Олексій Вишиванюк у мирному житті викладав, очолював у Коломиї навчальний заклад, захистив кандидатську дисертацію. За фахом історик, займався науковою діяльністю та вихованням молоді.
Його життя було присвячене освіті та формуванню громадянської свідомості серед студентів, однак із початком повномасштабного вторгнення воно кардинально змінилося, пише Правда з посиланням на Сили оборони України.
“Повномасштабне вторгнення зустрів вдома, у Коломиї. Був шанс в перший же день виїхати за кордон, але я ним не скористався. 25 лютого, перебуваючи постійно перед екраном телевізора, зрозумів, що треба й собі діяти. Пішов у місцевий військкомат, там порекомендували піти у 77 батальйон територіальної оборони. Згодом поїхали на Донбас”, – згадує Олексій.
З перших днів служби в 102 окремій бригаді Сил ТрО ЗС України чоловік зрозумів, що війна — це не лише випробування сили, а й стійкості духу. Він зізнається, що емоційно найважче було прийняти реальність бойових дій і постійної небезпеки.
“Перші враження — звісно, відчував страх. Особливо після перших прильотів. Чесно кажучи, ніхто з нас тоді не думав, що війна триватиме аж скільки часу — думали, за кілька місяців все завершиться. Але війна триває вже майже чотири роки — і потрібно продовжувати боротьбу”, – розповідає воїн.
Попри складнощі, Олексій зберіг свій педагогічний підхід і на фронті. Він ділиться досвідом із побратимами, допомагає новоприбулим бійцям адаптуватися до умов служби та передає знання, які здобув під час війни.
“Коли ми на початку війни приходили, то нам потрібно було самим себе виховувати, самим все вивчати. Тим, хто приходить зараз, вже набагато легше — вони фактично приходять на все готове. Ми їх підтримуємо і надаємо всебічну допомогу”, – зазначає Олексій.
