Європейський Союз розробив план поступового завершення тимчасового захисту для українських біженців, який передбачає два основні сценарії: перехід до легального проживання в країнах ЄС або добровільне повернення до України.
Про це йдеться у рекомендаціях Ради ЄС, які було опубліковано сьогодні, 25 вересня.
У документі зазначено, що тимчасовий захист для українців у країнах ЄС діє до 4 березня 2027 року.
Статус було запроваджено в березні 2022 року після повномасштабного вторгнення росії в Україну та кілька разів продовжено. Водночас Рада ЄС наголошує, що цей захист тимчасовий, тому країни-члени мають заздалегідь підготувати умови для його завершення.
Деталі
- План Ради ЄС передбачає можливість для людей, якi уже інтегрувалися у країнах ЄС, отримати національні дозволи на проживання. Це можуть бути посвідки на основі працевлаштування, навчання, наукових досліджень, сімейних обставин або інших підстав.
- ЄС рекомендує надавати українцям повну інформацію про права та переваги цих статусів, щоб перехід був максимально прозорим і безпечним.
- Повернення біженців до України, згідно з планом ЄС, планувaтиметься поступово та добровільно. Спеціальні програми підтримки реінтеграції включатимуть допомогу в пошуку житла, доступ до медичних послуг та базової інфраструктури. Фінансування таких програм забезпечуватиметься за рахунок фондів ЄС та міжнародних організацій.
- Для українців з дітьми передбачені особливі умови: якщо дитина відвідує школу у країні ЄС, батьки зможуть залишитися до завершення навчального року. Також увага приділятиметься людям з особливими потребами – їхнє легальне перебування у країнах ЄС буде продовжене до моменту, коли Україна зможе надати необхідну підтримку.
- Для інформування біженців про можливості переходу на інші статуси та програми повернення планується створення спеціальних центрів Unity Hubs. Там українці зможуть отримати консультації, роз’яснювальні матеріали та підтримку в оформленні документів.
- Координація дій між країнами ЄС та Україною відбуватиметься через спеціальні платформи, щоб забезпечити єдиний підхід, уникнути перевантаження національних систем і справедливо розподілити відповідальність між державами-членами.
