До вторгнення Іван Палійчук був ветеринаром у селі Бабин, що на Косівщині. Він 25 років лікував тварин, а коли наступали російські війська, вступив до лав Збройних Сил та став бойовим медиком 74-ї бригади.
Служив півтора роки разом із сином, тільки на різних напрямках. Син теж парамедик — у 10-ій Коломийській.
Через стан здоров’я Іван демобілізувався, однак його відносний спокій у тилу, після кількох контузій на фронті, порушила одна обставина — зрубані дерева. Справа в тім, що у селі, де мешкає ветеран, споконвіку не було газу, тож люди запасаються дровами. За такий запас Іванові загрожує висока ціна.
Скільки коштує зрубане дерево, чим грітися взимку та де тут справедливість — з’ясовував ГЛУЗD.
“За чотири дні моєї служби відправили прямо на нульовку”
Моя історія почалася з того, що сільський секретар Василь Самокіщук (голова села Бабин служить на фронті, а його його обов’язки виконує староста із сусіднього села — ред.) у 2022 році звернувся до мене і каже: “Іване, ти і твій син з перших днів є в списку, щоб пройти комісію у військкоматі, і вам необхідно це зробити”. Питань немає, пройдемо. Якщо чесно, ще тоді думав, що мене не візьмуть, адже здоров’я не таке міцне і мені на той час було майже 50. Але сина взяли одразу, і я вирішив також піти. Тим більше, мені обіцяли, що буде легко: “служитимеш у військкоматі, тут на місці”. І це, наприклад, в четвер мене відправили в цю частину, а вже в понеділок — на схід. Так за чотири дні моєї служби відправили прямо на нульовку. Дружина має інвалідність і дуже плакала тоді, щоб хоча б сина не відправляли в 10-ту бригаду, бо вже чоловік воює. На що наш воєнком сказав: такого закону немає, що якщо один з родини воює, то інший не буде. Хоча мені навіть довідку дали, що я на передку, щоб сина не брали. Але оскільки у нього медична освіта — його одразу відправили на фронт як бойового медика. Я служив разом із сином під час повномасштабної війни півтора року. Я — у 74-ій бригаді на Запорізькому напрямку, а молодший син у 10-ій Коломийській — на Краматорському та Донецькому напрямках. Звати сина так само як мене — Іван, Іван Іванович виходить (усміхається).
Я і 50 років справляв в окопі. Мене командир не відпустив додому. І 25 років подружнього життя також. У серпні буде рік, як я звільнився із служби через стан здоров’я, і 1 числа буде суд через дерева, які я зрубав. Мені грозить 4 роки тюрми і 600 тисяч штрафу…
Газу немає, а грітися як?
Минулого року, у серпні 2023-го, після демобілізації, як пише “Репортер”, Іван Палійчук звернувся до сільської ради села Бабин, аби отримати дозвіл на заготівлю дров. Село не газифіковане, взимку домівки люди опалюють деревиною.
“Складна ситуація, бо УБД (посвідчення учасника бойових дій) для мене виготовляли більше 8 місяців. Сільський голова мені тоді сказав, що як буду мати це посвідчення, щоб я прийшов до нього, а потім в соцзабез — і будуть для мене пільгові дрова. Ну і все, більше я із ним розмови не мав. Бо посвідчення вироблялося, а чим опалювати хату я не мав”, — розповідав Іван Палійчук.
Довелося ветерану йти в ліс і шукати дрова самостійно.
“Чекав я телефонного дзвінка два місяці, ніхто не дзвонив мені. І пішов я самовільно далеко в ліс. Восени прийшли морози. У мене жінка має 1 групу інвалідності і якось потрібно було зігріти хату. Побачив два буки і розпиляв їх. Це були уже й так поламані бурею дерева, вітроломи”, — пояснює ветеран.
За словами Івана Палійчука, біля того лісу живуть люди, які повідомили про це в поліцію.
“Я пиляв ті дерева, аж тут приходять 5 представників поліції та 3 із лісгоспу. Мовляв, їм надійшов анонімний дзвінок, який вони не можуть ігнорувати. Я не заперечував, що спиляв ті дерева, але найприкріше з цієї ситуації, що в мене і бензопилу забрали, яку я в сусіда позичив, і дрова. Я почав їм пояснювати, що зробив це не для продажу, що немає чим хату опалити”, — розповідає Іван.
Представники поліції пообіцяли Іванові Палійчуку, що все буде добре і цю ситуацію вдасться вирішити.
“Вони мені сказали: “не переживайте, якщо ви учасник бойових дій, то буде мінімальний штраф, але ми мусимо це все написати на папері, бо анонімний дзвінок надійшов і не маємо право його ігнорувати”, — пригадує цю розмову Іван.
Однак все сталося по-іншому. За висновком інженерно-екологічної експертизи, сума збитків за два буки з діаметром пня 56 см становить 571 776 грн 24 коп.
“Хоча в поліції весь час запевняли, що штраф буде мінімальним, мою справу передали до суду — і аж тоді я зрозумів, наскільки у світі немає справедливості. До мене підійшов представник суду, який живе у моєму селі, і каже: “Світить Вам серйозна історія — 4 роки тюрми і 600 тисяч штрафу за спиляні дерева”. У селі немає газу. Ми із сином відвоювали по півтора року на нулі. А тепер мене судять за те, що я хотів обігріти власне помешкання”, — акцентує ветеран.
Іван Палійчук був незгідний з таким імовірним рішенням і зателефонував до побратимів з проханням підтримати його.
“Це треба було одразу піднімати бучу. Але не можу сказати, чому так не зробив. Не думав, що мене будуть судити. Але дуже багато прийшло мешканців села і моїх побратимів. Зробили зустріч селян, на якій був і сільський голова. І тоді один із мешканців села сказав: “Ви судите цього вояку, то, виходить, кожного треба засудити, бо газу немає в селі, але кожен має звідкись дрова в хаті”, — розповідає Іван Палійчук.
У селі Бабин, на думку Івана Палійчука, чимало проблем, але всіх собак повісили саме на нього.
“Така ситуація в селі, що мені краще з лісу стягнути якусь колоду, ніж з центральної дороги, бо так далеко і це принести практично неможливо. І такі проблеми потрібно якось вирішувати, бо все село має дрова, виписки по цьому — нуль, але чому я один повинен страждати? Звідки всі в селі забезпечені дровами?” — каже Іван Палійчук.
Ветеринар зізнається, що йому найбільш шкода швагра (чоловіка сестри) в цій ситуації.
“Я позичив в нього цю пилку, яку в мене конфіскували. Він мене жаліє і каже, щоб я йому не відкуповував інструмент, бо, можливо, мені його повернуть. А він має інвалідність першої групи, на діаліз ходить, бо в нього дві нирки не працюють як треба. Це так нерви горять, що не передати взагалі. Я звертався до начальника поліції з питанням — а що із дровами хлопців, які так само їх заготовляють, але ще й ховаються від мобілізації? На що він мені відповідав, що це взагалі не моя справа”, — ділиться Іван.
Найдивніше в цій ситуації, на думку ветерана, що на штраф не впливає діаметр дерева.
“Штраф, наприклад, 300 тисяч за одне дерево, якщо діаметр там 50 сантиметрів, а немає різниці, який стовбур та яке зависоке дерево. Я в це не вірю, і це не може бути. Невже, наприклад, немає різниці, якщо бук може бути аж під небо, 20-метровий, і бук 5-метровий? У поліції стверджують, що все вирішують за діаметром пня. Якщо діаметр пня плюс-мінус 50 сантиметрів, значить 300 тисяч. Отакі зараз закони”, — розповідає ветеран.
Івана Палійчука обвинувачують за ч. 4 ст. 246 Кримінального кодексу України: “Незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу”. Йому загрожує 4 роки позбавлення волі, які можуть замінити на умовний термін через те, що Палійчук є учасником бойових дій.
На судове засідання прийшли приблизно 50 побратимів Івана Палійчука і його сина, аби підтримати й вимагати справедливого рішення.
Військові вимагали, щоб слідчий попросив вибачення за те, що не допоміг Іванові Палійчуку, не підказав, як зменшити покарання.
«Ви обіцяли, що допоможете, якщо ми все підпишемо. Ми на все погодилися, а ви навіть ніде не вказали, що ми з батьком — військовослужбовці. Майте хоч трохи поваги. Тепер татові дають 4 роки умовно. Що ми маємо робити?» — звертався до слідчого син Іван.
Заступник начальника поліції Володимир Боєчко у розмові з людьми запевняв, що його підлеглий все зробив за законом, а питання скасування чи призначення покарання — справа суду.
“Я готовий сидіти чотири роки, але не платити такий штраф”
Іван Палійчук наголошує на тому, що не хоче уникнути покарання тільки через посвідчення учасника бойових дій.
“Я визнаю свою вину, що я зрізав ті два дерева. Однак я готовий сидіти чотири роки, але не платити такий штраф. На мою думку, ті два дерева не можуть коштувати аж стільки. Я казав, наприклад, і своєму адвокату — не збираюся платити ні однієї копійки. Одразу це переводити на реальний термін. Все, засудити мене! І взагалі поліції та суду для початку варто було б розібратися, що мене спонукало на цей злочин”, — пояснює ветеран.
Складно Іванові Палійчуку також через стан здоров’я, яке ще більше погіршила війна.
“Знаєте, на мене немає як покластися. Зауважую за собою, що став розсіяним, мені важко зосередитися, дати одразу відповідь. Так було і коли начальник поліції у районному відділі сильно кричав на мене, бо я запитав, звідки інші мають дрова, чому саме мені такий великий штраф. Після криків та образ від начальника поліції я написав скаргу до заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації Віталія Ільчишина. І я в той момент розгубився, а згодом якийсь час думав, що я йому міг відповісти. Але здоров’я мене уже підводить — тиск скаче, проблеми із серцем, а ще своє дали контузії на фронті. У мене скаче тиск так, що треба одразу таблеток та швидку. І найбільше мені прикро в цій ситуації, що ми із сином воювали, вивозили поранених, бачили таке, що нікому не побажаєш. Під кінець 2022 року мене забрали в лікарню, бо мене дуже нудило, паморочилося в голові від контузії, підлікували і сказали повертатися на позиції. У мене було кілька контузій, під час мінометного острілу я отримав акубаротравму (контузія вуха — це пошкодження органу слуху, спричинене надмірно гучним звуком, від 120-130 дБ), тоді я втратив слух на два вуха на 80 відсотків. Також через контузію вуха відбулося велике навантаження на серце і тиск постійно скаче. Я погано чув дрон, я вже був не таким, як раніше. Але командир сказав, що я можу служити і що я не буду сам. Тому після реабілітації в Запорізькому госпіталі аж до серпня 2023 року мені довелося бути на нульових позиціях, аж доки не повернувся додому в зв’язку із інвалідністю дружини, яка має третю групу”, — пояснює Іван Палійчук.
Ще однією проблемою в цій ситуації, на думку ветерана, є брак поваги із боку поліції до військових.
“Мене неприємно вразило ставлення начальника поліції, коли я сказав, що ми із сином бойові медики і що в документах поліції про це не зазначено. На що він мені відповів: “Я знаю, як ви там служили…” і єхидно при цьому усміхався. А я думаю в цей час, скільки ми із сином віддали для боротьби проти ворога: півтора року воював, возив сімейною машиною медикаменти на фронт, скільки здоров’я тільки пішло. Нашу машину повністю розстріляли вороги на фронті. На прохання мого сина Івана волонтери придбали другу автівку. Волонтери привезли цю машину додому до нас із сином, де нами було зроблено капітальний ремонт двигуна, ходову частину автомобіля власним коштом. І вже цю другу машину мені відправили на Запорізький напрямок, якою я їздив на фронт, все робив за свій рахунок. Був момент, коли мотор зламався, то моя дружина за свої гроші ремонтувала, а скільки грошей пішло тільки на паливо…” — із сумом розповідає ветеран.
Про шкоду та штраф
Керуючий адвокат компанії“Левицький і Партнери” Андрій Левицький, який є адвокатом Івана Палійчука, пояснює, що в зазначеній ситуації потрібно розмежовувати два поняття: штраф і шкода.
“Сума, яка розрахована в матеріалах справи, називається “шкода, завдана навколишньо-природному середовищу”. Вона розраховується відповідно до постанови Кабінету міністрів. Сума така велика, бо ці території належать до об’єкту природозаповідного фонду. Оскільки ця ситуація справді відбулася, Іван Палійчук визнав, що він спиляв ці два дерева, то вважаємо за доцільне направити зусилля на максимальне зменшення цієї суми. Адже зауважили певні розбіжності в документах. Ті документи, які були зафіксовані першими, містять інформацію про суму 280 тисяч. Тобто у два рази меншу, ніж та, яка на цей момент фігурує в рамках судової справи. Зараз нашим завданням є наполягти на призначенні експертизи і встановити, яка сума таки є правильною і хто її неправильно розрахував. Призначення покарання не звільняє від обов’язку сплатити шкоду”, — пояснює адвокат.
Також, на думку Андрія Левицького, потрібно визначити, як витратять кошти, які стягнуть з Івана Палійчука.
“Якщо ми говоримо про саме поняття покрити шкоду для навколишньо-природного середовища, то ці кошти стягують на бюджет органу місцевого самоврядування. Але незрозуміло тоді, а як же ж компенсується шкода навколишньому природному середовищу? Бо все одно та філія, яка є постійним лісокористувачем, тих два дерева засадить, відновить. А яким чином ці кошти будуть використані в майбутньому і чи досягається ціль коштом стягнення з обвинуваченої особи цих грошей — ці питання вже ставити безпосередньо стороні обвинувачення і пробувати судді донести, що справедливість за законом не настане шляхом сплати цих грошей, бо вони не будуть кінцево використані на відтворення природозахисної цілі”, — пояснює Андрій Левицький.
Андрій Левицький вважає, що Іванові Палійчуку не доведеться сісти через спиляні дерева за ґрати.
“Так, справді, санкція статті передбачає таке покарання, але, в будь-якому випадку, суд завжди має виховувати особу. Також суд має врахувати той факт, що Іван Палійчук — це людина, яка була на захисті нашої держави, суд має встановлювати ступінь небезпечності самого діяння. Адже він зрізав ті дерева через те, що взимку замерзав і йому довелося заготовити певну кількість деревини для власного використання. Тобто він не заготовлював це для когось, не вкрав цих дерев, щоб комусь продати. У Івана Палійчука були мотиви для забезпечення своїх фізіологічних потреб”, — пояснює Андрій Левицький.
Також пом’якшувальною обставиною буде те, якщо особа компенсує завдану шкоду.
“У цій ситуації Спілка воїнів-захисників України висловила попередню готовність відшкодувати збитки через вирубані дерева за рахунок спілки. Якщо спілка компенсує цю шкоду, а також якщо врахувати той факт, що є пом’якшувальною обставиною те, що обвинуваченою людиною є безпосередньо учасник бойових дій, то тут навіть можна вийти на якийсь певний штраф у розумінні кримінального кодексу і без цих умовних термінів. Це тільки стратегія по цій справі, все одно кінцеве рішення буде ухвалювати суддя, і там сто відсотків сказати, яким воно буде, важко. Але, в будь-якому випадку, в сукупності ці всі обставини дадуть можливість вийти з цієї справи найменшими, мінімальними якимись санкціями”, — пояснює адвокат.
Як пише “Репортер” свідки на судове засідання не зʼявилися. Суддя постановила спершу вивчити письмові докази. Наступне судове засідання призначили на 11:00 1 серпня.
“Згідно із законом, суд приймає як обвинувальний, так і виправдальний вирок. Ми спеціально всіх запросили у зал суду. Ви все чуєте, – звернулася до присутніх на засіданні побратимів суддя Марія Крилюк і запевнила, що розгляд справи буде детальним. Зокрема, потрібно вияснити, чому два буки оцінили в таку велику суму”.
