У Ямниці провели до місця останнього спочинку захисника Олександра Горецького, який віддав життя, оберігаючи Україну від російського агресора.
Жителі громади зустріли земляка навколішки з квітами та сльозами на очах “живим коридором”, що простягнувся вздовж центральної дороги рідного села. Віддати шану воїну на чин похорону численно прийшли рідні, друзі, колеги, побратими, керівництво громади, пише Правда з посиланням на сайт громади.
Народився Олександр Володимирович Горецький 13 січня 1979 р. в м. Бердичів Житомирської області. Згодом разом із батьками переїхав у с. Ямниця, де провів дитинство. Навчався у Ямницькій школі. У вересні 1993 р. вступив до організації “Пласт”, склав присягу та брав активну участь у мандрівках і вишколах, пластував до 1996 р.
Відтак вступив до Івано-Франківського вищого професійного училища № 21, яке закінчив з відзнакою, опанувавши професію коваля та електрогазозварника. У 1997-1999 рр. пройшов військову строкову службу в армії у м. Бердичів. Згодом одружився і разом з сім’єю проживав у м. Івано-Франківськ. У шлюбі з дружиною Лесею виховали двох синів. За життя Олександр працював на цементному заводі електрогазозварником та ковалем, а також далекобійником.
З першого дня російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 р. став на захист рідної землі від загарбників. Старший сержант Олександр Горецький був командиром відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення однієї з військових частин. Виконував бойові завдання на фронті поблизу м. Гуляйполе Запорізької області. У результаті нещасного випадку 16 квітня 2025 р. отримав чисельні травми та рани і був доставлений до військового госпіталю м. Дніпро.
На жаль, 24 квітня 2025 р. серце захисника зупинилося.
Під час прощання з Олександром Горецьким у церкві Святого Миколая представник “Пласту” вручив матері Героя найвищу відзнаку організації “Залізний Пластовий Хрест”, якою воїна нагороджено посмертно за хоробрість у боротьбі за Батьківщину.
У мить прощання на цвинтарі звучав Державний Гімн України та постріли пам’яті. Ніхто не стримував сліз. Ямничанка Оксана Рябініна, згадуючи у своїй промові Олександра Горецького, зазначила:
“Він пішов з перших днів і до останнього жив війною. Його серце перейшло у ритм війни і вже не могло працювати поза ним… Сьогодні вся Ямниця прийшла на похорон, і ямницька земля навіки приймає свого Сина, який уже поволі стає однією із її легенд…”
