«Все, що зараз записано у законодавстві, можна буде забути» Пише Главком
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Після закритих перемовин делегацій США та Росії в Ер-Ріяді доволі швидко поширилася неофіційна інформація про деталі угоди, яку готують сторони. Однією з умов росіян для підписання мирної угоди є якнайшвидше проведення в Україні виборів, яких зі зрозумілих причин не було з початку повномасштабної війни. Причому відбутися вони мають навіть до підписання угоди, яка б гарантувала стале припинення бойових дій.
Звісно, все це можна було б списати на російські забаганки, яких на початку перемовин буде цілий розсип. Але з пресконференції Дональда Трампа за мотивами цієї зустрічі стало зрозуміло: Білий дім не лише не відкидає цю ідею, а й фактично робить її ключовою вимогою.
Американський лідер у притаманній йому манері заявив, що проведення в Україні президентських виборів потрібно, бо їх давно не було. Трамп супроводив це особистими випадами в бік Зеленського, у якого нібито рейтинг всього 4% і який «дозволив продовжити війну, яка не повинна була початися».
А згодом Трампа і його команду зовсім понесло аж до навішування на українського президента ярлика «диктатор без виборів».
Скандальний допис Дональда Трампа, в якому він видав порцію звинувачень на адресу Зеленського і назвав «диктатором без виборів»
Віцепрезидент США Джей Ді Венс додав, що вважає ідею про те, що вибори під час війни проводити не можна, «абсурдною». Меседж, який раптом почали просувати нові господарі Білого дому під оплески друзів з Кремля, нехитрий: прибираємо упертого «нелегітимного» Зеленського – і війна завершується сама собою. Той факт, що за правління «легітимного» Путіна у «диктаторській» Україні змінилося п’ятеро президентів, Трампа і його свиту не обходить.
До цькування українського президента доєднався і соратник Трампа Ілон Маск, який заявив, що Зеленський не може претендувати на те, аби представляти волю народу, «доки не припинить скасовувати вибори»
Цікаво, що раніше тема виборів в Україні почала жваво обговорюватися з подачі завзятого опозиціонера Петра Порошенка. Щоправда, він стверджував, що до них почала готуватися саме влада, і навіть називав найбільш ймовірну дату – 26 жовтня. Порошенко каже, що, за його джерелами, на поліграфкомбінаті «Україна» вже опрацьовується питання, скільки потрібно буде бюлетенів та якою буде їхня вартість, Центральна виборча комісія починає внесення змін до реєстру виборців, нещодавно створене Міністерство єдності відкриває перший офіс у Берліні виключно для підготовки голосування, а пропрезидентська партія тим часом активно розповсюджує свої агітаційні газети.
Деякі викладені Порошенком факти самі по собі ні про що не свідчать. Про роботи з відновлення реєстру виборців ЦВК у частині обліку виборчих дільниць оголошувала ще у вересні минулого року, а «Слуги народу» вже давно друкують свої партійні газети. Але примара неминучості скорих виборів давно витає у повітрі, а низка політичних сил давно перебуває на низькому старті.
Останні дивні заяви Трампа дещо дезорієнтували навіть політичних опонентів Зеленського, які вважали, що вибори прагне організувати саме він. Таке марення цією темою у Москві лишає питання, чи там дійсно є ілюзії щодо перемоги лояльного кандидата, чи це просто технологія, аби вкинути Україну на кілька місяців у виборчий хаос.
Опустимо внутрішньополітичні та геополітичні хитросплетіння та спробуємо розібратися у можливості провести вибори цього року суто з організаційної точки зору. Гіпотетично якщо не буде продовжена дія воєнного стану, що завершується 9 травня, можна буде запускати підготовку до виборчого процесу, потім сам виборчий процес і навіть встигнути провести всі необхідні процедури до того ж 26 жовтня.
Але постає інше питання – як мінімізувати всі ризики унікального для нашої країни повоєнного волевиявлення? Особливо якщо вони будуть відбуватися у стані «ні війни, ні миру».
Скільки виборів та хто призначить?
Дата 26 жовтня, що спливла поки на рівні припущень, виникла не на голому місці. Цього року саме в цей день мали б відбутися чергові місцеві вибори. Власне, про це нагадував сам президент Володимир Зеленський, але наголошував на тому, що до цього має завершитися війна. Втім, звісно, місцеві вибори – не зовсім те, що насправді хвилює тих, хто зараз педалює питання повалення української влади.
Також в останню неділю жовтня за умов мирного часу мали б відбутися і парламентські вибори – якби не війна, це мало б статися ще у 2023 році. Тож, хоч це і не є ідеальним сценарієм, можна було б об’єднати їх з місцевими. Хоча це й прямо заборонено третьою статтею Виборчого кодексу, вже очевидно, що його доведеться переписувати під нинішні екстремальні умови.
Проте логіка нинішніх переговорних процесів за спиною України полягає в тому, що і Росія, і головне – Штати, наполягають на зміні найближчим часом президента, строк повноважень якого сплив минулого року (вибори мали відбутися у березні 2024-го). Саме на нього, судячи з усього, хочуть перекласти всю відповідальність щодо підписання потенційних мирних домовленостей. До того ж, суто з організаційної точки зору провести президентські вибори, на думку експертів, набагато простіше, ніж парламентські та місцеві. І саме під час президентської кампанії можна буде побачити проблеми, які буде час мінімізувати до інших виборів.
Є ще й радикальний варіант – влаштувати «свято демократії» під час війни та переобрати всі рівні влади одномоментно, але проти такого варіанту вже можуть запротестувати наші міжнародні партнери. Все-таки в період турбулентності, яким стануть для повоєнної України будь-які вибори, в країні має хтось лишатися «за старшого». Не кажучи вже про пекло для організаторів таких виборів.
«Різні вибори – це різні терміни виборчого процесу, етапи, процедура складання та уточнення списків виборців при формуванні виборчих комісій, суб’єктів формування цих комісій, висування кандидатів на вибори, агітації і так далі, – пояснює утопічність такої ідеї ексзаступник голови ЦВК Андрій Магера. – Навіть за мирного часу за всю історію новітньої України президентські вибори з парламентськими ніколи не суміщались. Якщо питання лише в тому, аби виготовити списки виборців і бюлетені та вкидати їх в скриньки, – то цей процес нічим не відрізнятиметься від «референдумів» на окупованих територіях і псевдовиборів, що там відбувалися».
Наступна проблема – хто саме має призначити різні вибори? Якщо президентські та чергові місцеві вибори призначаються парламентом, то як бути з виборами самої Верховної Ради у нинішніх умовах – питання відкрите.
«Все залежить від того, чи є вони черговими, чи позачерговими. Тут є законодавча прогалина і треба самому парламенту шляхом ухвалення відповідного закону вирішити цю проблему», – зазначає Магера. На думку експерта, щодо перших повоєнних парламентських виборів має бути проголосований окремий законопроєкт, в якому, зокрема, буде закладена дата проведення таких виборів.
Окрім цього, можна очікувати, що у цьому суперпроєкті буде прописана і система майбутніх виборів, принципи залучення до голосування військових та переселенців, визначення критеріїв територій, на яких не можна проводити вибори, словом, всі ті наболілі питання, відповідей на які поки нема.
Звісно, це не перші позачергові парламентські вибори в історії країни, але є нюанс – у попередніх випадках вони відбувалися до офіційної дати завершення повноважень Ради, а не після.
З чистого аркуша
У тому, що багато питань, які стосуються повоєнних виборів, доведеться вирішувати спеціальним «одноразовим» законопроєктом, впевнений не тільки Магера. Утім, навіть якщо Верховна Рада увімкне «турборежим», перш за все, їй треба буде внести зміни до Виборчого кодексу. Наразі він передбачає, що ЦВК має оголосити початок виборчого процесу протягом 30 днів після скасування воєнного стану. Але вже очевидно, що цього терміну буде явно недостатньо, аби хоча б підготувати законодавчу базу.
І цього замало – треба ще, аби за зміни проголосував парламент. Наразі діє редакція Виборчого кодексу, прийнята ще у 2019 році. Вона передбачає на виборах до парламенту пропорційну систему з відкритими регіональними списками, коли виборець може поставити галочку в бюлетені за конкретного кандидата (прохідний бар’єр для партій – 5%). Але майже напевно систему, прийнятну для мирного часу, треба буде коригувати для повоєнних умов. І тут все може впертися в позицію депутатських груп «Довіра» та «За майбутнє».
Вони складаються з мажоритарників, тож співрозмовники «Главкома» з пропрезидентської фракції побоюються, що повернення мажоритарки під тим чи іншим соусом може стати їхньою ключовою вимогою за участь в будь-яких голосуваннях. Та й в самій «Слузі народу» вистачає мажоритарників, які розуміють, що їм закрита дорога в майбутній президентський проєкт. Відповідно вони не бачитимуть сенсу голосувати за правила, які остаточно поховають їхні політичні перспективи.
«Все, що зараз записано у законодавстві, можна буде забути, і взяти звідти лише щось за основу, – впевнений один з авторів Виборчого кодексу нардеп минулого скликання Олександр Черненко. – Крім тих питань, які є у Конституції, все, у принципі, можна змінювати».
Черненко підраховує, що якщо брати саме 26 жовтня як дату виборів і відводити на кампанію хоча б три місяці, то після гіпотетичного непродовження воєнного стану 9 травня на підготовку до старту кампанії буде ті самі три місяці. «Але це суто теоретично, – наголошує він. – Бо спершу буде рішення про вибори, а потім під нього підганятимуть терміни. Зрозуміло, що вже по ходу випливатиме низка проблем, які потребуватимуть коригування. Але якщо буде політичне рішення про проведення виборів, то встигнути до 26 жовтня, в принципі, можливо. Принаймні, це – єдина легітимна дата на сьогодні».
Голова правління Громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська вважає, що для підготовки законодавства та відновлення і відбудови електоральної інфраструктури потрібно не менше 12 місяців. Тобто цього року вибори за таких умов вже провести неможливо. На думку Айвазовської, 12 місяців підготовки до виборів треба запускати одразу після режиму припинення вогню, а проводити їх одночасно з настанням сталого миру.
Експертка вважає, що для підготовки, зокрема, можливо вже зараз провести повномасштабний аудит стану готовності виборчої інфраструктури та зайнятися її відновленням, розробляти спеціальне законодавство про перші повоєнні вибори та отримувати роз’яснення Конституційного Суду щодо базових питань.
Що вже готово
Певний процес підготовки до виборів триває вже зараз і тривав ще до того, як цю тему стали так активно мусувати не лише в Україні, а й в США. Давно відомо, що ЦВК у період міжвиборчої невизначеності проводить ту роботу, якою можна займатися навіть без політичної «відмашки». Так, у грудні 2023-го комісія почала роботу над відновленням функціонування автоматизованої системи «Державний реєстр виборців» та актуалізації баз даних на підконтрольній території. У вересні 2024-го ЦВК відновила облік виборчих дільниць, що існують на постійній основі.
Під час міжвиборчої невизначеності ЦВК займається відновленням Державного реєстру виборців
Під час цієї роботи комісія виявила понад 11,5 млн випадків зміни виборчої адреси виборців, понад 36 тис. випадків перейменування та найменування нових топонімів та майже 87 тис. нових житлових будинків, які не віднесено до меж жодної виборчої дільниці. Також ЦВК з’ясувала, що зруйновано або пошкоджено більше ніж 7,5 тис. приміщень для голосування та приміщень дільничних виборчих комісій.
Власне, такі «сенсаційні» вкиди, що університетам наказали оновити дані щодо приміщень для голосувань і виборчих дільниць, можуть свідчити якраз про цю рутинну роботу, а не про те, що вибори вже на носі.
Такі розсилки в навчальні заклади щодо надання відомостей про виборчі дільниці дехто трактував як підготовку до виборів
Паралельно триває робота кількох робочих груп, в яких беруть участь народні депутати, експерти та представники ЦВК, які мають займатися, зокрема, нарисами того самого поствоєнного виборчого законодавства. З боку парламенту цей процес формально курує «слуга народу» Аліна Загоруйко, яка є головою парламентського підкомітету з питань виборів, референдумів та інших форм безпосередньої демократії. Але, враховуючи приналежність Загоруйко до опозиційного «крила Дмитра Разумкова», вона не приймає жодних ключових рішень, а єдиним представником парламенту, який може реально впливати на прийняття рішень є перший віцеспікер Олександр Корнієнко.
За інформацією джерел «Главкома», максимум, чим займаються робочі групи, – це напрацювання «дорожньої карти», яка стала б у нагоді, коли прийде час до прийняття виборчого законодавства. Жодних готових проєктів законів (тим більше одного великого законопроєкту) на сьогодні нема.
«Та й, чесно кажучи, на цей момент взагалі жодної системної роботи не ведеться, всі очікують якоїсь політичної ясності з питанням виборів. Хоча політики в регіонах давно системно працюють», – зізнається співрозмовник «Главкома», задіяний у процесі.
Певні напрацювання є хіба що стосовно місцевих виборах. Так, пропонується підняти мінімальний поріг населення громад, де кандидатам до рад не потрібно в обов’язковому порядку ставати під партійні прапори (від 10 тис. до 50 тис. мешканців). Також розроблений перелік критеріїв, за якими в тих чи інших регіонах взагалі не можна проводити вибори.
Що кажуть у ЦВК
Член Центральної виборчої комісії Андрій Гевко зауважує: якщо парламентські вибори будуть проходити за новою виборчою системою відкритих списків з ускладненим підрахунком голосів, має бути сформована нова інформаційно-аналітична система «Вибори», на яку з бюджету досі не виділені кошти.
«Бо рахувати все по-старому на папері та в «екселі» – це буде просто смішно, – каже Гевко. – І навіть якщо виборча система буде інша, нинішню електронну систему, яка є в ЦВК, все одно треба змінювати, бо вона морально застаріла. У нас сформована ціла концепція її створення – її нові функції пов’язані з правовими змінами, коли партії чи кандидати зможуть подавати документи в електронному вигляді. Це звичайні елементи цифровізації роботи: без цього просто все буде робитися не так швидко та збільшиться кількість роботи, яка має бути здійснена на всіх рівнях. Тобто концепція є, підготовчі роботи ми вже здійснили, деякі закупівлі теж зробили за підтримки донорів. Але потрібне подальше фінансування».
За словами члена ЦВК Андрія Гевка, комісія потребує нової інформаційної аналітичної системи «Вибори». Але все впирається у гроші
Проблеми є і з іншою інфраструктурою, яка пов’язана з виборами, – приміщеннями виборчих дільниць, особливо у зоні бойових зіткнень на територіях, які зазнали руйнувань.
«Коли ми говоримо про деокуповану територію (ту ж Херсонську область), політичним партіям треба буде десь взяти людей, які будуть працювати у виборчих комісіях, – пояснює член ЦВК. – А зараз там взагалі не ведеться нормального політичного життя і сам процес створення комісій буде ускладнюватися. І це вже не кажучи про матеріально-технічне забезпечення, безпековий фактор… Але найважливіше питання – це організація голосування військових. Відповіді на нього поки нема».
Тут Гевко перекидає м’яч на бік Верховної Ради, яка має законодавчо врегулювати проведення виборів. ЦВК зі свого боку, за його словами, ще з 2022 року надає пропозиції, зокрема, опрацьовує різні варіанти щодо голосування за кордоном: «Можливо, треба буде перейти від консульського обліку до більш активної реєстрації виборців за кордоном, щоб розуміти їхні потреби та нашу спроможність організувати їм можливості для голосування». Щодо спроможності ЦВК організувати вибори цього року, Гевко вважає, що це ймовірно за умови завершення бойових дій та воєнного стану, але робить ремарку, що для цього має бути спільна робота всіх органів державної влади, зокрема, Мінфін має виділити кошти на розробку тієї ж системи «Вибори». Причому бажано це зробити якомога раніше, бо такий складний цифровий продукт не може бути запущений нашвидкуруч за пару місяців.
Про грошовий аспект, але вже в контексті всієї виборчої кампанії, згадує і Олександр Черненко: «Залежно від того, чи одні вибори будуть чи одразу кілька, потрібно буде від 3 до 7 млрд грн. Крім зарплат членами комісії, друку бюлетенів, також багато витрат піде на кіберзахист, логістику, облаштування дільниць і так далі. Це величезні кошти, особливо на тих територіях, які зазнали руйнувань. Раніше багато чого робилося на кошти USAID, але зараз це все прикривається».
Рядові депутати провладної фракції, приголомшені ультимативними заявами з-за океану, наразі перебувають у деякій розгубленості. «З нашого боку я зараз бачу навіть ще менше кроків до виборів, ніж минулої осені, і не відчуваю, що ми на них вже восени біжимо, – каже один з них у розмові з «Главкомом». – За відчуттями, скоріше, – це весна 2026-го. Але, враховуючи специфіку комунікації наших заокеанських партнерів, це може мінятися дуже стрімко. Утім, якщо скажуть про якесь припинення вогню і швиденько вибори без подальших гарантій – це дуже «стрьомний» сценарій. І не думаю, що під нього реально буде зібрати голоси».
Павло Вуєць, «Главком»
Нагадаємо «Не думаю, що він потрібен»: Трамп допустив проведення перемовин з рф без Зеленського
