У неділю, 29 червня, у просторі “Поле” презентували виставку “Почуй мене”, над створенням якої працювали люди з ментальною інвалідністю.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Захід організувала майстерня “Друзі” спільноти святого Егідія, пише Репортер.

Організаторка виставки Оксана Білоус каже, авторами картин є люди з інвалідністю з різних куточків України.
Це люди з геріатричного пансіонату, яких ми привозимо в майстерню раз у тиждень. Це наші друзі з Києва, яких спільнота евакуювала й зараз вони проживають в будинках підтриманого проживання. Також – наші друзі, які живуть у сім’ях і приходять самостійно, – говорить Оксана. – Художньої освіти, напевне, ні в кого немає. Але в майстерні ми вчимося висловлювати себе та свої думки через мистецтво.



Читайте: Страх бути тягарем. Чому українці залишаються в окупації і як починають з нуля після виїзду
На виставці представили 20 картин. Серед них і робота “Кіт”, авторкою якої є учасниця спільноти Оксана Протас. Жінка каже, натхнення малювати з’явилося завдяки друзям, які приїхали з Києва.

Я бачила, як вони гарно малювали, і мені теж захотілося, – говорить Оксана. – Мені дуже подобаються світлі кольори та цей жовтий фон. І я люблю зелений колір. Він у мене пов’язаний з весною, з тим, як ростуть трави, дерева. Тому я вирішила використати ці кольори у своїй картині “Кіт”. І вважаю, що вони тут досить доречні.

Оксана Протас розповідає, що є частиною спільноти з 2020 року. Каже, приходить до спільноти, щоб допомагати людям схожим на неї. А ще – тут завжди надихають і підтримують.
Теж для мене важливо, щоб нас почули. Почули те, що ми відчуваємо, наші враження, наше бачення того, що ми переживаємо зараз. І я щиро вдячна, що нас так гарно приймають і у нас є можливість зробити виставку, – говорить жінка.



Учасниця спільноти святого Егідія Ірина Немерецька раніше жила в геріатричному пансіонаті на Київщині. Проте у 2022 році її евакуювали. Відтоді жінка живе у Франківську. Щочетверга Ірина ходить малювати в майстерню “Друзі”.
Я давно малюю. І в пансіонаті малювала, і зараз малюю. Сюжети моїх картин не про війну – вони радісні. Небо, трава, сонце, – говорить Ірина. – Малюю, бо це заспокоює. Також я ще роблю листівки своїми руками й дарую їх хорошим людям.

Організаторка Оксана Білоус каже, виставкою хочуть більше заявити про людей з ментальною інвалідністю й наголосити на тому, що вони можуть бути активними членами суспільства.

Ми організували виставку для того, щоб познайомити більше мешканців Івано-Франківська з нашим рухом. Тому що ми – не лише про картини й мистецтво, – говорить Оскана Білоус. – І ми хочемо наголосити, що досі в суспільстві є дуже багато стереотипів й упереджень щодо людей з ментальною інвалідністю. До того, що вони багато чого не можуть. Але ми хочемо руйнувати ці стереотипи і залучати наших друзів до багатьох речей, які ми самі робимо.