Працівники КГБ виявили на Прикарпатті сорокалітровий бідон, в середині якого зберігалось повстанське золото.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Про це повідомили на фейсбук-сторінці УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting.
3 вересня 1954 в лісі біля с.Воронів Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. працівники КГБ виявили сорокалітровий бідон, в якому зберігалися матеріальні цінності Проводу ОУН – валюта (7100 доларів США), золоті монети та ювелірні вироби (7 кг 68 г).
На місце зберігання вказав заарештований тижнем раніше надрайонний провідник ОУН Олексій Демський-“Шувар”. Про те, що він знає, де заховані цінності, працівники КГБ довідалися від раніше затриманих підпільників. Відпиратися не було ані можливості, ані потреби – повстанців, які б могли використати ці ресурси, вже не залишилося.
В різний час ці гроші й золото перебували у розпорядженні фінансового референта Проводу ОУН Зиновія Марцюка-“Уласа” (1943); організаційних референтів крайового проводу Західних Українських Земель (ЗУЗ) Юліана Гуляка-“Токаря” і Петра Дужого-“Дороша” (1944–1945); зрештою, – крайового провідника ЗУЗ Романа Кравчука-“Максима”, який базувався на Рогатинщині аж до загибелі в грудні 1951 і передав їх на зберігання “Шуварові”.
Цінності, вилучені біля Воронова, не були єдиними. Останній керівник підпілля Василь Кук у 1953–1954 мав у розпорядженні:
- 100 тис. руб., заховані поряд з криївкою біля с. Кругів Золочівського р-ну Львівської обл.
- 20 тис. руб., 200 г золотих і 500 г срібних монет і виробів, захованих поряд з криївкою в с.Пліхів Бережанського р-ну Тернопільської обл.
- гроші і золото, заховані в криївці у лісі біля м.Бібрка Львівська обл.
- скарб, показаний “Шуваром”
- підручні кошти (при арешті В.Кука – 13 тис. руб.)
Також в різний час керівники ОУН різного рівня розпоряджалися значними ресурсами, зокрема золотом. В додатку – витяг з документу з описом каси обласного проводу Тернопільщини (криптонім “Троян”), а також дві квитанції з поч. 1950-х (ймовірно, з Волині)
