Виставку фоторобіт загиблого воїна, військового репортера Руслана Ганущака, а також його документальний фільм “Брат за брата” 13 квітня презентували у мистецькому просторі “Підземний перехід “Ваґабундо” в Івано-Франківську.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
В експозиції — світлини з фронту, з гір, фото з друзями, селфі, повідомила кореспондентка Суспільного.
Виставку “Руслан Ганущак. Реверс і аверс фотоприцілу” присвятили 55-річчю від дня народження військового репортера.
Дружина Руслана Ганущака Олександра Кодак каже, що світлини для цієї експозиції вибирала вона. Загалом обрала 150 необроблених фотографій.
“Знімати у нього було в крові. Він щодня знімав і кожен день надсилав мені ці фотографії. На світлинах — останні три роки. Переважно — це повномасштабне вторгнення. Коли чоловік приїжджав додому на ротацію, ми ходили у гори. Тому тут ті походи, родина, друзі”, — розповідає Олександра Кодак.
Відвідувач виставки Володимир Рожнов здружився з Русланом Ганущаком під час Революції гідності, коли допомагав йому з фільмуванням.
“Мені завжди було добре з ним. Я міг довіряти Руслану і достатньо чесно з ним говорити. Щодо його робіт, думаю, вони недооцінені. Є мінімум два фільми, які має побачити велика кількість людей”, — каже Володимир Рожнов.
Також у мистецькому просторі “Ваґабундо” показали документальний фільм Руслана Ганущака “Брат за брата”. У залі був один із героїв цієї кінострічки — Давіті Сулейманашвілі. Він каже: у цьому фільмі документаліст хотів показати, що проти Росії воюють не тільки українці. Люди різних національностей беруться за зброю, зокрема і грузини.
“Руслан для мене був більше, ніж побратимом, він для мене був братом. Я любив його. Наші сім’ї були, як одна родина. Ми досі підтримуємо одне одного”, — каже Давіті Сулейманашвілі.
Зі слів Олександри Кодак, перша презентація фільму “Брат за брата” відбулася у 2019 році.
Що відомо про Руслана Ганущака
Руслан Ганущак народився 14 квітня 1970 року в Івано-Франківську. Був учасником Революції гідності.
У серпні 2014 року Руслан Ганущак добровольцем приєднався до батальйону “Азов”. Він був військовим журналістом із псевдонімом Остап у складі пресслужби підрозділу. Тоді ж розпочав свою діяльність як воєнний оператор — документував бойові дії в Іловайську, Широкиному, Гранітному, Бердянському, Мар’їнці, а також записував інтерв’ю з бійцями.
У 2016 році вийшов його документальний фільм про війну на Донеччині “Два дні в Іловайську”.
З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Руслан Ганущак як військовий репортер і оператор висвітлював бойові дії на Чернігівщині та Київщині, неодноразово потрапляв під обстріли. Згодом приєднався до ЗСУ як солдат, служив водієм в одному з підрозділів ударних дронів у складі 92 окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Брав участь у бойових діях на Курщині.
Руслан Ганущак загинув 11 січня 2025 року. Військовослужбовцю було 54 роки, у нього залишилися дружина Олександра і донька Ірина.
