибуло з власності держави більше ніж 10 років назад, але вибуло з ознаками злочину – йдуть в КРИМІНАЛ.
Тут строків давності не має жодних. Добросовісність не діє. Але якщо кримінал і майно заберуть, то у кінцевого власника принаймі зʼявиться право на відшкодування збитків з злочинця.
- Добросовісність не буде застосовуватись ніколи, якщо це певне майно: критична інфраструктура, стратегічні обʼєкти, природно-заповідний фонд, обʼєкти культурної спадщини, тощо. Перелік є в законі.
- У випадку, якщо всеж таки у добросовісного заберуть майно, він матиме право на компенсацію його вартості. Повторюю виключно у добросовісного. Сьогодні майно забирають у всіх і нічого ніхто не компенсовує.
Попередньо, як зазначав Ігор Фріс, законопроєкт отримав широку підтримку від бізнес-спільноти, зокрема: Федерації роботодавців України; Резидентів «ДІЯ.City»; Ради підприємців при Президенті України; Торгово-промислової палати України; «Маніфесту 42»; Спілки українських підприємців-ветеранів АТО; Десятків обласних відділень федерацій та асоціацій, що представляють різні галузі – від хімічної промисловості до деревообробки; Спілки українських підприємців; Спілки оборонних підприємств.
«Бізнес готовий працювати й наповнювати бюджет воюючої країни. Він потребує гарантій для своїх мільйонних інвестицій. Ми повинні його підтримати й гарантувати недоторканність права власності», – прокоментував народний депутат Ігор Фріс.
Верховна Рада ухвалила законопроєкт у другому читанні, його на засіданні у середу, 12 березня, підтримали 273 народні депутати.
Натомість, громадські активісті закликають президента Володимира Зеленського ветувати законопроєкт, адже, на їхню думку, нові норми можуть призвести до фактичного узаконення земельних схем, зазначає Рух ЧЕСНО.
Як стверджують у громадській організації , законопроєкт, зокрема, передбачає, що:
- після 10 років з моменту незаконного відчуження ділянки, зокрема лісу, прибережної, інших природних зон, держава чи громада втрачають право вимагати повернення цих територій;
- якщо з часу відчуження минуло до 10 років і суд ухвалить рішення щодо повернення ділянки державі чи громаді – вони мають виплатити власнику компенсацію за ринковою вартістю. Однак компенсацій втрат державі та територіальній громаді не передбачено.
Водночас законопроєкт передбачає вийнятки для земель стратегічного значення, об’єктів критичної інфраструктури, природоохоронного фонду та культурної спадщини, однак містить нюанси, які ускладнюють, або унеможливлюють таке повернення.
Також він не враховує, що межі земель природоохоронного фонду чи культурної спадщини часто не визначені чітко і не зафіксовані в Державному земельному кадастрі. В таких випадках держава повністю втрачає механізми повернення цих активів на свою користь.
