Вегетаріанство, веганство, пескетаріанство – ці слова розпочали нову епоху в харчуванні. На противагу строгим дієтам та обмеженням, вегетаріанці почали нести у світ не тільки ідею правильного харчування, а й пропагувати відмову від вбивства.
Вегетаріанці відмовляються від м’яса, птиці та риби з дієтичних, або етичних міркувань, пише Типовий Франківськ.
Веганство ж – це спосіб життя, що характеризується повною відмовою від продуктів експлуатації тварин. Вегани їдять виключно рослинну їжу, відмовляються не тільки від м’яса та риби, а й від яєць, молока та меду. Вони не носять хутра чи шкіри.
Франківчанка Ірина Стецьків в 11 років спочатку відмовилася від риби. Їсти її почала в 15 років, але вже відмовилася від м’яса. Каже, повернення до морепродуктів було певним компромісом з батьками. В 17 років Ірина почала жити окремо від батьків і зменшила вживання кисломолочних продуктів. Основною причиною стала “жалість до тварин”. Зараз, дівчина не тільки не їсть м’ясо, рибу та морепродукти, а й зменшує в раціоні молочні продукти. “Грішить” медом і сиром. Основна мета — повністю перейти на веганство. Жінка зазначає, вегетаріанство позитивно вплинуло на її життя.
“Найчастіше їм «класичну» українську їжу – овочі, фрукти, коренеплоди, зелень, крупи, цільнозернові продукти, гриби, горіхи, як додаткове джерело “омега-кислот” вживаю насіння соняшника, льону, гарбузове, кунжут, зрідка чіа. Для різноманіття іноді вживаю замінники на рослинній основі: сир – тофу, желатин – агар-агар, рослинне молоко, соєві продукти. Пощастило певний час жити закордоном, там проблеми з доступністю веганських продуктів немає. В країнах Європи зараз дуже популяризують веганство, створюючи безкоштовні програми харчування або закликаючи до part-time веганства (наприклад, середа і п’ятниця – дні без м’яса). А в нас здебільшого люди приходять до цього або самі, або під впливом близьких чи авторитетних в їхніх очах людей”, – розповідає Ірина.
Дівчина додає, в США, Німеччині чи Австрії ви не відчуєте ніякого осуду, якщо скажете “я веган”. Навпаки, у відповідь часто можна почути “Я теж”, або “О, прикольно”. Популяризація вегетаріанства, відмова від хутра та шкіри в повсякденному житті це не тільки віяння моди, це зважене, усвідомлене рішення багатьох людей. Тільки в такому випадку відмова від м’яса може бути тривалою та не набриднути.
“В нас перше застілля з новими людьми – це завжди багато страждань. «Чому?», «Як так?», «Що навіть шашличок?», «Але ж я цілий день готував, ну попробуй», «Ну кусочок можна», «Справжні українці їдять сало», «Тобі ще дітей народжувати», «Ти зовсім нічого не їла», «Шо ви взагалі їсте?», «Чекай, піду нарву трави, хоч перекусиш», «Живеш Божим духом», «Така худа, як тхір», «Ти так довго не протягнеш» і без кінця-краю”, – згадує Ірина.
Вегетаріанство все більше стає позицією та поглядом на життя, а не обмеженням в харчуванні. Вегани обирають рослинну їжу, відмовляються від носіння хутра та шкіри, не використовують косметику, яка тестується на тваринах.
“Коли приїжджала в село до бабусі, бачила, як вбивають сільськогосподарських тварин, зрозуміла, що не хочу бути частиною такого процесу. В років 20 вперше зацікавилася тим, який вплив має м’ясна промисловість на екологію, це стало додатковим чинником залишитись непохитною у власних поглядах. У 21 столітті носіння хутра здається дикістю, вже немає такого холоду, який вимагав би такого одягу. Також штучні шкіра і хутро довговічніші й більш екологічні. Не варто забувати, що шкіряна промисловість є максимально не етичною якщо в цивілізованих країнах у м’ясній промисловості використовується так званий «гуманний протокол» (усипляння тварини перед вбивством), то на шкуродернях застосовують або удар струмом (тварина знерухомлена, але притомна), або здирають шкіру з хутром заживо”, – наголошує франківчанка.
Рідні теж підтримують Ірину. В компанії завжди захищають та пишаються її позицією. Розповідають, що вона багато років не їсть м’ясо і відстоюють право його не їсти: наприклад, в ресторані просять подати гарнір без м’яса та цікавляться інгредієнтами.
“Я просто не хочу думати про тварин, як про їжу. Навпаки, почуваюсь легше. Чесно зізнаюсь, сумую за крабовими паличками, але не так сильно, щоб з’їсти їх”, – посміхається Ірина Стецьків.
Коломиянці Лілії Цицак, 29 років. Вона мама двох дітей. М’ясо не їсть вже 4 роки. Розповідає, шкодує, що не відмовилася від м’ясних продуктів раніше.
«Мені з дитинства було шкода тварин. Але, як більшість людей, я думала, що людині необхідний тваринний білок потрібно контролювати їх кількість. Коли я розібралась в цих питаннях — зрозуміла, м‘ясо шкідливе для людини й викликає багато хвороб, зокрема рак, а тварин вирощують мільйонами на фермах, які ще і забруднюють наше середовище дуже сильно. Сумнівів у відмові від м‘яса в мене не залишилось», – каже Лілія.
Лілія — пескетаріанка. Пескетаріанство – ще одна система харчування, яка передбачає відмову від м’ясних продуктів. Паскетаріанці не їдять м’яса, але вживають рибу та морепродукти, молочні продукти, яйця.
“Я їм рибу, яйця і стараюсь рідше їсти молочку, адже по шкідливості вона гірша за м‘ясо. Я не вегетаріанка, а пескетаріанка. Якщо ідеш в кафе, то знайти щось веганське дуже складно, тим більше в маленькому місті. Я не хочу бути дуже категоричною і втрачати можливість спілкуватись з друзями та близькими, бо я веган. Соціальне життя для мене теж важливе. Я не фанатик. Категоричною я була на початку, коли відмовлялась від м’яса, тоді мені було тяжко усвідомити, як люди не розуміють того, що зрозуміла я. Але зараз я заспокоїлась і приймаю вибір кожного. Думаю, рано чи пізно всі люди до цього самі прийдуть”, – зауважує Лілія.
Лілія не консультувалася з лікарем перш ніж відмовитися від м’ясних продуктів, але постійно моніторить своє здоров’я та здає аналізи. Розповідає, що після обмеження помітила позитивні зміни у стані здоров’я. За 4 роки перестала хворіти на застуду та нежить. Показники аналізів в нормі, харчування стало “чистішим” та збалансованішим.
“Моє харчування стало набагато здоровіше. Бо якщо просто виключити м‘ясо, і їсти булки, макарони та всяке харчове сміття, як чіпси, сухарики, тощо, довго не протягнеш. Тому відмова від м‘яса має бути в комплексі з бажанням зміцнити здоров‘я. Багато людей, які відмовляються від м‘яса просто з любові до тварин і не слідкують за збалансованим харчуванням, втрачають здоров‘я, і потім все списують на відмову від м‘яса”, – наголошує Лілія.
У Лілії Цицак двоє дітей віком 6 та 3 років. Вона теж старається обмежувати їх вживання м’ясних продуктів. М’ясо їм не готує, але його діти їдять в садочку, або в родичів. Зазначає, що кожні батьки відповідальні за здоров’я свого чада.
“Дуже шкода, коли я бачу як діти їдять тонами магазинний шоколад і цукор, харчове сміття, ковбаси з невідомим складом. Серцеві й онкохвороби лише молодіють, середовище і планета засмічені на критичному рівні. Ожиріння, навіть дитяче, стає нормою. Потрібно змінювати свідомість і спосіб життя, щоб елементарно вижити”, – розповідає коломиянка.
