“Книга завжди краще!” – це майже гарантований відгук, який можна почути від глядача, добре знайомого з літературним твором, після перегляду його екранізації.
Навпаки, ми переконані, що варто насолоджуватися обома джерелами натхнення. Тому Правда.іф рекомендує подивитись фільми/серіали і, можливо, порівняти з друкованим варіантом кожної історії.
Велика маленька брехня (Big Little Lies) 2017
Під час благодійного балу у школі сталося вбивство. Знаючи цей факт, ми починаємо дивитися як розгортаються події телесеріалу каналу HBO “Велика маленька брехня”, знятого за романом Ліян Моріарті. Книга має таку ж сюжетну лінію — ми дізнаємося про факт вбивства і паралельно дізнаємося про події, які сталися до нього.
Часто характери героїв краще розкриті у книзі, де ми можемо читати їхні думки та внутрішні мотиви. Дивовижним чином акторська гра у серіалі дозволяє нам ще краще зрозуміти усіх головних героїв, навіть не читаючи книгу. Це основна причина, чому ми рекомендуємо перегляд серіалу нарівні з прочитанням книги. Варто відмітити, що деякі сюжетні лінії у серіалі змінені, тобто любителям канонічного перенесення сюжету на екран це може не сподобатись. Але окрім цього, серіал нічим не поступається книзі, і його сміливо можна назвати успішною адаптацією.
Години (The Hours) 2002
“Години” — фільм, знятий на основі однойменного роману Майкла Каннінгема, за який автор був нагороджений Пулітцерівською премією. Фільм далеко не відстав, адже кіноадаптація отримала дев’ять номінацій на премію “Оскар” (перемога Ніколь Кідман за кращу жіночу роль).
У цьому випадку фільм не перевершує книгу, але чудово її доповнює. До того ж справедливим буде ствердження, що можна глянути фільм і не втратити багато, не прочитавши книгу. Це історія з трьома сюжетними лініями, які поєднані однією метатемою — романом Вірджинії Вулф “Місіс Деловей”. Три героїні, Меріл Стріп у ролі Кларисси, Джуліанна Мур у ролі Лори та Ніколь Кідман у ролі Вірджинії Вулф, переживають день свого життя, а ми, глядачі та читачі, спостерігаємо, як їхні долі переплітаються та створюють нову історію. Ми вважаємо фільм чудовою екранізацією, а сам підбір акторів може стати окремою причиною переглянути його.
Прибуття (Arrival) 2016
Фільм “Прибуття” з Емі Адамс у головній ролі, знятий на основі науково-фантастичної повісті письменника Теда Чана “Історія твого життя”. У ньому йдеться про те, як відома лінгвістка Луїз Бенкс допомагає військовим США встановити причину появи прибульців на Землі. Завдання Бенкс — зрозуміти їхню мову і поспілкуватися з ними. Коли ж Бенкс починає встановлювати зв’язок, вона розуміє, що мова прибульців радикально відрізняється від звичної людської системи думок, і це змінює й її сприйняття світу та часу.
На відміну від повісті, у фільмі детальніше описується процес встановлення зв’язку з прибульцями. Це робить історію динамічнішою і більш захолюючою для глядача (а якщо ви лінгвіст, буде цікавіще вдвоє). Окрім цього, режисеру фільму Дені Вільневу вдається підняти і важливе ідейне питання свободи вибору. У повісті фокус зміщено на ідейну площину, що теж робить її вартою уваги, але важчою для сприйняття.
Володар перснів (The Lord of the Rings) 2001
Перш ніж фанати цього епічного фентезійного роману почнуть закидувати нас віртуальними помідорами, варто сказати — ми обожнюємо “Володаря Перснів”, Толкіна, весь світ Середзем’я і взагалі фентезі. Але ми вважаємо, що Пітер Джексон, режисер кінотрилогії, зробив дещо неперевершене і значно збільшив популярність роману, а також жанру фентезі загалом.
Чому ж ми вважаємо кіноадаптацію кращою? По-перше, нам дійсно більше подобається динаміка фільму (чого вартий тільки похід Фродо через Праліс, який у книзі займає дуже багато часу). По-друге, завдяки фільму Пітер Джексон популяризував фентезі як жанр. Кінотрилогія показала, що фентезі — це круто. Після неї стало модно бути захопленим старою історією, де є ельфи, гобіти і чарівник Ґендальф (і при цьому не вважатися зубрилою або диваком). Стало модно грати у Dungeon & Dragons і читати ще більше фентезі історій. І ми вважаємо, що це прекрасно.
Старим тут не місце (No Country for Old Men) 2007
Брати Коени всеїдні: вони можуть не тільки написати власний сценарій, але й адаптувати чужу історію, або навіть зняти ремейк вже існуючої стрічки. Проте у будь-якому випадку при перегляді ви будете відчувати їх неповторний стиль, який майже неможливо переплутати з роботами інших авторів. Саме тому коли до рук цієї пари потрапляє книга, вони роблять її власним надбанням. Вони не лише переказують історію, вони оточують її власним дивакуватим та доволі жорстоким світом.
Кормак Маккарті написав однойменний роман у 2005 році. Можливо вдалій екранізації також допоміг той факт, що спочатку автор писав його як сценарій. Але найпереконливішим козирем стрічки став образ Антона Чігура, який маніакально яскраво втілив на екрані Хав’єр Бардем. Знову таки, звертаючись до потенціалу уяви читача, спробуємо припустити, що подібного монстра не кожен зможе намалювати у надрах свого мозку.
