Жителька села Яворів Косівського району Світлана Павлюк — ліжникарка в третьому поколінні. За 28 років роботи жінка виткала понад 10 тисяч виробів з овечої вовни: ліжники, килими, панно, наволочки, гуні, жилетки й сумочки. Майстриня має в доробку понад 200 візерунків, 100 з них придумала самостійно.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Як виготовляють ліжники, які корисні властивості вони мають та що таке “гуцульське джакузі”, читайте у матеріалі Суспільного.
“У сьомому класі могла вже самостійно зробити ліжник”
Уперше працювати за ткацьким верстатом Світлана Павлюк спробувала у п’ять років. Жінка пригадує: дивилася, як виготовляли ліжники її мама з бабусею, і хотіла навчитися сама.
Верстат, за яким працює Світлана Павлюк, має 60 років. Суспільне Івано-Франківськ
“Спочатку не дозволяли мені ткати, бо я лише все плутала їм. Деколи сварилися зі мною, але мені дуже кортіло ткати. Потім мені почали класти стільчик, коробочку і дозволяли один узір робити — “кривульку”, потім — дві. У сьомому класі я вже могла самостійно зробити ліжник. Професійно почала їх виготовляти з 22 років”, — пригадує Світлана Павлюк.
Майстриня самостійно розробляє візерунки для ліжників. У її доробку — понад 100 узорів. Вона каже, що інколи дивиться на якусь вишиванку й вибирає звідти частину орнаменту.
“Вишити легше, ніж виткати, бо треба мати багато ниток на верстаті, щоб усе те повторити. Також треба мати схему. Коли я хочу створити якийсь новий візерунок, роблю ескіз у зошиті в клітинку, бо інакше неможливо виткати. Колись майстрині майже всім селом робили одні й ті ж візерунки. Це були “криві” ліжники й “російські” (цю назву ми вже не вживаємо). На барвистих ліжниках узори називали “вуставкові”, “дубове листя”, “сливове око”. Зараз кожна майстриня має свій почерк”, — розповідає Світлана Павлюк.
Світлана Павлюк самостійно розробляє візерунки для ліжників. Суспільне Івано-Франківськ
Для одного ліжника треба виростити від трьох до семи овечок
Зі слів Світлани Павлюк, у Яворові ліжникарство є популярним ремеслом. Зараз у селі працюють приблизно 40 майстринь. Вони налагодили роботу між собою та розподілили її: хтось купує овечу вовну і фарбує, хтось розчісує її й виготовляє нитки для основи, хтось полоще та звалює ліжники у валилі.
“Починається все з того, що треба виростити овечку. І не одну. Для одного ліжника треба від трьох до семи овечок. Наше село — дуже велике, є де випасати, але мало людей тримає овець. Ми їдемо в Закарпаття або на Буковину і звідти привозимо вовну. А тут уже починаємо з нею працювати — миємо, просушуємо, сортуємо за кольорами”, — говорить майстриня.
Далі вовну фарбують. Кожна партія має неповторне забарвлення.
Світлана Павлюк за день може напрясти до 10 кілограмів ниток. Суспільне Івано-Франківськ
“Колись усе це самостійно робила. Зараз купуємо фарбовану вовну в односельців. Є проблема, що дуже важко повторити колір. Але, можливо, в цьому і є мистецтво, бо це — ручна робота”, — каже ліжникарка.
Аби створити ліжник, потрібно пройти 15 етапів, які тривають до двох тижнів. Треба вичесати вовну та виготовити тонку нитку для основи за допомогою електричних приладів. Решта — ручна праця.
“Розчесану вовну складаємо на таку кужівку — разом це називається куделя. І тоді веретеном треба прясти нитку, з якої тчуть ліжник. За день можу напрясти до 10 кілограмів. Далі нитку намотую на руку і роблю мотки — ґушки”, — каже Світлана Павлюк.
Яворівські ліжники. Суспільне Івано-Франківськ
Тчуть ліжник на верстаті. Станок, за яким працює Світлана, має 60 років. Його жінка отримала від свекрухи. На ньому можна виткати ліжник завширшки 220 сантиметрів.
Валило або “гуцульське джакузі”
Наступний етап виготовлення ліжника — полоскання у великому дерев’яному чані під потужним потоком річкової води та “звалювання”. Цей процес улітку займає 5-8 годин, а взимку — до 20. Колись у Яворові було 12 валил, згадує майстриня. Проте у 2008 році їх знищила повінь. Через рік сім’я Павлюків збудувала власне валило, бо без нього, каже Світлана, не буде якісного ліжника.
“Валило — це як пральна машина. Але там немає жодних моторів, жодних механізмів. Зроблений дерев’яний чан завглибшки 1 метр 80 сантиметрів. Вода з річки поступає у валило потоком. Він б’є у дно, і так вода повертається. Навколо зроблені дірочки, і в них вода під підлогу тече назад у річку”, — пояснює Світлана Павлюк.
У Павлюків працюють два чани. Туди одночасно можна закинути 18 ліжників. Проте взимку, коли річка замерзає, працює лише один.
Валило ще називають “гуцульським джакузі”. Суспільне Івано-Франківськ
“Кидаємо туди готовий витканий виріб для того, щоб не було овечого запаху. Але це є натуральна вовна, і вона під час цього прання звалюється, зменшується в розмірі. Мені треба постійно гачком ліжник витягувати, міряти. Бо якщо я запізнюся, то замість 1 метра 40 сантиметрів, метр може залишитися”, — каже Світлана Павлюк.
Зараз у Яворові є два валила та ще одне — у сусідньому селі Город. Тож майстрині можуть обрати, куди нести звалювати вироби. А ще, зі слів Світлани, влітку у чанах можна купатися.
Світлана Павлюк з овечої вовни робить також шкарпетки та домашнє взуття. Суспільне Івано-Франківськ
“Валило ми ще називаємо “гуцульським джакузі”. Влітку, коли спекотно, то самому класно туди залізти. Чомусь усі думають, що в нас вода холодна, але насправді вона прогрівається до 20-24°. І коли туди залізеш у спеку, то такі файні відчуття — вся втома кудись дівається. Тіло освіжається, бо вода протічна, насичена киснем. І ота втома за весь день геть дівається”, — розповідає Світлана Павлюк.
Після звалювання ліжники кладуть у центрифугу, відтискають, а відтак просушують та чистять. Після вичісування виріб — готовий.
Корисні властивості ліжника
Зі слів Світлани Павлюк, використання ліжника з натуральної вовни може бути корисним для лікування.
У доробку Світлани Павлюк — понад 100 узорів. Суспільне Івано-Франківськ
“Це дуже корисно від радикуліту, для суглобів. Наприклад, якщо коліна болять чи поперек. У нас навіть пояси є. Спати на ліжнику дуже корисно. Навіть ота колючість ліжника корисна. Покращується кровообіг від того, що він трішки подразнює шкіру”, — каже ліжникарка.
“З ліжниками багато в нас у селі пов’язано”
Тетяна Павлюк розповідає, що ліжники супроводжують гуцулів від народження до смерті. Аби зберігати традицію ткацтва у Яворові й надалі, у школі на трудовому навчанні дівчата-старшокласниці навчаються цього ремесла.
Вироби Світлани Павлюк купують не лише в Україні, а й у США та Європі. Суспільне Івано-Франківськ
“Оскільки ми — гуцули, в нас є свій одяг, свої традиції. З ліжниками багато в нас у селі пов’язано. Коли одружуються, батьки стелять молодим під ноги ліжники. Раніше, коли було весілля, хрещені батьки, як ішли у повницю, гонорово дарували ліжник. А коли людина помирала, то в труну і на неї стелили ліжник”, — розказує Світлана Павлюк.
Приблизно 20 років тому ліжникарки у Яворові почали розширювати асортимент. З вовни вони роблять також одяг та аксесуари. Це, зокрема, пальта, гуні, жилетки, наволочки, сумочки.
Ліжникарки у Яворові роблять з овечої вовни також одяг. Суспільне Івано-Франківськ
“Гуня цього року просто шалено популярна. Взагалі колись у таких гунях ходили вівчарі. У такому одязі не було холодно. Йому не шкодив сніг, дощ, бо по тих “пейсах” це все стікало. Потім гуня вже була і святковим одягом”, — каже Світлана Павлюк.
Самі ліжники зараз теж осучаснюють, роблять нові візерунки, щоб вони пасували до інтер’єру. Купують ці вироби не лише українці, а й діаспора зі США та Європи, говорить майстриня.
“Цього року дуже багато українців, які виїхали під час війни за кордон, купували ліжники. Мені одна жінка написала: “Я живу у Туреччині. Заходжу у свою кімнату, так ніби заходжу в Україну, бо купила у вас ліжник, постелила його, рушник вишитий поклала”. Молодь наша також навернулася до всього українського, зокрема, до нашого ліжника. Люди цікавляться, купують і навіть таким чином ці традиції будуть продовжуватися”, — додає Світлана Павлюк.
