Нещодавно в Івано-Франківську оголосили підсумки конкурсу «Учень року-2025». Ним став одинадцятикласник Олександр Малінін з ліцею №12 імені Івана Франка. З 2021 року хлопець отримав призові місця на 37 олімпіадах з численних предметів – біології, хімії, української мови, історії, математики, географії. А також здобув перемоги на творчих та міжнародних конкурсах. Його середній бал у табелі – «12».
Пише Правда.іф з посиланням на “Західний кур’єр”.
Олександр Малінін – учень з особливими освітніми потребами. В ранньому віці йому діагностували аутизм. За кожним його звершенням багаторічна наполеглива праця самого учня, педагогів та батьків.
Коли Олександр пішов у перший клас, терміну «інклюзія» в українській освіті ще не існувало.Тому багатогранні здібності хлопця педагоги розгледіли не відразу. У першій школі, яку Олександр почав відвідувати, батькам на третій день буквально наказали забрати документи через відмову педагогів навчати дитину з аутизмом. Для хлопця та його батьків це виявилося початком нелегкого шляху, сповненого перешкод та, попри все, великих здобутків.
Звання «Учня року» саме перед закінченням ліцею для Олександра Малініна стало підсумком усіх його старань. Як змінилося життя хлопця після цього визнання та яка передісторія його численних досягнень з дитинства і до сьогодні .
В три роки читав, як доросла людина
За словами батька Олександра Малініна, також Олександра, з перших років життя його син був дуже активною та допитливою дитиною.
«У два роки він самостійно вивчив український алфавіт. Дружина повісила на кухні табличку з дитячою абеткою і через деякий час ми помітили, що він, без особливої допомоги з нашого боку, опанував всі букви. У три роки, коли Сашко пішов у дитсадок, він уже читав, як доросла людина», – каже тато.
Також у трирічному віці Олександр вивчив англійську абетку, назви усіх динозаврів та періоди їхнього існування, прапори всіх держав світу та їхні столиці. А згодом і арабський алфавіт.
«В той же час, ми почали помічати у Сашка проблеми з поведінкою. Він не міг всидіти на одному місці, боявся голосних звуків, час від часу переживав нервові та емоційні зриви. Спочатку йому ставили діагноз синдром дефіциту уваги і гіперактивності. Згодом – розлади аутичного спектра», – розповідає Олександр Малінін старший.
На той момент, більше десяти років тому, в Україні лише починали говорити про аутизм. Лікарі, до яких зверталися Малініни, часто не готові були надати кваліфіковану допомогу. В сфері освіти також не існувало поняття інклюзії та особливих освітніх потреб. Тож не всі педагоги були готові до роботи з дітками із аутизмом.
«Коли Сашко почав ходити в перший клас однієї зі шкіл Івано-Франківська, на третій день мене викликав психолог та разом з учителем попросили забрати документи. Сказали, що мій син не підходить для навчання. Що в класі 35 дітей і вчитель не має часу шукати особливий підхід до одного учня. Нам нічого не порадили, просто виставили за двері. Ця ситуація нас сильно підкосила… Але ми вирішили, що наша дитина ні в якому разі не сидітиме вдома замість повноцінного навчання. Ми звернулися у початкову школу села Чукалівка, в якому проживали, і там вчителі віднеслись до нас кардинально інакше. Сашка прийняли з розумінням і чуйністю. Під час навчання в нього почав розкриватися потенціал. Ми досі вдячні педагогам за підтримку, яку вони надали нам в той час», – ділиться Олександр Малінін старший.
Саме в третьому класі Сашко здобув свою першу учнівську перемогу – завоював третє місце на конкурсі імені Петра Яцика.
«Тоді ми переживали радість і були вдячні, що серед всіх учнів школи для участі в конкурсі обрали саме нашого сина, хоч знали про його діагноз та те, що через нього він гостро реагує на деякі подразники. Коли під час конкурсу у вчителя перестала писати крейда, Олександр зчинив галас. Але, попри все, він посів третє місце», – говорить батько.
Сприймає свій діагноз, як рису характеру
Після 4-го класу Сашко продовжив навчання у ліцеї № 12 імені Івана Франка.
«Там до нас також віднеслись з повагою та доброзичливістю усі педагоги – від директора до викладача кожного окремого предмету. Ніхто жодного разу не відвернувся від Сашка, попри те, що в той час він переживав дуже складний період. В нього траплялися часті зриви на уроках. Часом здавалося, що деякі труднощі просто неможливо подолати… Сашко сам боровся з ними, як міг. І колектив ліцею його усяко підтримував, не докоряв. Ми щиро вдячні кожному», – додає батько Олександра Малініна.
Через особливості Сашка, однолітки часто уникали з ним близьких контактів, бо не могли знайти спільну мову. А вчителі її знаходили, тож, як друзів хлопець почав сприймати саме педагогів.
За словами батька, в певний момент Сашко сам зрозумів, що відрізняється від однолітків.
«Він дуже розумний, завжди багато читав. Природно, що одного дня він задав собі питання, а що зі мною не так? Наш син почав вивчати інформацію про аутизм, глибоко занурився в цю тему. Він знає, що це не хвороба і не піддається лікуванню. Іноді мене навіть вражає, як він зріло викладає свої думки щодо цього. Про аутизм ми говоримо вільно», – каже Олександр Малінін старший.
Сашко, як і його батьки, сприймає свій діагноз, як рису характеру.
«Більшість науковців не вважають аутизм хворобою, а особливістю. Я з ними згоден. Людина, яка має розлади аутичного спектра, не хворіє на них і не страждає. Просто вони у неї є. Правильною характеристикою себе, я вважаю – людина з аутизмом. Не люблю, коли кажуть «людина з обмеженими можливостями», бо, по суті, в нас всіх можливості обмежені», – каже Сашко.
Мріє бути вченим-нейробіологом
З п’ятого класу Сашко навчається в інклюзивному класі з допомогою помічника вчителя. За словами батька, така форма набагато зручніша і для дитини, і для педагога. Це дало можливість хлопцю додатково покращити успіхи у навчанні і в поведінці.
В табелі за 11 клас у Олександра Малініна немає жодної оцінки «10». Найнижча «11» з предмету Захист України. З усіх інших– «12». За словами хлопця, саме участь у олімпіадах змусила його прагнути до кращих результатів у навчанні. Свою першу олімпіаду він вважає найвизначнішою перемогою.
«Це була міська олімпіада з історії у восьмому класі. Я отримав перше місце. Тоді вийшов на рівень області, потім України. Це були особливі відчуття, я пам’ятаю їх досі. Саме тоді я вирішив, що можу ще більше. Цього ж року я посів друге місце на олімпіаді з біології та третє з географії», – каже Олександр Малінін.
Крім історії, його почала цікавити біологія через прориви в досягненнях біоінженерії та генетики. Також географія, особливо політична. Українську мову та літературу хлопцю подобалось вивчати завжди. Крім того, в останній рік у Сашка з’явився більший інтерес до математики.
Хлопець приділяє навчанню приблизно сім годин кожного дня. А під час підготовки до олімпіад, він часом навіть пропускав заняття у ліцеї, присвячуючи по вісім годин вивченню конкретного предмету.
Олександр зізнається, найважче у навчанні для нього – концентрація.
«Найтяжче для мене —сконцентруватися і не заблукати в інформації, якої довкола дуже багато. Новини, повідомлення постійно відволікають. Важко зосередитись на чомусь одному. Але, коли вдається це зробити, далі усе виходить легко», – каже випускник ліцею.
Після складання національного мультимедійного тесту Олександр Малінін планує продовжити навчання в одному з вишів Івано-Франківська за напрямком нейробіології. В майбутньому він мріє стати науковцем в цій галузі.
«Насамперед я хотів би зробити відкриття щодо лікування тих хвороб, які вважаються невиліковними – раку, СНІДу. Перспективним напрямком вважаю генетику. Хотів би зробити винахід, який зробить генетичні операції доступними для всіх, бо зараз вони дуже дорогі», – говорить Олександр.
Хлопець не виключає, що шлях науковця заведе його в Європу чи США, але розпочати його він прагне в Україні.
«Я б хотів стати саме українським видатним ученим, щоб моє ім’я асоціювалося саме з Україною», – підкреслює Олександр Малінін.
