Випускник ліцею № 12 Олександр Малінін — “Учень року — 2025” в Івано-Франківську. Хлопець здобув призові місця на 39 олімпіадах з біології, хімії, української мови, історії, математики, географії. Попри те, що Олександр має феноменальну пам’ять й у три роки навчився читати, йому довелося докласти багато зусиль у навчанні, адже у хлопця діагностували розлад аутичного спектра. У дитинстві у нього були труднощі з адаптацією у садку та одній зі шкіл.
Про життя з розладами аутичного спектра, інклюзивність у школах, підтримку батьків та вчителів, а ще мрію Олександра стати нейробіологом, аби розробляти ліки проти невиліковних хвороб, пише Суспільне.
“Коли я був малий, ніхто не знав, що таке інклюзія”
У ранньому дитинстві в Олександра діагностували розлади аутичного спектра. Хлопець розповідає, що мав інтелектуальні здібності, але через те, що в українській освіті ще не розробили інклюзивний підхід, йому було непросто.
У ранньому дитинстві в Олександра діагностували розлади аутичного спектра. Суспільне Івано-Франківськ
“Звання “Учень року — 2025″ свідчить про наполегливі старання, але не тільки мої. Ця нагорода є престижною не лише для мене, а й для тих, хто допомагав розвиватися. Безмежна подяка моїм вчителям і батькам”, — говорить Олександр Малінін.
Олександр Малінін разом із класною керівницею, вчителькою української мови та літератури Сніжаною Суркан. Суспільне Івано-Франківськ
Хлопець розповідає, що багато читав про аутизм, і тому не сприймає свій діагноз за недолік, а радше, як свою особливість.
“Коли я ще був малим, в Україні не існувало поняття аутизм. Ще ніхто не знав, що таке інклюзія. Навіть зараз, на жаль, є неправильне уявлення про аутизм як про ваду чи хворобу. Але мені здається, що аутизм — це особливість, яка дає навіть більший шанс, щоб стати успішним. Бо саме такі люди здатні мислити нестандартно. Часто бувало, що люди з аутизмом успішно закінчували університети, мали дітей, багато друзів, а деякі з них навіть були мільйонерами”, — каже Олександр Малінін.
“Наука — це і є гра для Сашка”
Зі слів матері Олександра Олени Малініної, навчання завжди захоплювало її сина більше, ніж розваги.
“Іграшки його не дуже цікавили. Він їх упорядковував, розкладав у рядочок. У півтора року Сашко взагалі не грався машинками. Я думаю: треба якось привабити дитину, щоб він грався. Ми почали ходити дворами й вивчати марки машин. Це не привчило його гратися машинками, але він уже тоді знав усі марки. Так я зрозуміла, що наука — це і є гра для Сашка”, — ділиться спогадами Олена Малініна.
Олександр Малінін разом із сімʼєю. Суспільне Івано-Франківськ
Жінка каже: змалечку Олександр мав феноменальну пам’ять. У два роки він опанував алфавіт, а у три — читав, як доросла людина.
“Ми гортали книжечки й випадково вивчили літери. Спочатку ми вивчали тварин, і він мене питав: “Мамо, а що це?” А поряд стояла велика буква. Я думаю: а чому ні? І ми так вивчили алфавіт. Коли він уже ходив — вивіски на магазинах читав”, — розповідає Олена Малініна.
Розглядаючи мапи, чотирирічний Сашко запам’ятав розташування всіх країн світу, їхні прапори та стяги столиць. Також він вивчив іноземні алфавіти, зокрема, англійський, польський, німецький, турецький і словацький. А ще знав назви десятків динозаврів, дорогоцінних каменів і космічних об’єктів.
“Усе запам’ятовував! Я не розумію, як можна стільки всього втримати в голові”, — говорить мама Олександра.
Бентежили гучні звуки, скупчення людей
Олена Малініна з чоловіком почали підозрювати, що із Сашком “щось не те” через гіперемоційність та нервові зриви сина.
“Він не дивився нам у вічі. Думала: маленька дитина, росте. Ми ще не знали, що таке аутизм, на це увагу не звернули. Але він був дуже вразливий, міг ні з того ні з сього засмутитися через найменшу дрібничку”, — каже жінка.
Випускник ліцею № 12 Олександр Малінін — “Учень року — 2025” в Івано-Франківську. Суспільне Івано-Франківськ
Зі слів Сашка, найбільше у дитинстві його бентежило скупчення людей, а також гучні звуки.
“Для мене садочок — це суцільний негатив, місце жаху і катастрофи. Пам’ятаю, як нам у кінотеатрі показували якийсь радянський мультфільм. Усюди були дуже голосні звуки. Я ще не вмів добре спілкуватися, тому просто кричав: “Вимкніть, вимкніть!” Але мене ніхто не чув, бо всі діти метушилися. Вихователі просто не звертали на мене увагу”, — каже Олександр Малінін.
У шість років хлопець пройшов конкурсний відбір для вступу в одну з престижних франківських шкіл. Проте на третій день навчання педагоги повідомили батькам, що не зможуть з ним працювати.
“Вчителька, яка займалася із Сашком, запросила мене до психолога. Сказали: “У нас школа не виховує дітей, а навчає. Вам ця школа не підходить”, — переповідає Олена Малініна. — Щоб адаптуватися, Сашкові потрібен був деякий час. Клас був переповнений, це — новий колектив. Звичайно, у нього там траплялися моменти істерики”.
Конкурс імені Петра Яцика і перша перемога
У наступній школі у рідному селі Чукалівка вчителі з розумінням поставилися до Олександра та охоче розвивали його потенціал, пригадує жінка. Задля моральної підтримки матір ходила з ним на всі уроки. Хлопець навчався на відмінно, тож у третьому класі йому запропонували взяти участь у конкурсі імені Петра Яцика.
“Треба було його залишити в кабінеті з іншими дітками. Ми не знали, як він себе вестиме. І стався інцидент. Інструкторка роз’яснювала, як буде відбуватися конкурс, й у неї перестала писати крейда. Сашка це дуже стривожило. До нас вийшла вчителька, питає: “Що він тут робить? Чому він сюди приїхав?” Я розумію: людина не очікувала такого. Слава Богу, він узяв себе в руки, написав і посів третє місце. Це була наша перша перемога — перемога над тим усім, з чим він бореться”, — говорить Олена Малініна.
Олександр Малінін. Суспільне Івано-Франківськ
“Про такі досягнення я навіть і не мріяв”
Після закінчення початкової школи Олександр перейшов до ліцею № 12 імені Івана Франка, що в Івано-Франківську.
“Сашко прийшов у п’ятому класі. Він завдання виконував дуже швидко: на контрольній роботі за 20 хвилин писав обидва варіанти. Тому я завжди давала йому ще додаткові завдання. Але така умова була, що він каже: “Можна, я виконаю, а потім буду трішки собі малювати?” Кажу: можна. І він малював. У кінці уроку він приносив свої малюнки підписані, дарував мені. Там була і карта України, і слоники, і дерева різнокольорові”, — говорить класна керівниця, вчителька української мови та літератури Сніжана Суркан.
Вона додає, що Сашко — творча особистість, і з ним було легко працювати.
“Кожен учитель працював з учнем індивідуально, бо бачили, що він іде попереду всіх”, — каже Сніжана Суркан.
Олександр Малінін біля своїх відзнак. Суспільне Івано-Франківськ
У восьмому класі Олександр вперше взяв участь в олімпіаді з історії й тоді розпочав серію своїх перемог.
“Я не очікував першого місця на олімпіаді з історії — одразу, без досвіду в попередніх олімпіадах. Так, я добре навчався, але про такі досягнення я навіть і не мріяв”, — зізнається Олександр Малінін.
“Для мене кожна олімпіада — це щось особливе”
З 2021 року він зайняв призові місця на 39 олімпіадах з різних предметів: біології, хімії, української мови, історії, математики, географії. Його середній бал у табелі — 12.
“У 2025 році Сашка визнали учнем року з огляду на всі його досягнення. 11 клас — найуспішніший. Тільки цього року він переміг у 16 олімпіадах. На другому етапі, тобто в місті, він зайняв п’ять перших місць і два — других. Вийшов на область і там переміг у семи олімпіадах. Уже на Всеукраїнській олімпіаді з української мови та літератури він посів друге місце, а з історії — третє”, — каже батько хлопця Олександр Малінін.
Олександр Малінін. Суспільне Івано-Франківськ
Випускник додає, що пишається кожною перемогою, проте не любить хизуватися, адже досвід вагоміший, ніж абстрактне число здобутків.
“За кожним зрушенням стоїть моя праця і праця наших учителів. Цифра, статистика менше говорять, ніж реальний досвід. Важливіше — це те, які в мене знання, з якою завзятістю я це роблю, з якою ціллю і спортивною злістю. Для мене кожна олімпіада — це щось особливе”, — ділиться Олександр Малінін.
Мріє винайти ліки проти невиліковних хвороб
Наразі одинадцятикласник готується до складання національного мультипредметного тесту. З його слів, завдяки участі в олімпіадах більшість необхідної інформації він уже знає. Адже до них готувався за матеріалами НМТ.
“Зараз я приділяю весь свій час НМТ. Як то кажуть: не пропускайте тем, думаючи, що вони занадто легкі для вас, бо можете щось упустити. Звичайно, я не вчу все “з нуля”, просто підтягую знання в деяких питаннях”, — говорить хлопець.
Олександр Малінін планує вступати до Львівського національного медичного університету на спеціальність “Біотехнології”. У майбутньому він мріє зробити наукове відкриття у цій галузі.
“Я ще з раннього віку цікавився різною наукою, але на біології я зосередився у дев’ятому класі, коли вивчав генетичну діагностику. Для нашого життя є актуальною велика кількість захворювань. Я міркував, як покращити становище невиліковно хворих людей, дітей. Тому вирішив вивчати це докладніше”, — розповідає Олександр Малінін.
Олександр Малінін — “Учень року — 2025”. Суспільне Івано-Франківськ
Учителька біології Іванна Дем’янів додає, що Олександр завжди поглиблено вивчав усі теми. Каже: часом їй видається, ніби цей учень знає предмет краще, ніж вона сама.
“Можливо, серед знаних біологів невдовзі буде і наш Саша Малінін. Я в це вірю. Єдине, що світ може не дати йому це зробити. Ви знаєте, який наш світ жорстокий. Але те, що від нього залежить, він робитиме, бо він уміє це. Тобто тепер уже це залежить також від світу — від інших людей”, — говорить Іванна Дем’янів.
