Андрій Лисканюк — уродженець Надвірної, який пройшов шлях від добровольця до командира та ветерана, що не втратив віри у людей і продовжує допомагати іншим.
За освітою Андрій Лисканюк – психолог. До Революції Гідності прожив 15 років у Києві. Після подій 2014 року повернувся на Прикарпаття — і разом із побратимами взяв участь у формуванні 4-го батальйону Національної гвардії «КРУК», пише Правда з посиланням на ГО “Захист Держави. Івано-Франківськ”.
Вже восени того ж року батальйон вирушив у зону бойових дій — Попасну. Андрій пройшов чотири ротації, а згодом — ще два контракти у Делятинській військовій частині.
Після служби він відкрив власну справу — «Крамницю авторських виробів з деревини Андрія Лисканюка», перетворивши це на частину власної реабілітації. Його ветеранський бізнес увійшов до 50 найкращих проєктів ветеранів України за версією Міністерства у справах ветеранів. Андрій представляв свої вироби на форумах і виставках, а також долучився до громадської роботи — став членом виконавчого комітету Надвірнянської громади.
«Після війни треба було знайти себе. Робота з деревом допомогла зібрати думки і знайти спокій», — згадує він.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Андрій знову став до строю. З перших днів лютого 2022 року разом із побратимами він увійшов у щойно сформовану 102 окрему бригаду територіальної оборони України в Івано-Франківській області, в складі якої вирушив на Запоріжжя. Разом із побратимами брали участь у боях на Полтавщині, Харківщині, Сумщині.
Після двох років служби його запросили до 78-го окремого десантно-штурмового полку, де він обіймав керівну посаду.
1 січня 2023 року Андрій отримав важке поранення, після якого розпочалося 16-місячне лікування.
«Найважче — це не біль. Найважче — втрачати побратимів. Бо це втрати, які нічим не заглушиш», — каже ветеран.
Повернувшись додому, Андрій не залишився осторонь. Він продовжив волонтерську діяльність, допомагає сім’ям загиблих, підтримує побратимів і активно долучається до роботи громадських ініціатив. Так він став частиною команди ГО «Захист Держави».
«Відсидітися не вийде. Війна триває — і ми маємо допомагати тим, хто поруч. Кожен на своєму місці, але не можна зупинятися».
Родина, діти та улюблена справа допомагають тримати стрій. Вони стали тим тилом, який не дозволяє впасти.
«Буває, що зневірюєшся у всьому, але завжди є заради кого жити», — каже Андрій Лисканюк.
“ГО «Захист Держави» дякує Андрію Лисканюку за службу, силу духу й невтомну працю для громади. Такі історії нагадують: справжній захист держави починається з людей, які не зупиняються”, – додають в організації.
