Право на трансплантацію. Коли у франківських лікарнях робитимуть пересадку органів

Закон «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» прийняли ще у травні 2018 року, а діяти він почав з січня 2019, хоч після того й зазнав правок. Але в будь-якому разі тепер українцям, які потребують пересадки органу, не треба їхати за кордон – операції роблять і в Україні.

Лікарів навчають в Запоріжжі

Зараз трансплантацію органів в Україні проводять лише у Києві, Львові, Харкові, Дніпрі та Запоріжжі – тільки від живих донорів і близьким родичам. Тих, хто не має родинного донора, відправляють на пересадку за кордон, найчастіше – до Польщі, Німеччини чи Білорусі, пише Репортер.

«До нас приходять люди, які потребують трансплантації, ми збираємо необхідний пакет документів і відправляємо на розгляд комісії з питань направлення на лікування за кордон, створеної при міністерстві охорони здоров’я, – говорить головний спеціаліст з хірургії та трансплантології департаменту охорони здоров’я ІФ ОДА Петро Соломчак. – Минулого року направили документи приблизно 20 людей з Івано-Франківської області, частина з них вже отримала лікування. Наприклад, цьогоріч повернулися двоє, яким у Білорусі пересад­жували нирку».

Новий закон, хоч і вступив у силу, проте ще не діє де-факто, бо Єдину державну інформаційну систему трансплантації лише створюють. У ній буде база донорів, реципієнтів (тих, кому потрібен орган), трансплантант-координаторів (лікарів, які керуватимуть забором органів у донора і пересадкою їх реципієнту), анатомічних матеріалів, а також лікарень, що робитимуть забір органів і проводитимуть трансплантацію.

«Зараз створюється база трансплантант-координаторів. Зокрема, у Запорізькій академії навчають лікарів, – каже Петро Соломчак. – Туди поїхали двоє працівників з нашої центральної міської клінічної лікарні та з лікарні № 1. Незабаром поїдуть ще двоє лікарів з обласної клінічної та один від калуської центральної районної лікарні».

На Прикарпатті допомогу з трансплантації надаватимуть в обласній клінічній лікарні, центральній міській та міській лікарні № 1. Ще чотири госпітальні округи, крім франківського, створять на основі районних лікарень у Калуші, Коломиї, Надвірній, Косові. Трансплантацію там не робитимуть, але зможуть вилучати органи та інші анатомічні матеріали у донорів.

Пересадку робитимуть хірурги. Бригада лікарів Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні вже пройшла перший етап навчання у Запоріжжі. Другий етап відбудеться в Білорусі, а третій – у США. А от коштів на закупівлю обладнання не вистачає.

«Технічно зробити пересадку органу – це не проблема. Але до й після операції має проводитися імуносупресивна терапія, – каже Петро Соломчак. – Перш ніж призначити якийсь вид такої терапії, потрібна лабораторія, де визначають концентрацію певних речовин в організмі, щоб визначити дозу імунодепресантів. Така лабораторія коштує дуже дорого, попередньо – 1 млн доларів. Таких грошей у лікарні немає, тому шукають фінансування».

Дозвіл надає представник

За законом, тепер в Україні діятиме посмертне донорство. Якщо людина хоче пожертвувати свої органи після смерті, то треба написати згоду та призначити упов­новаженого представника. Для цього також потрібно подати заяву, яку підпишуть обоє – сам донор і його представник. Саме він надаватиме дозвіл на вилучення органів для трансплантації після смерті донора. Якщо ж представника не призначили, таке рішення буде у другого із подружжя або в найближчої родини: батьків, дітей, рідних брата чи сестри.

Живі донори мають бути повнолітніми дієздатними громадянами України, які не мають хвороб, що можуть передатися реципієнту, не страждають на психічні розлади і не перебувають в ув’язненні. Зрозуміло, вони можуть пожертвувати лише парний орган або частину органу. У цьому випадку трансплантація можлива лише між рідними або за перехресного донорства. Матеріали, здатні до регенерації, можна жертвувати і не рідним.

Закон визначає трансплантацію безоплатною, живий донор може отримати відшкодування і пільги від держави. Пересаджуватимуть органи реципієнтам у порядку черги, але враховуватимуться й інші обставини.

«Трансплантант-координатори прий­матимуть рішення в залежності від того, наскільки наближене місце перебування реципієнта і донора, – розповідає Соломчак. – Якщо, наприклад, помер донор на Донеччині, а наступний в черзі реципієнт – на Прикарпатті, то будуть враховувати, чи можливо доставити орган. Якщо часу недостатньо, перевагу нададуть людині, яка перебуває ближче. До того ж, надаватимуть перевагу дітям».

Також проводитимуть тести на сумісність, бо не завжди навіть близький родич може підійти для донорства.

Про суму операції говорити нині зарано, але за кордоном ціна трансплантації сягає кілька десятків тисяч євро.

«На сьогодні будь-яка операція передбачає величезну кількість затрат, – говорить Петро Соломчак. – В Україні раніше був пілотний безкоштовний проект, ті, хто в нього не потрапив, оплачували операцію самі або за рахунок благодійних організацій. Тим, кого направляють на пересадку за кордон, МОЗ оплачує частину вартості операції».

За словами Петра Соломчака, за кордоном більшість пересадок органів здійснюють у донорів-трупів – 80-90 %, а в Україні, навпаки, майже всі донори – живі родичі. Тепер, за новим законом, посмертно донори зможуть врятувати не одне життя.