Нова пісня FIЇNKи нагадує нам: іноді рай не треба шукати десь далеко. Він може “рости“ прямо за горбом, у лісі наших спогадів, і смакувати солодкістю тих моментів, коли ми бути і є по-справжньому щасливі.
“Афини” – щира й особиста пісня, що ніби веде за руку крізь пам’ять: туди, де живуть дитячі спогади, наповнені світлом, і де вперше розкривається справжнє, глибоке кохання, пишуть Версії.
“Афини” – це моя спроба описати відчуття особистого раю, яке я ношу в собі з самого дитинства, – розповідає FIЇNKA. – Я пам’ятаю ті безтурботні дні, коли бігала босоніж гірськими луками, збирала лісові ягоди, і світ здавався таким простим, безпечним і повним чудес. Дорослішаючи, я постійно шукала це саме відчуття – і несподівано знайшла його в коханні”.
“Афини” – це той самий місточок між двома реальностями, які існують паралельно: між дитинством, де все було справжнє і щире, й дорослим світом, де ми, попри все, шукаємо ті самі прості речі – тепло, ніжність, дотик, який заспокоює.
Пісня звучить як відлуння серця, що пам’ятає: літо – це не лише пора року. Літо – це стан душі, коли кохання стає смаком на губах, ніжністю в руках, тишею в горах, де немає нічого зайвого.
FIЇNKA тонко сплітає у пісні гірську ностальгію з дорослим коханням. І це звучить настільки природно, що кожне слово торкає. Бо всі ми хоч раз у житті відчували те саме – ностальгію за собою маленькими, віру в прості речі й вдячність за тих, хто поруч.
“Афини” – це пісня, яка пахне лісом, лунає через серце і залишає після себе солодкий післясмак тепла. Тут “афини” стали символом того найкращого, що може дарувати життя – чистої, безумовної любові, тепла спогадів та чогось неймовірно близького.
Цей синг для всіх, хто вірить у любов і береже у собі дитинство.
Слухайте “Афини” – і дозвольте серцю згадати, що таке справжній рай.
Може хто знає,
Єк рай виглідає?
Може хто знає
В кого спитати?
Нашо будемо
Дурно шукати,
Якшо є ти, я й Карпати.
Ми з тобою пройдемоси по плаю
І моя рука в твоїх руках.
Дивис, мій миленький,
Тут я маленьков
Бігала босов по царинках.
І на світі більше раю,
Як той, шо ти сам собі найшов.
Я його виділа, я йго знаю,
Там і жиє любов.
А там ростут афини, афини
В лісі за горбом.
І як то так трафило, трафило
Бути нам разом?
А там ростут афини, афини…
Ягидочок смак.
То є моє вічне літо
На твоїх губах.
Може в тім раю
Сонце не спит?
Може там душі
Прозорі?
В кого спитаю –
Кождий мовчит.
Добре,шо ми є
І гори.
Ми з тобою пройдемоси по краю,
Де мрії пилуютси в вітрах.
Дивис, мій миленький,
Тепер наш маленький
Бігає з нами по царинках.
І немає на світі більше раю,
Як той, шо ти сам собі найшов.
Я його виділа, я йго знаю,
Там і жиє любов.
А там ростут афини, афини
В лісі за горбом.
І як то так трафило, трафило
Бути нам разом?
А там ростут афини, афини…
Ягидочок смак.
То є моє вічне літо
На твоїх губах.
Враз життє
Єк гіркі ягідочки,
А з тобов
Солодкі,та як мед.
Най там кажут,
Хто, шо собі схоче,
Ми є вічні,
Та як сей момент,
Коли ростут афини…
Коли ростут афини, афини
В лісі за горбом.
І як то так трафило, трафило
Бути нам разом?
А там ростут афини, афини…
Ягидочок смак.
То є моє вічне літо
На твоїх губах.
