Костел у Городенці – одна з перлин архітектури на Прикарпатті. Колись, “під крилом” Миколи Потоцького, тут творив Йоган-Георг Пінзель, а зараз споруда руйнується під тягарем десятиліть.
Все ж місцеві активісти серйозно взялися за справу й реставрують церкву. Бо Городенківський костел точно вартий уваги, пише Репортер.
Стежками Покуття
Храм Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці налічує понад 250 років. Спочатку він був костелом, а за радянських часів стояв пусткою. Зараз його ділять місцеві греко-католицька та римо-католицька парафії. Останні кілька років городенківські активісти намагаються відновити гордість свого міста й цілої області. Для цього збирають кошти, залучають меценатів.
Переважно шукаємо спонсорів, грантові програми, – розповідає один з ініціаторів відновлення пам’ятки Назар Куцик. – Цього року теж подавалися на гранти, але через війну фінансування немає. Та дуже допомагають місцеві мешканці.
Минулого року активісти створили туристичний маршрут стежками робіт Йогана Пінзеля під назвою Pinsel.Return («Повернення Пінзеля»). Його реалізували з допомогою Городенківської міської ради за підтримки Українського культурного фонду та Державного агентства розвитку туризму.
Маршрут об’єднує цікаві місця Покуття. Всього є 10 зупинок:
- Костел Непорочного Зачаття Діви Марії – головна родзинка маршруту
- Монастирська резиденція (поруч з костелом)
- Коринфська колона, скульптура Діви Марії (теж на території перед храмом)
- Вірменський костел у Городенці
- Церква Успіння Пресвятої Діви Марії у Городенці
- Велика синагога у Городенці
- Музей «Покуття» у Городенці
- Церква святого Миколи Чернецького в селі Семаківці
- Костел святого Михайла, село Михальче
- Дністровський каньйон
Завдяки проєкту вдалося розмістити туристичні стенди біля важливих місць маршруту, організувати благодійні концерти. На стендах – вся інформація й телефони, за якими можна замовити екскурсію місцями, пов’язаними з Пінзелем і не тільки.
Нині, незважаючи на війну, займаються реставрацією колишнього монастиря – будівлі, яка примикає до костелу. Спершу перекрили весь дах – з фінансовою допомогою Варшавського інституту «Полоніка».
Зараз дах на монастирі перекритий, – каже Назар Куцик. – Роботи йдуть практично щодня, укріплюємо фундамент. Найважливіше наразі – зробити водовідведення. Бо дощі падуть, а нема водостоків: вода йде у підвал, підмиває фундамент. Також треба коштів на бляху, труби.
Реставрація костелу
У костелі минулого року вже зробили водовідводи, щоб також врятувати будівлю від підтоплень. Зараз серед планів – здійснити перепоховання служителів храму, які містяться у крипті всередині.
Колись у костелах ховали священників, які тут служили. У крипті ми теж знайшли багато черепів, костей, – розповідає Назар Куцик. – У радянські часи, коли церква не діяла, над похованнями глумилися, порозвалювали гроби. Ми пересіяли землю, будемо робити перезахоронення на тому самому місці. Зробимо нові кам’яні труни.
Під час реставрації підземелля знайшли підсвічники XVI-XVII століття – як місцеві, так і з вірменського костелу, розташованого неподалік. Зараз вони зберігаються всередині храму.
