Іванофранківець Віктор Кальваровський, ветеран батальйону “Айдар”, шість років провів на найгарячіших ділянках фронту на Донбасі. Після демобілізації у 2022 році через проблеми зі здоров’ям, він знайшов незвичайний спосіб боротьби з наслідками контузії – створює унікальні брелоки та прикраси з відстріляних гільз. Те, що почалося як спосіб відволіктися від важких думок у окопах, переросло у справжню арт-терапію, яка допомагає йому справлятися з психологічними травмами війни.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Про службу, своє захоплення та як воно переросло в арт-терапію Віктор Кальваровський розповів Галці.
Віктор Кальваровський – людина, яка знає ціну кожної кулі. Шість років він провів у складі 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар”, пройшовши найгарячіші точки Донбасу. А зараз він робить з бойових гільз дивовижні брелоки, кожен з яких несе в собі історію війни.
Його роботи стали своєрідним мостом між військовим і цивільним світами. Вони показують, що “серед горя, розпачу, жалю, страху, спаленої трави можна знайти щось красиве”.
Шлях до “Айдару”
До війська Віктор потрапив добровольцем у 2016 році через військкомат Волновахи. Рішення прийняв після того, як побачив молодих хлопців з пораненнями.
“Спершу пройшов підготовчий табір “Патріот” на Дністрі. Після нього мав почекати 40 днів від смерті мати, і після 40 днів взяв квиток на поїзд до Костянтинівки. Так я потрапив в “Айдар””, – розповідає ветеран.
Шість років він служив розвідником-гранатометником. Як каже сам Віктор, простежити шлях бойовий “Айдару” дуже легко:
“Там, де найбільша дупа, там є “Айдар””.
Це були Луганський і Донецький напрямки, Кримське, Жлобок, Таранчук.
У 2022 році лікарі заборонили Віктору продовжувати службу. Наслідки контузій давали про себе знати – почав падати зір і слух.
“Коли служив, воював, не приділяв уваги здоров’ю, а варто було. Дуже багато оцих “бахів” біля голови поруч було”, – пояснює він.
Найкоротша відстань до ворога, яку довелося витримати, була 60 метрів на Бахмутській трасі.
“Там не те що чхнути – там взагалі нічого не можна було”, – згадує боєць.
Народження творчості в окопах
Перші спроби перетворити гільзи на прикраси Віктор зробив ще на фронті у 2017-2018 роках. Тоді це було способом заповнити вільний час і відволіктися від важких думок.
“Спочатку заповнював цю нішу, щоб не дати волю страху опанувати мною. Одна справа дивитися про війну на дивані, а інша – бути в цій території”, – розповідає майстер.
Його перші робочі інструменти були примітивними – старі надфілі, скріпки для з’єднань. У розбитих будинках він знаходив різноманітне начиння: кульки, бісер, дрібні прикраси. Пізніше побратими купили йому “Дремель”, і робота пішла швидше.
“Я “фарширував” гільзи всередині, робив з’єднання з того, що під руками. У кожного чоловіка в голові є здатність придумати – як щось скласти, зчепити”, – каже Віктор.
Те, що почалося як хобі, поступово переросло у справжню терапію. Один з лікарів запропонував Віктору малювати, пояснивши, що творчість допомагає у лікуванні контузії – людина відволікається від проблем і занурюється у процес.
“Коли відчув, як у мене перестала боліти голова, зрозумів, що помагає. Я не завжди можу спати – є наслідки контузії. Не спиш, і ні телевізор, ні світло, нічого не допомагає”, – ділиться досвідом ветеран.
А ось робота над брелоками дійсно допомагає:
“Коли включаєшся в роботу – все. Починаєш робити одне, а виходить зовсім інше, але тобі це подобається. Це почало лікувати мені голову. Реально”, – підкреслює Віктор.
Зараз у нього пропали головні болі, які переслідували роками. Хоча шум у вухах залишився назавжди, Віктор навчився з цим жити.
Від хобі до допомоги іншим
Спочатку Віктор робив брелоки для побратимів і дівчат зі штабу. Коли бачив щиру посмішку і вдячність, це надавало йому сил продовжувати.
“Це як смачна їжа – хочеться повторити знову і знову. Потім хлопці почали просити: “а можеш зробити моєму синові?” Звісно, можу”, – розповідає майстер.
Поступово його роботи почали потрапляти на благодійні аукціони. Під час збору коштів на підрозділ ССО пам’яті загиблого побратима, Віктор передав п’ять брелоків. Їх купували по 4-6 тисяч гривень, а всі кошти йшли на потреби військових.
Віктор працює виключно з латунними гільзами жовтого кольору – вони не іржавіють і легше обробляються. Переважно це гільзи 7,62×39 або 7,62×54 – автоматні та кулеметні.
“Великі гільзи 12,7 або 14,5 красиві, але дуже тверді. Багато матеріалу псується, ламається. Вони займають багато часу”, – пояснює майстер.
Кожну гільзу Віктор обов’язково розрізає і робить безпечною, щоб її неможливо було використати повторно. Кулі він переплавляє, щоб дістатися до середини гільзи.
За одну ніч Віктор може зробити два-три брелоки – від початку до кінця. Найбільше часу займає з’єднання всіх деталей, щоб виріб красиво виглядав і надійно тримався.
Символізм у роботах
Одну з серій своїх робіт Віктор назвав “Ціна життя”. Для неї він використав американські монети номіналом півдолара, показуючи символічну ціну однієї кулі.
“Щоб показати, що куля може не тільки вбивати, а й нести естетичне задоволення і красу”, – пояснює автор ідею.
Кожен брелок унікальний і не повторюється. Віктор прив’язує кожну роботу до характеру людини, для якої робить: хтось отримає череп, хтось – квітку, хтось – символ у вигляді колоска зерна.
Серед незвичайних матеріалів, з якими працював Віктор, – частини збитого ворожого літака. Побратими принесли шматки фюзеляжу або крила, і він зробив з них кілька брелоків.
“Дуже мало робочого матеріалу виходить. Матеріал легкий, але міцний. Спочатку вирізав такі брелоки, а потім помітив, як цікаво вони виглядають у тіні”, – розповідає майстер.
Також він робив попільничку з хвостової частини міни калібру 82 мм, експериментує з різними формами та ефектами.
Роботи Віктора потрапили далеко за межі України. Його брелоки є в Америці та інших країнах. Волонтери часто просять їх для передачі за кордон, де українці купують їх як пам’ятні сувеніри.
“Мені приємно, що хтось скаже: “А в мене є твій брелок”, – коли я сам його не дарував”, – посміхається Віктор.
Віктор підкреслює, що це не бізнес для нього. Він не займається активними продажами, а радше дарує свої роботи людям. Коли хтось купує брелок на аукціоні, гроші йдуть на благодійність.
“Це некомерційна справа. Це лікувальна терапія. Мені більше подобається подарувати роботу”, – каже він.
Свою сторінку в Instagram під назвою “Кальмар і я” (нейм походить від позивного його позашляховика “Кальмар”) веде побратим – сам Віктор лише виставляє там фотографії робіт.
Важливість підтримки ветеранів
Найболючішим питанням для Віктора залишається реабілітація ветеранів вдома. Він вважає, що підтримувати тих, хто повернувся з війни – надзвичайно важливо.
“Найважливіше підтримувати їх тут. Таких хлопців дуже багато. Реальну фізичну допомогу треба робити тут, а не просто гроші в банку складати”, – наголошує ветеран.
Віктор переконаний, що творчість може допомогти багатьом ветеранам, які страждають від наслідків контузій та психологічних травм.
“Хлопцям, які мають з цим проблему, не обезболюючі приймати, а шукати себе в будь-якому напрямку. Малюй, в’яжи, плети – щось роби, щоб відключитися від світу, від проблем, від новин. Стане краще”, – радить він.
Пам’ять у металі
Кожна гільза в роботах Віктора має свою адресу – Донецьку чи Луганську область. Це не гільзи з полігонів, а справжні свідки війни.
“Гільза має адресу з того чи іншого напрямку, але вона залишається в пам’яті самої гільзи”, – зауважує майстер.
Віктор Кальваровський продовжує працювати. Уночі, коли не спиться через наслідки контузії, він бере в руки інструменти і створює нові шедеври з металу, який пам’ятає війну. І кожен такий брелок – це не просто прикраса, а частинка історії.
