У лісовій фермі поблизу села Тенетники Івано-Франківської області утримується понад сотня породистих кіз, кожна з яких має ім’я, документи та власні звички.
Фермерка Уляна, яка займається розведенням цих тварин близько семи років, зазначає, що кози на фермі не лише джерело молока, а й повноправні «мешканці» з виразним характером, пишуть Версії.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Жінка розповіла, що все почалося з подарованої матерію кози породи ламанча, яка давала мало молока та створювала чимало проблем.
«Я прочитала, що з козиного молока можна робити твердий сир, і після того, як мені вдалося приготувати перший сир, вирішила розширювати господарство», — йдеться у її поясненні.
Зараз ферма утримує різні породи, серед яких заненські, ламанчі, англонубійські та камеруно-нігерійські кози.
Кожна коза на фермі має власне ім’я, характер і навіть певні «звички». За словами власниці, тварини розрізняють людей і реагують на увагу.
«Кози дуже люблять, коли їх гладять, і навіть можуть образитися, якщо не отримують уваги», — розповіла Уляна.
Під час доїння вони стають у чергу і змагаються, щоб потрапити першими.
Серед найстарших тварин на фермі — 15-річна заненська коза Лаура, привезена з Вінницької області.
«Це одна з моїх перших кіз, дуже спокійна за характером і дає смачне, солодке молоко з високим удоєм», — йдеться у розповіді власниці.
Найменшою мешканкою ферми є двотижнева нубійська козичка Аза, яка народилася під час другого цьогорічного окоту.
Фермерка відзначає, що перевага породистих кіз у високій якості молока.
«Такі кози дають молоко з більшим вмістом жиру і білка, що забезпечує вищий вихід сиру, ніж від звичайних кіз», — розповідає жінка.
Крім того, молоко цих тварин не має характерного запаху, притаманного звичайним породам, а самі кози вирізняються спокійною вдачею.
На фермі утримуються різні породи, кожна з яких має свої особливості догляду. Наприклад, англонубійські кози, які походять з теплих регіонів, складніше переносять холодні зими й потребують більш калорійного харчування.
«Англонубійські кози найвибагливіші в утриманні, зокрема через потребу у теплі та більшій кількості зернових кормів», — пояснила власниця ферми.
Натомість заненські кози менш вибагливі та легше пристосовуються до умов Прикарпаття.
Кожна коза на фермі має не лише ім’я, а й певну цінність для розведення.
Деякі цапи вирізняються особливим забарвленням або чистотою породи, підтвердженою татуюваннями та документами.
«Франц — один з найцінніших цапів на фермі, він чистокровний заненський і виведений шляхом штучного запліднення», — йдеться у розповіді фермерки.
Також серед улюбленців є коза Принцеса, яку виховали з козеняти, придбаного за 50 гривень, і Жираф — цап із рідкісним забарвленням.
Уляна планує розширити господарство, створивши на базі ферми власну сироварню. Основна мета — переробляти якісне молоко від породистих кіз на сири різних видів.
«Молоко від таких кіз дає змогу отримати більший вихід сиру та виробляти продукцію високої якості», — пояснила вона.
На фермі поруч із козами вирощуються також інші тварини — свині, коні й домашня птиця. Проте, саме стадо кіз залишається головною частиною господарства, яке забезпечує виробництво молочної продукції та слугує основою для розвитку майбутньої сироварні.
