Наприкінці весни, в ніч з 29 на 30 травня, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що в с. Старуня, Богородчанського району, відбулися традиційні нічні чування.
Цього разу моління очолив Владика Богдан Манишин, Єпископ-помічник Стрийської єпархії УГКЦ. Головним наміром моління стало прохання за мир та справедливу перемогу.
Про це інформує медіа-центр Відпустового центру свщмч. Симеона Лукача.
Понад три сотні паломників розпочали чування з Вечірні, яку очолив ректор Івано-Франківської семінарії ім. священномученика Йосафата прот. Тарас Путько. Опісля усі присутні спільно помолилися молебень до блаженного Симеона Лукача, заступництва якого приїхали просити на цих чуваннях.
Молитовно «розігрівшись», паломники були готові до зустрічі з проповідником. Владика Богдан Манишин обрав темою науки поняття війни та миру в сьогоденні українців:
«Війна і мир – це дві різні дійсності, напрямні, які ніколи не перетнуться. А між ними – військові, лікарі, волонтери, священники, психологи, що з мирної лінії переходять на воєнну, даючи згоду на ризик для свого життя. Ми всі маємо бути готові допомогти тим, хто повернеться з війни. Сьогодні болі примножуються і лікувати рани війни доведеться спільними зусиллями. Якщо когось мобілізовано на війну, ми маємо бути мобілізовані милосердям».
Владика поділився власним досвідом відвідин реабілітаційних центрів та військрвих шпиталів, пояснюючи важливість духовної опіки та підтримки наших ближніх.
«Найважливіше для захисників і їх родин знати, що їх жертва не є даремною. Нам потрібна співчутливість та відкритість на дію Святого Духа, щоб створювати можливості для допомоги родинам військових. Хочу звернутися до жінок, бо ви покликані підтримувати мужність чоловіків. Хоч побутує думка, що жінки зазвичай ціпеніють перед жахіттям війни, вони незамінні там, де виникає потреба у співстраждання. Бо жінка дуже добре вміє співчувати, оберігати та дбати», – наголосив проповідник.
Владика поділився декількома історіями про дію Бога на війні:
«Пригадую, як двоє отців-капеланів переживали це Різдво з військовими, було дуже холодно, машини виходили з ладу. І якщо подивитись на ситуацію християнськими очима, можна побачити, що це було недаремно. Військові вибились із графіку на 2 години. Десантники вчасно виявили проблему, і сталось так, що на вимушену зупинку вони приїхали до одного з підрозділів. І саме там зустріли військових, які мали потребу приступити до Сповіді і ця «випадковість» зробила це можливим. У довгих розмовах військові зізнавались, що навіть коли з неба сиплються тонни ворожого свинцю, Господь наче вітром відвертав їх».
Після науки, програма продовжилася молитвами на оздоровлення та благословенням мощами нашого блаженного Симеона. По закінченні наук, молитовна програма продовжилася на Хресній Дорозі – прочани походом зі свічками пройшли шлях Спасителя та в духовному супроводі духовному супроводі душпастирів роздумували над Радісними таїнствами вервиці, молячись цю прекрасну молитву до Божої Матері. Владика Богдан проповідував, закликаючи задуматись над цінністю жертви Спасителя:
«В оливному саду Христос молився до кривавого поту. Це те, чого нам бракує. Ми трохи помолимось і кажемо Богу, хай тепер Він діє. Ми жаліємо себе. Але Бог діє в міру нашої молитви. Коли Боже Слово для нас живе і діяльне, воно дозволяє діяти в нас Духові Святому. Пригадаймо, як перш ніж вийти назустріч злу, Ісус молиться. Він виходить на хрест, щоб показати як зло діє – у зраді, обмані, маніпуляціях, грошолюбстві та остаточній покинутості. Яким був хрест Ісуса? Бо наш щоденний хрест – це точно не професійні труднощі чи волонтерство. Хрест – це люди, які підвели Ісуса, але Він все одно їх любить».
Кульмінацією нічних чувань традиційно стала Божественна Літургія, яку очолив єпископ-помічник Стрийської єпархії УГКЦ у співслужінні священників Відпустового центру: о. Юрія Сидіра і о. Володимира Лукашевського та численно зібраного духовенства. Проповідник виголосив у своїй проповіді слова підтримки усім, хто сьогодні перебуває у складних ситуаціях війни, апелюючи до Божого милосердя:
«Бог кличе нас до нашого спасіння. Він не забирає життя, тільки дає життя. Життя забирає смерть, яка є наслідком гріха. Іноді неможливо пояснити людські трагедії. І наша справа не пояснювати, чи переконувати, але бути поруч. Коли Ісус помирав на хресті, Він віддав духа, ніхто його не забирав. Ісус дає нам життя: «Я прийшов, щоб мали життя, і мали його вповні» (Йо. 10,10). І коли сьогодні ми перебуваємо буревії війни, ми маємо пережити цей час з Ним. Бо Ісус бере історію кожного з нас у Свої руки».
Завершилися моління уділенням повного відпусту усім, хто виконав необхідні для цього умови. Також, чування, які щомісяця мають місце у Відпустовому центрі, є чудовою нагодою для вірних приступити до Таїнства Сповіді, мати духовні розмови, послухати науки від хороших проповідників та помолитися у власних намірах та за мир на нашій землі в особливому духовному місці під заступництвом Симеона Лукача.
