«Нас називали фашистами». Богдан Томенчук розповів про особливості ЗНО

Івано-Франківський регіональний центр оцінювання якості освіти (ІФРЦОЯО) щороку опрацьовує десятки тисяч тестувань ЗНО, що вирішать подальшу долю випускників з чотирьох регіонів. У січні для майбутніх абітурієнтів починається гаряча пора: реєстрація, пробне, а за ним і основне тестування.
Про особливості ЗНО, дорослий вибір і хиби системи «Репортеру» розповів директор центру Богдан Томенчук.

– Пане Богдане, що нового чекає на учасників зовнішнього тестування?

– До тестування з англійської мови додалося аудіювання. Це і все. На пунктах, де буде тестуватися англійська, з’являться звуковідтворюючі засоби. Кожна область розв’язує це питання на місці. Залишається закупити техніку, бо наближається проб­не тестування і треба подивитися, як це працюватиме. Можуть виникати певні незручності, бо в різних областях може бути техніка різних виробників. Нам завжди здається, що в сусіда хата біла, а в чужих руках – товсто. Такий нюанс буде чисто психологічним. Ховатися за те, що я не дочув, – не варто. Прошу не сіяти паніку і не піддаватися їй – усі будуть в рівних умовах. Ми вже не один рік доводимо, що здатні продукувати нову якість для школи й суспільства.

– У 2018-му виповнюється десять років, як у Франківську запустили онлайн-реєстрацію на ЗНО. Як це було?

– Ми з Франківська запускали онлайн-реєстрацію по всій Україні. І ніхто не вірив, що це реально. Нині інтернет-технології проникли у кожну галузь. А ми залучили школярів із глухих чи неглухих сіл, великих і малих міст. І воно спрацювало, як годинник. Франківські програмісти настільки добре все продумали, що усе пройшло чітко, без жодних проблем.

– Чому паперову реєстрацію перевели в онлайн?

– Система зовнішнього оцінювання почала задихатися від паперів – ми листи носили мішками, дешифровували. Черги, особливо в останні дні реєстрації, були з першого поверху на десятий. І було зрозуміло, що за рік такої роботи команда розбіжиться від втоми і дурості. Онлайн-реєстрація розв’язала одразу всі питання і ми одразу із дев’ятнадцятого століття опинились у двадцять першому. Це був дуже сміливий крок молодих франківських айтішників.

– З металодетекторами Франківськ теж був першим?

– І не тільки з металодетекторами. З Франківська пішло багато новацій. Коли ми починали, у нас було два металодетектори. Але з допомогою телебачення пішов колосальний інформаційний шум і два металодетектори навели порядок. Спершу нас називали фашистами, потім усі переконалися, що це продуктивно і працює. Нині металодетектори є на кожному пункті тестування. Міністерство внутрішніх справ взяло на себе зобов’язання і ми укладаємо угоду з Державною службою охорони.

– Питання про порушення прав дітей вже не виникають?

– У мене є класний смартфон, а за 100 км звідси класний дядько, який може прийняти від мене інформацію і скинути назад. А в когось старенька Nokia, яку бабуся купила, продавши теля. Ми в рівних умовах? То чому ми говоримо про потенційне порушення прав одних і забуваємо про права інших? Коли хлопців і дівчат перевіряють металодетекторами в нічних клубах чи аеропортах, це вже не порушення прав? Я дивлюся на ЗНО як на кордон, де дитина з юнацького світу переступає у світ дорослий. Очевидно, в дорослий світ треба переступати чесно.
– Якщо знайдуть телефон під час перевірки?
– Якщо знайдуть, з’явився шанс спробувати наступного року. А цього – бувайте здорові.

– Реєстрація на пробне тестування триватиме до 31 січня. Наскільки проб­не ЗНО корисне?

– Коли ми тільки починали пробне тестування, то думали, що за рік-два кількість учасників буде зменшуватися. Але вона навпаки зростала. У нашому регіоні нині кожен другий потенційний учасник основного тестування йде на пробне. Ці 50 % гармонізують наші зусилля і зусилля абітурієнтів. На пункті пробного тестування учень отримує неоціненний досвід поведінки під час ЗНО. Жодна школа чи репетитор ці умови не відтворить.

– Тобто спробувати варто?

– Однозначно. Це етап психологічної підготовки і демонстрація психологічної готовності до ЗНО. Потім учень вже не думає, як сісти, стати чи як себе поводити. Йому залишається лише сконцентруватися і проявити свої знання. Ми відслідковували результати тих, хто лідирував за знаннями, і всі вони проходили пробне.

– ІФРЦОЯО свого часу витримав чималий тиск і провокації. У центрі, у вас вдома і на фірмі вашого сина проводили обшуки, вилучили сервери й техніку. Чим усе закінчилося?

– Тема залишилася відкритою. Ні сервери, ні техніку не повернули і нині питання у підвішеному стані. ЗНО – це громадянський подвиг певного кола людей. Від 19 людей на чотири області залежить доля тисяч дітей. І це в доброму розумінні – фанатизм. У працівників центру зарплата нікчемна навіть у порівнянні з вчительською. Суттєвого підвищення так і не було. Єдине, що ми могли зробити, – створили унікально комфортні умови праці. В нас дуже багато завдань розв’язують комп’ютери. Якби ми хоч один раз схибнулися, то все місто б гуділо і вже наступного дня прийшло би 100 людей зі словами: «Ти Петрові зробив, зроби і мені». У цій ситуації можу сказати одне – якщо намагаються встромити ніж в спину, це означає, що ти попереду.

– ЗНО для багатьох – цінний шанс чесно поступити у виш…

– Сьогодні ЗНО багато дає і багато забирає. Тест як засіб контролю – чудесний, а як засіб навчання – ніякий. Усе звелося до визубрювання тестових питань, тренінгів з тестування. Це закриває істину. Можна зазубрити тисячу питань і не знати відповіді на тисячу перше. Поки не осягнеш глибини предмету, доти не будеш до кінця впевненим в успішному результаті. Питання складаємо не ми, і я думаю, що на цьому етапі саме зміст питань – одна з найслабших ланок зовнішнього оцінювання. Поставити питання набагато складніше, ніж на нього відповісти. У США за питання платять 500-800 доларів. Банк тестових питань – золотий фонд освіти. Грамотно побудована система тестів може стати засобом навчання, але побудувати її складно. Та все ж у такому гнилому суспільстві, як наше, ЗНО дає шанс: не інтелектуальний, а соціальний – навести лад у суспільстві.