Над репутацією можна працювати багато років, поступово вибудовуючи собі позитивний образ. Але втратити все можна буквально за один день в результаті вдало організованої інформаційної атаки.
Основою чорного піару є викликання у населення негативних асоціацій та провокування емоційно-вольової реакції відрази, або зневаги до об’єкта, на якого спрямовані дії чорних піарників. Брудні компанії зазвичай не зважають на жодні морально-етичні норми суспільства, тому результатом може бути не лише погіршення громадської думки про особу, а виведення з рівноваги саме об’єкту, який зазнав репутаційних ударів, пише Правда іф.
Тіньовою частиною ведення політичної боротьби є дезінформація – тиражування фейкових новин на підконтрольних ресурсах, на спростування яких витрачається багато часу і грошей. Так сайти, щоб уникнути блокування часто перебувають на закордонних серверах. До того ж, інтерес до таких сайтів підігрівається сервісом Facebook, де спеціально навчені боти блискавично репостять подібні новини до себе в стрічку. І якщо одні новини можуть бути зовсім неправдоподібними, то в деяких за зовсім явною брехнею, маскуються трохи більше майстерно приховані маніпуляції. Таким чином, людина, що відхилила очевидну брехню, ставиться менш скептично до другого напівправдивого вимислу.
Розміщення негативних матеріалів на носіях зовнішньої реклами та в ЗМІ з інформацією, що дискредитує опонента розповсюджений метод використання чорного піару. Це можливе через непрозоре фінансування медіа-ресурсів в Україні та банальне бажання підприємців, редакторів та журналістів заробити зайву копійку. У багатьох ЗМІ простежується тенденція до виключно негативного висвітлення діяльності певного політика. Ціль таких матеріалів є очевидною, а от походження насправді може бути різне. З одного боку, такі матеріали можуть замовляти інші політики для зниження рейтингів своїх конкурентів, або ж це творчість суб’єктів інформаційної діяльності, які в такий спосіб показують власні політичні вподобання.
Варто пам’ятати, що продукти чорного піару здатні негативно впливати не лише на політика, проти якого вони спрямовані, а й на громадян, просуваючи меседжі зневаги та розколу в країні, а це робить народ роз’єднаним в умовах війни та грає на руку зовнішньому ворогу. Те, що несе загрозу для суверенітету і поглиблює стереотипи, які шкодять розбудові демократії, поляризують українців, може використовувати тільки той політик чи громадський діяч, який готовий порушувати суверенітет нашої держави і для цього послаблює єдність народу.
