19-річний стрілець-санітар з Полтавської області Ростислав Діденко на позивний Фізрук приблизно пів року служить у 1 гірсько-штурмовій роті 108 батальйону. Боєць підписав контракт “18–24” з 10 бригадою “Едельвейс”, що дислокується на Івано-Франківщині. Мотивацією стало бажання захищати Україну.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Про 22 дні в окопі, де раніше були росіяни, штурми РФ, а також про рідних, які довго не могли змиритися з його вибором, Ростислав Діденко розповів Суспільному.
“Набридло дивитися, як руйнують дитячі садочки”
Рішення підписати контракт “18–24” для Ростислава Діденка не було спонтанним. Ще у 18 років він намагався потрапити до 3 окремої штурмової бригади, але його не взяли.
“Набридло дивитися, як руйнують дитячі садочки, як гинуть діти, цивільні люди. Я — молодий, у мене є здоров’я, фізична витривалість. Тому й вирішив підписати контракт. Я ще жодного разу не пошкодував про свій вибір”, — говорить воїн.
Перед службою у зоні бойових дій Ростислав Діденко пройшов 45 днів базової та фахової військової підготовки, а також 14 днів адаптації у бригаді. Окрім того, разом із новобранцями “десятки” він підіймався на гору Хом’як в Українських Карпатах.
“Раніше я ще не був у горах, тому це було для мене щось неймовірне. Ми сходили в дощову погоду, було нелегко, але воно того вартувало. Крім того, отримали потрібний досвід, адже ми — гірсько-штурмова бригада”, — каже воїн.
Ростислав Діденко з побратимом. Ростислав Діденко
Перший вихід “на нуль” тривав 22 дні
Ростислав Діденко розповідає, що в зоні бойових дій він перебуває понад два місяці. З них — 22 дні провів в окопах, які у росіян відбили українські бійці. Відбувалося це на Сіверському напрямку.
“Ворог знав наше розташування. Крім того, в окопах могли залишитися якісь “сюрпризи”, як-от розтяжки чи щось подібне. Тому треба було бути обережними. А особливо тоді, коли позицію потрібно було розкопувати, щоб краще укріпитися”, — каже Ростислав.
Воїн розповідає, що поки йшли на цю позицію від проміжної, командування через рацію керувало майже кожним їхнім кроком. Паралельно по них працювали російські дрони та міномети. Тому всі розуміли, що наступна група військовослужбовців не зможе їх швидко замінити.
“Ніхто вам не скаже, скільки ви маєте там пробути. Усе залежить від тактичної ситуації, бо просто так пустити людей, щоб вони йшли нас замінити й десь дорогою їх спіймав ворожий дрон чи артилерія, це — нерозумно”, — говорить Ростислав Діденко.
“Ворог поводиться підступно”
Лінія зіткнення дуже насичена безпілотниками — як українськими, так і російськими, каже військовослужбовець. Вони виконують різні функції. Українські, зокрема, доставляють бійцям в окопи їжу та воду. Російські — атакують українських воїнів.
“Ворог достатньо професійний і поводиться підступно. Один дрон ніби щось скидає, і ти дивишся, чи це раптом не якась хімічна зброя, наприклад, гази, і потім одразу тебе атакує БпЛА з бойовим зарядом”, — розповідає “Фізрук”.
Ростислав Діденко в окопі. Ростислав Діденко
“Ти думаєш тільки про завдання — знищити ворога”
У дощову погоду, коли дрони не літають, позиції штурмують безпосередньо російські солдати. Вони беруть із собою гранати чи великі міни, які намагаються закинути в українські окопи, каже Ростислав Діденко.
“Ми разом з українськими безпілотниками всіх їх знищили. Це все робиться на великому адреналіні. Ти думаєш тільки про завдання — знищити ворога. Якщо цього не зробиш, то він знищить тебе”, — говорить воїн.
За його словами, на такі штурми ідуть двоє, троє, а часом і четверо росіян. Якщо їх вбивають на полі бою, за тілами ніхто не приходить.
“Вони там залишаються назавжди. У них немає такого, як у нас, що якщо є “двохсотий” на позиції, то його всіма силами намагаються звідти витягти, забрати тіло. Для них це — неважливо. Єдине, за що росіяни переймаються, щоб часом ми не заволоділи раціями вбитих”, — каже штурмовик.
Евакуація пораненого під російськими дронами
Ростислав Діденко розповідає, що посада стрільця-санітара полягає в тому, що він повинен не лише вести бій, а й надавати медичну допомогу пораненому та доставляти його до бойового медика. Такий випадок, каже, у нього був.
“Вхід на сусідню позицію розвалив FPV-дрон. Ті, хто там був, почали копати землю, щоб зробити новий вхід, і викопали гранату, яку, мабуть, залишив ворог. І вона вибухнула”, — розповідає “Фізрук”.
Одному з військовослужбовців перебило ногу й почалася масивна кровотеча. Його побратим наклав турнікет і доставив пораненого до окопу, де був Ростислав Діденко.
“Також на нашій позиції був бойовий медик, і ми з ним спільно надали професійнішу медичну допомогу. Потім нам дроном скинули ноші, і ми вже його три кілометри несли до місця евакуації. Це все відбувалося під час роботи ворожого міномета, БпЛА, але наші дії по рації скеровувало керівництво”, — згадує військовослужбовець.
Разом із пораненим Ростислав Діденко залишив передові позиції, аби супроводити його до стабілізаційного пункту.
“Мама бігала до юристів, щоб мене “рятували”
Ростислав не одразу розповів рідним про те, що підписав контракт “18–24”, бо підозрював, що вони його не зрозуміють. Наразі рідні підтримують військового, часто телефонують, моляться за нього.
“Мама була найбільше проти, бігала до юристів, щоб мене “рятували”. З часом зрозуміла, що нічого не може з цим вдіяти, і змирилася. Зараз мама підтримує мене”, — каже військовослужбовець.
На думку бійця, молоді військові навіть попри відсутність бойового досвіду мають певну перевагу. Головна з них — це більша фізична витривалість.
“Ми трішки по-іншому мислимо, у нас інше сприйняття. Люди, яким уже 40-50, які воюють три чи навіть десять років, у них уже немає такої жаги до війни. Вони вже дуже сильно втомилися. А ми — нові люди, ми тільки прийшли”, — каже військовослужбовець.
Ростислав Діденко й надалі планує продовжувати контракт, аби боронити країну.
