У 2025 році літнє сонцестояння в Україні відбудеться 21 червня о 05:42 за київським часом, що ознаменує початок астрономічного літа та найдовший день року. Це явище тісно пов’язане з давніми українськими традиціями святкування Івана Купала.
21 червня 2025 року в Україні відбудеться літнє сонцестояння, яке настане о 05:42 за київським часом та ознаменує початок астрономічного літа в північній півкулі. Це астрономічне явище характеризується проходженням центру диска Сонця через точки екліптики, найбільш віддалені від небесного екватора, пише Правда іф.
Літнє сонцестояння настає в момент, коли один з полюсів Землі нахилений до Сонця під найбільшим кутом протягом року. Саме цей період забезпечує найдовший світловий день та найкоротшу ніч для мешканців північної півкулі планети.
Назва цього астрономічного феномену походить від особливості поведінки небесного світила в цей період. Поблизу точки сонцестояння схилення Сонця впродовж кількох днів змінюється дуже повільно, а його висота у верхній кульмінації у дні до та після сонцестояння залишається практично однаковою. Через це здається, що небесне світило немов зупиняється в своєму русі, звідси і походить назва явища.
Дата літнього сонцестояння може варіюватися від 20 до 23 червня, залежно від астрономічних розрахунків та календарних особливостей конкретного року. В Україні це явище найчастіше припадає на 20 червня у високосні роки, тоді як у звичайні роки літнє сонцестояння зазвичай відбувається 21 червня.
Астрономи розрізняють літнє і зимове сонцестояння, які мають протилежні характеристики для northern hemisphere. Під час літнього сонцестояння жителі північної півкулі переживають найдовший день і найкоротшу ніч у році, тоді як зимове сонцестояння приносить найдовшу ніч і найкоротший день. Між цими двома крайніми точками відбуваються осіннє і весняне рівнодення, коли тривалість дня і ночі стає однаковою.
У різних країнах світу літнє сонцестояння має різне культурне та календарне значення. В одних державах цей день позначає офіційний початок літнього сезону, в інших його вважають серединою літа, а деякі культури розглядають його навіть як завершення літнього періоду.
На теренах України літнє сонцестояння історично було тісно пов’язане зі святкуванням Івана Купала. Хоча дата астрономічного сонцестояння може припадати на різні дні червня, традиційна купальська ніч в українській культурі завжди відзначається з 23 на 24 червня за григоріанським календарем.
У дохристиянський період наші предки вірили, що момент, коли Сонце досягає зеніту і дає найбільше світла та тепла, проявляє найвищу чудодійну силу для всього живого світу. Етнограф Степан Килимник характеризував купальську обрядовість як залишки тотального анімістичного сприйняття світу нашими предками та вияв їхнього космогонічного і міфологічного мислення.
“Купальська обрядовість – це рештки тотального анімістичного уявлення наших предків на світ, вияв їхнього космогонічного та мітологічного мислення”, – зазначає етнограф Степан Килимник.
Після поширення християнства на українських землях язичницьке свято Купала поєдналося з церковним святкуванням народження Іоана Хрестителя. Саме тому в народній традиції воно отримало назву Івана Купала, а в окремих регіонах збереглися також варіанти “Іванець”, “Іван Лопушник”, “Іван-травник”, “Іван-чарівник” та інші найменування.
Християнська церква від початку не схвалювала народні гуляння цього свята, особливо враховуючи те, що воно зазвичай припадає на період Петрівського посту. Давні богослови характеризували ритуали купальської обрядовості як “сатанинські”, а пісні називали “бісівськими”. Сучасна церква також підкреслює, що у церковному календарі свята “Івана Купала” не існує, а Різдво Іоана Предтечі краще провести в храмі з молитвою.
Степан Килимник, аналізуючи пісні та ритуали Купала, виділив декілька провідних мотивів цього свята для наших предків. До них належать культ Сонця, культ Землі, зачаклування щастя та добробуту людині як найвищого прояву урожаю життя, підбір пари до одруження і очищення вогнем і водою, а також проводи літа.
Особливо характерною рисою анімістичної свідомості предків було поширення ворожінь під час літнього сонцестояння. Гадання на Купала користувалося великою популярністю серед давніх українців, оскільки це свято безпосередньо пов’язувалося із сонцестоянням і його особливими енергетичними властивостями.
Наші предки ворожили на долю, кохання, добробут, погоду, врожай та інші життєві обставини. Степан Килимник наводить численні вірування та прикмети, пов’язані з цим періодом.
Серед найпоширеніших купальських вірувань були спостереження за заходом сонця напередодні свята. Якщо сонце не ховалося за хмарами і день був ясний, це означало, що Сонце не розгніване і рік буде веселий і щасливий.
Також велике значення надавалося температурі води в цей період. Існувала прикмета: “На Йвана – вода як сметана”. Якщо вода була теплою, це пророкувало дощі і хороший врожай у майбутньому.
У народних віруваннях вважалося, що на Купала щасливці можуть побачити приховані скарби, оскільки гроші в цю ніч “горітимуть” і будуть світитися особливим світлом. Також існували ритуали для забезпечення щастя в особистому житті: коли мати змивала дочці волосся тирлич-зіллям і любистком на свято, дівчина протягом того ж року мала вийти заміж.
Для забезпечення здоров’я дітей практикувалося купання у купальських квітах. Вірили, що коли мати протягом 10 років поспіль купатиме дитину у таких квітах, то дитя буде здорове і всіма любиме.
Очищувальні ритуали включали перестрибування через купальське багаття. Кожен, хто успішно здолав цю перешкоду, мав очиститися від негативної енергії, і ніщо лихе його більше не торкнеться.
Ранкові ритуали на Купала передбачали ходіння чи навіть качання по росі для підтримання здоров’я. Люди також збирали купальську росу, приписуючи їй чудодійні властивості та цілющу силу.
