У певний момент життя ми можемо відчути бажання стати батьками свого малюка. В одних сімейних пар це трапляється відразу, інші — боряться до останнього кілька років. На День матері журналістка з Прикарпаття Анастасія Станко поділилася власною історією шляху до материнства.
Про це вона розповіла на своїй у фейсбуці, пишуть Галицькі Гроші.
“Це насправді тривало років 7. В мене завжди не виходило, і завжди були якісь хвороби, які не давали мені завагітніти, вони лікувались, а проблема залишалась, були різні лікарі – приватні і державні, приватні часом прописували якусь гомеопатію, державні часом казали, що «а для чого вам здавати тести на гормони, це ж такі гроші», от візьміть календарик, і записуйте базальну температуру, я постійно тікала від них. Врешті в мене була улюблена робота, і «проблема» після кожного невдалого лікаря відкладалось, відкладене висіло наді мною, тяглось днями, місяцями, а відтак роками”, – пише жінка.
Анастасія додає, що якось її чоловік не витримав і відвів жінку у чергову клініку. Тоді вона змінила двох лікарів.
“Потім треба було з’ясувати, що там з моїми трубами і їхньою прохідністю. Це була така процедура, від якої я кричала на всю клініку, процедура так через мій крик і не закінчилась, і з’ясувати, чи придатні мої труби – виявилось через це неможливим. Я ридала так, що лікарка навіть мене обіймала і заспокоювала, потім я ридала в машині, і довго думала, чи аж так я хочу дітей, що готова терпіти увесь цей біль. Там – на цій процедурі від іншої лікарки я почула «а як же ви народжувати збираєтесь, якщо не готові потерпіти біль»”.
Зрештою історія Анастасії закінчилася добре і вона завагітніла наступного місяця без проходження цієї процедури. Її проблема виявилась дуже не складною, але її діагностика потребувала трохи грошей, скрупульозного відвідування лікарів і діагностик в правильні дні.
За словами журналістки, жінкам важливо розуміти:
- що часом пошук, що ж не так може коштувати не аж таких шалених грошей, але системного підходу, і витраченого часу (а може коштувати і дуже багато, і довго, і болісно, і іноді, на жаль, безрезультатно);
- що варіантів стає все більше, питання в тому, на що готові ви і чи готові взагалі;
- ніхто не має права вам казати, який біль ви маєте бути готові витримати, і соромити вас за це;
- ви можете захотіти зійти з дистанції, і відмовитись від болю передусім – душевного;
- ну і ви всі знаєте, що питати жінку будь-якого віку, чому в неї немає дітей, або: ну коли вже – це іноді не просто не коректно, а це іноді і завдавати їй ще більше душевних мук до тих, що і так завжди з нею;
- що матерями є також і ті, котрі втратили своїх дітей;
- що також є жінки, котрі не хочуть дітей, і це теж цілком нормально, і що вони нікому не зобов’язані пояснювати, чому ні.
