Рік тому, цими днями, на сцені обласної філармонії ім. Іри Маланюк у Івано-Франківську відбувався гала-концерт 3-сезону проекту «Школа має талант», заснованого Університетом Короля Данила, спільно з Продюсерським центром «Star Team».
Серед переможців конкурсу була й Кутська дитяча школа мистецтв, талановиті діти з якої виграли поїздку на престижний вокальний фестиваль у Болгарії. Про те, як участь в конкурсі талантів змінила життя маленького творчого колективу, читачам Правда.іф розповіла викладач сольного співу школи та керівник вокального ансамблю «Веселкові акорди» школи Лариса Чупринчук-Сахно.
«Насправді, все почалося не з конкурсу «Школа має талант», а з фестивалю «Битва вертепів», який відбувався в Університеті Короля Данила. Уже тоді я зрозуміла, що цей університет може дати потужний поштовх обдарованим дітям. Але коли ми приїхали на конкурс «Школа має талант», і усі наші заявки – «вистрелили», коли абсолютно кожна наша дитина отримала підтримку… Це неможливо пояснити…
Насправді, людям з того ж Франківська не зрозуміти наших реалій. В мене більша частина учнів – з небагатих родин, вдома навіть WI-FI не мають, лише мобільні телефони. А в кожному подарунку для учасників конкурсу була флешка. Це така допомога батькам, які не заплатили гроші за конкурс, а діти приїхали додому з тими ж флешками чи павербанками. Діти, отримавши великі пакети подарунків, просто плакали, вони раптом повірили самі в себе. Тепер вони не бояться виступати.
Знаєте, в той момент, коли ми виграли на конкурсі, це був шок для нас. Я ж не могла зі сцени нічого розказати, я не могла зізнатися, що ми, для участі в конкурсі, як «маланки», збирали ті костюми по району. На дітях, на момент виступу, постоли були – із Малого Ріжна, сорочки – половина моїх, половина – директорки Кутської школи мистецтв Людмили Миронюк, спідниці, чільця, пояси – з дитячого церковного хору села Тюдів, кептарі – ще з іншого села. Ми, як оті «маланки» приїхали і раптом виграємо поїздку за кордон на вокальний конкурс. А в чому ми маємо поїхати? А ще – у нас багато дітей з неповних сімей. І було таке, коли хтось із батьків, чисто з вредності казав: «А я не пущу дитину», просто, аби колишній дружині насолити. Але найголовніший шок був – костюми. В чому нам їхати?
Ми й на конкурси і кастинги до Франківська змогли поїхати за кошти, які надала депутат облради пані Оксана Мельниченко та інші меценати селища Кути.
І тут раптом нашу школу відвідав депутат обласної ради Сергій Басараб, побачив усі ті грамоти, підписані президентом Університету Короля Данила паном Андрієм Луцьким, і каже: «О, та це ж отакий чоловік!». І палець вгору, як вподобайку. Переглянув фото і відео з нашого виступу на конкурсі у філармонії і сказав: «Будуть вам костюми!». Я й не повірила, нам стільки людей обіцяли, обіцяли… Я ж розумію, що такі костюми – це величезні гроші, то й не сприйняла його слова серйозно.
Зрозуміли ми з дітьми, що за кордон поїхати на конкурс не можемо. Ну от хто нам позичить для вивозу за кордон такі костюми?
Поїхали ми з чоловіком на заробітки. Ну бо з нашої зарплати вижити неможливо. Тому влітку, коли в школі канікули, мусимо їхати на заробітки. І тут мені дзвонять, що приїхав пан Сергій вибирати костюми. Уявляєте? Я в Польщі, полю грядки, ховаюся від ґазди, аби не бачив, що я по інтернету говорю, а в цей час мої учні ходять по базарі в Косові і вибирають костюми, і скидають мені фотографії на погодження.
Ви вірите, ці люди, депутати Сергій Басараб, Михайло та Дмитро Павлюки і голова селища Кути Ярослав Вардзаль дорослі чоловіки, ціле літо водять моїх учнів, як курчаток, по базару, по народних майстрах і обирають сценічні костюми. І вони вибрали все – найкраще. Вірите, ми тепер маємо новесенькі довгі вишиті сорочки, кептарі, постоли, шкарпетки, чільця і навіть пояси та запаски.
Знаєте, як подумаю, які все це неймовірні, величезні гроші… Коли ми з дітьми їхали до Франківська на конкурс талантів, то й уявити собі не могли, що з нами таке станеться.
Мої діти вже й на День Незалежності, на Покрову і на Розколяду в Кутах виступали у нових костюмах. І вони знають, що заробили їх своїм талантом, своїм співом. А почалося все із конкурсу «Битва вертепів», на який ми поїхали, а потім – конкурсу «Школа має талант».
Все це – просто фантастика! Якби це не відбулося з нами, ми й не повірили б, що таке буває насправді.
І вже тепер ми можемо їхати на гастролі хоч в Китай, хоч в Канаду, хоч в Японію! І скрізь співатимемо «Ой у лузі червона калина», «Червону руту» і «Ще не вмерла Україна».
Любов Загоровська
