У травні 2025 року делегація українських експертів Центру безпекових досліджень СЕНСС, яку очолив ексміністр ТОТ Вадим Черниш відвідала невелику балканську країну Косово (наразі Україна ще офіційно не визнала цю державу, як незалежну, проте вона визнана 119 державами світу включно з США та більшістю країн ЄС). Основною метою візиту української делегації до цієї країни було вивчення повоєнного досвіду із контролю за нелегальним обігом зброї, розповідає інформаційний ресурс Правда іф.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Історія конфлікту у Косово
У минулому столітті територія цієї невеликої країни (площа якої складає трохи більше 10 тисяч квадратних кілометрів), належала до Союзної Республіки Югославія. Заселена вона переважною більшістю етнічними албанцями. 1998-1999 роках косовари вступили у відкритий збройний конфлікт із офіційним Бєлградом. На території Косово тривали справжні бойові дії. За 1998-1999 роки близько 20 тис жінок Косова було зґвалтовано за етнічною ознакою і більше 1300 дітей було вбито. Збройний конфлікт тривав доти, поки НАТО не провело воєнну операцію, захищаючи цивільне населення Косово від етнічних чисток і зґвалтувань. Солдати НАТО розмістилися по всій території Косово і стали гарантом безпеки для косоварів. В подальшому на підставі рішення Ради безпеки ООН була сформована миротворча місія НАТО під назвою «KFOR».
За два роки збройного конфлікту, до цієї невеликої республіки було різними нелегальними та напівлегальними способами завезено чималу кількість зброї. Мова йде про стрілецьку зброю та легке озброєння, які горами до Приштини завозились із Албанії та інших сусідніх країн. Цією зброєю озброювали Армію визволення Косово (АВК) – добровольче напівпартизанське збройне формування, яке змагалося за незалежність Косово від СРЮ.
Оскільки АВК була добровольчою формацією та мала неофіційний характер (адже держави Косово на той момент не існувало), то фактичного контролю за її озброєнням на офіційному рівні не велося. Але після завершення збройної боротьби, від нового уряду почали вимагати навести лад з військовими формуваннями та тим озброєнням, яке було у них в розпорядженні. В той же час солдати KFOR гарантували безпеку у цій невеликій країні.
Російський слід
Місцеві експерти та науковці, під час численних зустрічей із представниками української делегації розповідали, що сербсько-косоварський конфлікт їм дуже сильно нагадує сучасну українсько-російську війну, адже агресор використовує дуже схожу тактику до тієї, яку використовував офіційний Бєлград 25 років тому. Косовари це пов’язують із великим впливом росії на Сербію, вони підозрюють, що саме офіційна Москва допомагала уряду Слободана Мілошевіча розробляти стратегію і тактику тодішньої війни.
Зважаючи на ці обставини, науковці з Косово активно вивчають росію та пильно слідкують за ситуацією в Україні і є доволі обізнаними із перебігом бойових дій на українсько-російському театрі бойових дій.
Під час зустрічі із українською делегацією, представники місцевого Міністерства Внутрішніх Справ та керівник Міністерства оборони, намагалися детально роз’яснити історію конфлікту, його перебіг та наслідки. Оскільки тільки комплексне розуміння проблеми, може привезти до розуміння механізму її вирішення.
Роззброєння
Перший етап роззброєння, який провели у Косово, проводили серед бійців АВК. Солдат здавав своєму командирові власну зброю, а натомість отримував довідку про демобілізацію. Таким чином було вилучено, а згодом знищено значну частину нелегального озброєння (адже офіційний облік зброї на урядовому рівні не вівся).
Ще одним етапом боротьби з незаконним обігом зброї одразу після припинення конфлікту, стали обшуки помешкань місцевого населення та вилучення незаконної зброї миротворцями. Так, одного ранку о 06.00 годині, солдати KFOR, за попереднім наведенням, оточили населений пункт, увійшли до багатьох будинків та провели одночасні масштабні обшуки. Це в свою чергу дозволило вилучити із обігу ще одну частину нелегального озброєння.
Попри все, на руках у цивільного населення залишалася чимала кількість необлікованих і ніде незареєстрованих «стволів», що і дальше створювало криміногенну напругу в регіоні. Тому наступним етапом, приблизно з 2004 року, запрацювала програма здачі зброї серед цивільного населення. Люди могли спокійно принести зброю до відділків поліції при цьому не переживаючи за кримінальну відповідальність.
Якщо проаналізувати усі ці події 25-річної давнини, то стає очевидним, що перший та другий етапи роззброєння пройшли успішно тому, що на території Косово тоді перебував (й перебуває досі) військовий контингент НАТО. Саме ці солдати створювали відчуття безпеки у косоварів і ті охоче роззброювались.
Таким чином, новому уряду Косово, за відносно короткий проміжок часу, вдалося вилучити із нелегального обігу, значну частину зброї, яка була таємно завезена в країну під час бойових дій.
Такий досвід із контролю за озброєнням наразі є дуже цікавим для України. Адже по завершені активної фази бойових дій, на руках у цивільного населення та криміналітету, може опинитися значна кількість зброї, яка була знайдена, викрадена чи залишена солдатами обох воюючих армій. І вже сьогодні ми можемо прочитати численні публікації у ЗМІ про різноманітні злочини, які були вчинені саме за допомогою такої зброї.
Це доволі небезпечні сигнали. Адже з кожним роком кількість таких випадків відчутно зростає. І якщо Косово істотно менша країна за площею та кількістю населення та бойові дії на її території носили не настільки інтенсивний характер, як це наразі відбувається в Україні, то теоретично їхньому уряду та солдатам НАТО було легше здійснювати контроль та вилучення нелегальної зброї у цивільного населення. В Україні, у цьому плані, ситуація може бути в рази складнішою. Тому нам вже тепер потрібно розробляти плани та механізми за подальшим роззброєнням та вилученням зброї у населення.
У зв’язку із нинішньою складною ситуацією, Україні навряд чи можна буде розраховувати на втілення першого та другого сценаріїв із Косово. Адже наразі ми маємо дуже великі сумніви стосовно потенційної присутності військ іноземних держав на території нашої країни у зоні розмежування збройного конфлікту.
Легальна зброя
Про те Україні варто звернути увагу на іншу сторону «косовської медалі» – впровадження культури поводження зі зброєю.
У цій країні повністю поза законом травматична та газова зброя. Тут легальна тільки вогнепальна зброя. Окрім того в Косово можна легально володіти набагато потужнішою зброєю, а ніж звичайний пістолет чи мисливська гвинтівка. Максимально дозволена довжина «ствола» (для деяких категорій населення) – 60 сантиметрів. І це може бути напівавтоматична гвинтівка із нарізним стволом та магазином на 40 патронів. Але на відміну від України, в Косово отримати дозвіл на володіння та зберігання такої зброї отримати не легко. У протилежність нашій державі, у Косово тільки 150 осіб із зони ризику мають спецдозволи на певну вогнепальну зброю. Решта громадян, щоб отримати такий дозвіл, мають пройти тривале навчання, яке чимось нагадує водійські курси в Україні.
На цих курсах громадян Косово навчать теорії поводження зі зброєю, їм також розкажуть про законодавчу базу їхньої країни, а потім вже навчать стріляти. Опісля кожен повинен скласти комплексний іспит та пройти медогляд, а вже після цього вони можуть отримати дозвіл на купівлю та зберігання стрілецької зброї. При цьому під час іспитів в кожному тренувальному центрі присутній представник їхнього МВС.
Завдяки такій високій культурі поводження зі стрілецькою зброєю та тими обставинами, що в країні легально дозволена вогнепальна зброя, кількість злочинів, які вчиняються за допомогою зброї дуже мізерна від загального числа кримінальних правопорушень.
Замість висновку
І хоч наразі між нашими країнами існує істотна різниця, все ж українцям є чому повчитися у косоварів. Це стосується політики роззброєння та контролю за нелегальним озброєнням, повоєнної відбудови країни, але перш за все це поваги до ветеранів та військових, яких у цій невеликій гірській країні дуже шанують на усіх рівнях.
На закінчення хочеться сказати, що краєвиди та пейзажі гірських містечок Косово дуже нагадують околиці прикарпатського містечка Косова, але наразі різниця у всьому іншому таки відчувається.
Михайло Савлюк
