Ветеринарка Анна Гришко у Бурштині опікується безпритульними тваринами — підгодовує, лікує їх та влаштовує в тимчасові домівки. Жінка переїхала на Прикарпаття із Курахового на Донеччині три роки тому. У Бурштині вона працює у місцевій ветеринарній клініці й, окрім домашніх улюбленців, рятує і бездомних тварин.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Про адаптацію у Бурштині, допомогу притулкам, порятунок тварин, та як доглядати своїх домашніх улюбленців та безпритульних чотирилапих, Анна Гришко розповіла Суспільному.
“Мама ніколи не забороняла, коли я підбирала кошенят в пакеті, новонароджених цуценят, смердючого їжачка”
Любов до тварин Анні Гришко прищепили батьки, особливо — мама, яка ніколи не забороняла приносити додому чотирилапих і завжди підтримувала бажання доньки допомагати їм.
“У мене родина дуже любить тварин. Мама ніколи не забороняла і завжди підтримувала, коли я підбирала новонароджених маленьких кошенят в пакеті, приносила додому цуценят, смердючого їжачка, який випав з п’ятого поверху і вже помирав під вікнами, але я приперла його додому, і мама мучилася, і всі мучилися”, — пригадує жінка.
Хоч матір Анни не мала ветеринарної освіти, люди часто зверталися до неї по допомогу. Жінка пригадує: коли їй було дев’ять років, мама відправила її до сусідів ставити крапельницю хворому собаці. Це стало для неї великим випробуванням.
“Ви знаєте, що відчувають, коли під’єднуєш крапельницю і боїшся, що там є бульбашка, яка може вбити тебе, собаку чи кошеня? Оце я й відчувала, мабуть, наступні три дні”, — згадує Анна.
Вона постійно запитувала матір, чи вижила собака. І, каже, саме тоді вперше відчула справжню відповідальність.
Підліткою Анна Гришко бачила, що мати не встигає допомогти всім тваринам. Тож після дев’ятого класу вирішила піти в коледж і вчитися ветеринарної медицини.
“Батьки казали: “Ні, це — дуже відповідально, в тебе не вийде. Ти розумієш, лікар — це дуже велика відповідальність”. Ніхто в мене не вірив. Але я сказала: ні, я хочу. Так і буде”, — розповідає ветеринарка.
Після початку повномасштабної війни сім’я Анни Гришко виїхала з Курахового до Запоріжжя. Жінка там працювала у клініці, яка їй дуже подобалася, але налагодити побут було важко. Трирічний син потребував постійного нагляду, а чоловік не міг знайти роботу. Ситуація стала вкрай складною після того, як росіяни обстріляли місто.
“У нас був приліт в сусідній будинок, вибило вікна і стало по-справжньому страшно”, — згадує жінка.
“Мені притулки дуже допомагають”
Саме тоді сім’я Анни вирішила залишити Запоріжжя. Восени 2022 року вони переїхали до Бурштина. За словами жінки, на Франківщині їй спершу було важко. Якийсь час вона взагалі не могла працювати через депресію. Перший крок зробила завдяки батькові. Він зі своєї ветеринарної клініки в Кураховому переслав їй трохи медикаментів і шовного матеріалу. Анна використала їх, щоб допомогти знайомій із домашньою твариною.
“Потім ця жінка порадила мене ще одному знайомому — і все закрутилося”, — розповідає Анна.
Влітку вона вже виїжджала на виклики, а згодом влаштувалася у місцеву клініку. Анна Гришко займається й волонтерством. Вона підгодовує безпритульних собак і котів, лікує їх та допомагає притулкам.
“Мені притулки дуже допомагають. З одного боку, сумно, що ти приходиш, і тварини всі без батьків, а з іншого боку, коли ти хочеш внести якусь частинку своєї сили й вже щось зробив, легше стає. Я люблю помити миски. Це дуже важко — стояти згорбившись. А миски — дуже брудні, бо каша там засохла. В це треба вкладатися. Погуляти із собачкою для когось — це класно, але мені хочеться зробити щось важче, щоб полегшити їм умови”, — розповідає жінка.
З її слів, волонтерство для неї не робота, а спосіб життя, і водночас — це постійне випробування терпіння.
“Іноді дивишся на інших волонтерів і розумієш, що вони змучені. У них немає часу на родину, бо є тварини, які потребують уваги”, — каже ветеринарка.
Анна Гришко добре знає вподобання місцевих безпритульних собак. Кожен з них — окрема особистість із власними звичками та смаками, говорить жінка. Деякі — дуже примхливі та люблять м’ясо.
“Лісьонок — рудий песик. Його всі люблять. Він полюбляє свинячі нирки. Йому багато їх не можна. А ще він любить всяку гидоту їсти, а потім блювати”, — розповідає Анна.
“Якщо ви не любите тварин, не робіть нічого, що їм може нашкодити”
Ветеринарка хоче ділитися своїм досвідом про догляд як з місцевими, які допомагають безпритульним тваринам, так і з власниками домашніх улюбленців.
Перед тим як завести будь-яку тварину — собаку, кота, хом’яка чи папугу, Анна Гришко радить добре підготуватися.
“Спершу ознайомитися з питаннями про догляд і умови утримання. Якщо плануєте конкретну породу, вивчіть усе, зокрема можливі генетичні хвороби та особливості”, — говорить ветеринарка.
Важливо розуміти, що турбота про тварину, це не лише задоволення, а й обовʼязок, який потребує часу та ресурсів, каже ветлікарка.
“Будьте реалістичними, бо це — відповідальність, яка тягне за собою витрати. Це не просто подзвонити: “У нас старий собака, його треба евтаназувати”. Старість не діагноз”, — пояснює жінка.
Вона додає: якщо у вас є домашня тварина, піклуйтеся про її правильне харчування, захищайте від паразитів та не забувайте про регулярні візити до ветеринара. Анна також радить каструвати тварину: “Це допомагає уникнути проблем з маткою та яєчниками й значно зменшує ризик пухлин молочних залоз”. Людям, які допомагають підгодовувати вуличних тварин, Анна Гришко радить робити це правильно.
“Для собак і котів найкраще підходить вологий або сухий корм, а ще нешкідливе м’ясо та каші, які легко перетравлюються”, — каже ветеринарка.
За її словами, грубі кістки можуть травмувати шлунок, тому давати їх тваринам не варто. Також не треба годувати собак чи кішок залишками зі столу, солодким чи молоком.
“Не давайте тварині молочко. У них потім діарея. Їм погано. Не давайте те молочко, будь ласка”, — звертається Анна.
А тим, хто не допомагає безпритульним, ветеринарка просить не шкодити й не заважати: “Якщо ви не любите тварин, не робіть нічого, що їм може нашкодити. Не обов’язково годувати або допомагати, просто не чіпайте, не кривдьте їх”, — додає ветеринарка.
“Безпритульні починаються з домашніх”
Анна Гришко каже: багато тварин опиняються на вулиці через те, що власники не стерилізують своїх улюбленців.
“Сьогодні тварина домашня, а завтра вискочила на вулицю і потім приходить вагітна додому. І кошенят або прилаштували, або викинули”, — говорить жінка.
З її слів, щоб змінити ситуацію, треба починати з відповідального ставлення людей до тварин. Анна Гришко радить шукати улюбленців у притулках чи забирати з перетримок, а не купувати у розплідниках. Безконтрольне розмноження породистих собак і кішок лише збільшує кількість безпритульних, каже ветеринарка.
“Зверніть увагу, скільки собак зараз з різними очима. З блакитними, дуже гарними, класними очима. Це все хаскі, яка бігала і наплодила оце все”, — пояснює ветеринарка.
Стан безпритульних тварин у Бурштині Анна оцінює як задовільний. Вона каже, що в місті багато людей регулярно підгодовують тварин і стежать за їхнім здоров’ям.
“У Бурштині я зустріла багато класних людей, пишаюся ними. Я люблю таких людей”, — говорить жінка.
Анна Гришко мріє створити ветеринарний центр з перетримкою, де зокрема можна буде проводити реабілітацію для тварин.
“Було б чудово, якби люди могли приходити туди як у притулок: контактувати з тваринами, допомагати й тішити себе. Мені притулки дуже допомагають”, — ділиться ветеринарка.
Для втілення цієї ідеї потрібні гроші, час, енергія та команда однодумців, але Анна вірить, що такий центр реально допоможе багатьом тваринам.
Вона також дає пораду майбутнім ветеринарам: “Це не картинка обіймів і поцілунків з тваринами. Це — опариші в ранах, кров, гній, сморід. Якщо ти готовий з цим боротися, щоб тварині стало краще, тоді ти готовий стати ветеринаром. Все інше приходить з досвідом”, — говорить ветеринарка.
