Юрій Гудименко про ветеранський бізнес: потенціал, який Україна не має право втратити
Юрій Гудименко – український політичний діяч, ветеран російсько-української війни та голова Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони. З 2008 року активно демонструє свої політичні переконання. Неодноразово організовував протести, був журналістом, засновником руху “Демократична Сокира”, волонтером та служив у лавах ЗСУ. Набутий досвід та власне бачення проблем він досі продовжує висвітлювати у пресі.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Кількість ветеранів зростає щодня
Сьогодні ми живемо в часи, коли ветерани – це не тільки люди, які повернулися з Першої чи Другої світової війни. Вже 11 років триває війна в Україні, і кількість “нових” ветеранів цієї війни зростає щодня. Для когось ветерани – це колишні воїни, які чекають на пільги та особливе ставлення. Самі ж ветерани вважають свою роль для держави та суспільства незавершеною. Вони хочуть і можуть бути корисними, якщо їм дадуть змогу. Юрій Гудименко, будучи ветераном російсько-української війни, висловив своє бачення даної ситуації.
Реабілітація ‒ ветеранам, а державі ‒ дохід
Кожному, кому довелося зіткнутися обличчям зі смертю, потрібна реабілітація. І це не лише психологічна консультація чи ЛФК. Реабілітація також передбачає можливість знову відчути себе повноцінним та повноправним громадянином своєї держави. Це змога не лише користуватися послугами і пільгами, але й приносити користь.
Що ж потрібно ветерану, щоб реалізувати свій потенціал? Якщо реабілітацію повинна забезпечувати держава, то “включеність у життя – це вже й відповідальність самого ветерана”. А для цього потрібно лише дати йому змогу заснувати та втілити в життя власну справу. Робота – це не лише дохід, але й спілкування з людьми, виконання рутинних дій, які виконують інші українці працездатного віку, та й просто відчуття необхідності.
І коли ветерану вдасться це зробити, держава перестане платити йому, а почне отримувати від нього. Юрій Гудименко називає це “доданою вартістю”, адже це наповнення пенсійного фонду та податків, які так сильно потребує Україна сьогодні.
Які ж перешкоди стоять на шляху ветерана до самореалізації?
За словами Гудименка, який має великий політичний, волонтерський, а тепер і військовий досвід, за 11 років війни в державі досі немає чіткої законодавчої бази, спрямованої на професійну діяльність ветеранів. Спочатку були спроби ввести квоти, але вони, “на щастя”, були невдлаі. Юрій Гудименко асоціює квотування з фарсом, де беруть когось з фізичними вадами на роботу, дають зарплату, але не інтегрують цю особу в суспільство. Таке ставлення було б не просто недоцільним, але й шкідливим. Така система існує в інших країнах. Згідно зі статистикою, підприємства наймають соціально вразливих людей лише заради того, щоб уникнути штрафів. В результаті, на посаду беруть абикого, не звертаючи на уваги на кваліфікацію та здібності особистості.
Така практика призводить лише до одного передбачуваного результату: особа з інвалідністю так і залишається осторонь суспільства, а держава не отримує жодної користі від неї. Це вже не інклюзивне середовище, не інтеграція, а ще одна звичайна щілина для нової корупційної схеми.
Що ж на думку Гудименка потрібно зробити?
Юрій Гудименко наголошує, що уряд повинен прийняти закон щодо бізнесу для ветеранів. І лише для них. Ветеранський бізнес не повинен бути доступний для тих, хто просто хоче нажитися на пільгах. Зазвичай, це ті, хто не має жодного відношення до війни чи військової справи. Тобто такий бізнес повинен бути доступним лише для тих, хто воював, а не їх далеких родичів чи знайомих.
На даний момент, у раді зареєстровано законопроєкт №10258 від 13 листопада 2023 року. Юрій Гудименко пропонує ухвалити його або будь-який інший, але суть його повинна бути аналогічна або навіть удосконалена. Цей закон дасть зелене світло не лише ветеранам, які хочуть реалізувати себе у житті після війни, але й збагатить державу. Це унікальний шанс для розвитку країни, яка так цього потребує.
Отже, кожен виклик – це можливість
Для когось ветеран – це виклик, адже йому потрібна допомога, щоб адаптуватися та інтегруватися в суспільство. З точки зору Гудименка – це можливість для кожного ветерана знову відчути себе частиною держави, корисною, потрібною, повноцінною. Та й для самої держави це може стати величезним кроком вперед до кращого майбутнього.
