23 березня у краєзнавчому музеї Івано-Франківська відбудеться презентація унікальної знахідки – віднайденої ризи Зарваницької чудотворної святині. Дивовижну історію про те, як артефакт потрапив до Івано-Франківська, які надзвичайні речі можна знайти у запасниках музеїв і у приватних колекціях та яка робота може стати візитівкою Івано-Франківська та привабити до міста тисячі туристів, читачам Правда.іф розповідає художник-реставратор Валерій Твердохліб.
– Валерію, виставки відреставрованих скарбів сакрального мистецтва уже стали своєрідною візитною карткою Івано-Франківська. Що особливого у виставці, яка відкриється уже незабаром?
– Взагалі це буде не просто виставка, а подія, свого роду сенсаційне відкриття віднайденої чудотворної ризи ікони Розп’ятого Ісуса з Зарваниці.
Зарваниця взагалі є духовним центром України для греко-католиків. Цю ризу віднайшли давніше, в 1997 році.
Тернополянин Віктор Чернов, будучи хлопчиком, знайшов в Зарваниці, на руїнах однієї хати, фрагмент окладу ікони. І саме зараз, в часі, коли ми ведемо війну і нам найбільше потрібна підтримка, допомога Бога, нам повертаються такі твори.
Ми зрозуміли, що це – продовження нашого проекту повернення сакральних реліквій, оскільки в попередні роки ми в дивовижний спосіб знаходили в запасниках музею капсулу з мощами святих з Риму, яка зараз знаходиться в Ратуші в експозиції краєзнавчого музею. Потім унікальні антимінси єпископів Шептицького, Михайла Левицького з часточками мощей. І Зарваницька святиня – це третя подія, пов’язана з історією Митрополита Андрея. Бо остання згадка про оригінал ікони датована 1944 роком, коли її везли Митрополиту Шептицькому.
Є запис єпископа великомученика Никити Будки, що 17 червня 1944 року ікона була доправлена до Львова. Після того ми не знаходимо оригіналу ікони. Зараз в Зарваниці є лише копії, одна з них написана з образків, які вивіз до Філадельфії о.Василь Головінський.
– А чим особлива Зарваницька ікона?
– Ця ікона Розп’ятого Спасителя була дуже шанована у XVIII-XIX столітті. Її з’явлення було у 1728 році, а визнання чудотворності ікони відбулося 11 серпня 1742 року. Спеціально призначена греко-католицьким Митрополитом Атаназієм Шептицьким комісія записала свідчення Степана Долгана та людей, які повернули собі здоров’я при цьому образі і в знак церковного підтвердження ікону коронували срібною короною, а образ було вміщено в головному престолі. Ми бачимо що це була головна ікона храму.
– Валерію, а як саме риза потрапила до тебе?
– Віктор Чернов бачив наш проект «Врятуймо скарби разом!». Проект, який був створений для не тільки реставрації і популяризації творів сакрального мистецтва, а ще й для того, аби творити для міста щось прекрасне.
Він побачив в книжці про Зарваницю образок окладу і привіз віднайдену ним колись ризу нам.
Риза мала поверхневі забруднення, складні окиси. А ще в першу чергу було потрібне фахове дослідження твору. Я поїхав до Києва і показав ризу в Національному науково-дослідному реставраційному центрі України, Віктору Голубу, найкращому реставратору України, який зараз реставрує меч Святослава. Він зробив проби і сказав що це – срібло. Потім ми звернулися до найвідомішого українського мистецтвознавця зі Львова Олега Сидора, який нам написав експертне заключення. Ми зв’язувалися з людьми у Філадельфії, із священиками, які писали твори про Зарваницю. Зібрали багато інформації і підтвердили, що у нас знаходиться саме оригінал.
Ми не знаємо де корона, яка була при іконі і сам вінок. Тобто багато речей ще десь заховано. Провели дослідження, зробили незначні консерваційні заходи. А зараз ми хочемо розповісти людям цю історію.
На фото: Гравюра Бібліотеки Народової (Варшава)
– Чи можемо говорити про те, що люди втратили інтерес до історії таких-от сакральних пам’яток?
– Зараз люди трохи почали цікавитися історією своєї країни, свого міста. Нам потрібно повернути цю історію. Можливо наша виставка дасть поштовх до пошуку самої ікони, це дуже важливо, знайти оригінал твору. А може знайдуться інші артефакти, пов’язані з цією історією.
Зарваницька святиня – один з фрагментів виставки. Ми представляємо не тільки ризу, а й нові твори, які ми повертаємо громаді міста, твори забуті, які мало хто бачив.
В цьому році у нас виникла ідея виставити унікальні і цікаві твори навіть з приватних колекцій, а не лише музейні. Я б хотів, щоб люди дотикалися до цього світлого, глибокого, що творилося нашими майстрами на Галичині. Це унікальні ікони XVI-XVII століття.
Буде виставлена знакова для Івано-Франківська ікона Осипа Сорохтея «Зняття з хреста», яка була намальована в 1935 році для архікатедрального собору Святого Воскресіння. Дякуємо отцю Юрію Новицькому і митрополиту Володимиру, які погодилися надати нам її на експозицію. Окрім цього ми виставимо наріжний камінь Першої української церкви, який є частиною цієї сакральної колекції.
Взагалі багато творів ми не висвітлюємо належним чином, а люди повинні знати про знакові чи, як тепер кажуть, брендові твори. Бо деякі твори є для міста символами. Серед них ікона Осипа Сорохтея, яка знаходиться в капличці катедрального собору, де хрестять дітей. Багато мешканців Івано-Франківська були охрещені біля цього унікального твору.
– А в чому його знаковість?
– Ікона Осипа Сорохтея – це твір, який був написаний в 1935 році і був новим для сприйняття. Навіть люди, які його замовляли в церкві, не до кінця його зрозуміли. Ця робота була вершиною його творчості – знакова іконографія, до якої зверталися багато т
Це ікона європейського, світового рівня. Дякуючи свого часу митрополиту Миколі Сімкайлу та Віктору Мельнику , ця робота експонувалася в художньому музеї, була кілька разів на виставках і про неї знають у вузькому колі художників та мистецтвознавців. Але якщо в місті запитати людей, які найкращі, найвідоміші роботи художників міста, то навряд чи хтось щось скаже.
– Тобто, на твою думку ця ікона може стати своєрідною візитівкою міста?
– Власне, і не тільки. Це робота, яку можна виставити в любій галереї світу. Ми маємо прекрасний твір, який є знаковим. Це справа мистецтвознавців витягувати таку інформацію. Проблема Івано-Франківська в тому, що відколи відійшов Віктор Мельник, у нас нема знакових мистецтвознавців. Я реставратор, моє завдання зберегти твір і представити його. Є ще багато невідомих творів, які потребують уваги.
На виставці буде представлена ікона XVIII століття «Празниковий ряд», на прикладі якої можна побачити драму і проблему нашої культури збереження, адже деякі ікони з цього ряду уже втрачені. В свій час, коли я починав реставрацію, вони обсипалися. Те, що міг, я врятував. Але мене до сих пір болить, що мої діти не зможуть побачити цих ікон в своїй красі. Через людську халатність, через нерозуміння, через наш гріх ми просто втрачаємо старовинні твори. Мало того, що війни руйнували тисячі творів. Наша колекція – це зріз цілого Галицького мистецтва. У нас залишилися поодинокі фрагменти творів. Ми бачимо, які б це були прекрасні іконостаси. Бачимо, наскільки у нас були талановиті художники. Україна дуже багата. Як казав Іван Марчук, Україна родить на квадратний метр купу геніїв, але усі ці генії їдуть за кордон і там реалізуються.
– А що потрібно зробити, аби привернути увагу до унікальних творів мистецтва, які знаходяться в Івано-Франківську?
– Треба провести цілий комплекс заходів. Якщо хочете, щоб турист приїхав до вас і знав про цю роботу, потрібно підготувати альбоми, каталоги, дослідження. Презентувати твір в найкращих музеях України, найкращих музеях Європи. Виставити ці твори, розказати про них.
Це велика проблема українського мистецтва, бо культурою треба займатися. Ті ж поляки оцифрували всі бібліотеки і вся інформація є у вільному доступі. Я, як мистецтвознавець, можу знайти все, що мене цікавить і мені безкоштовно чи за якусь плату це пришлють.
Можна робити цікавинку для туристів – показати найкращий твір міста. Туристичні агенції підхоплять таку тему, бо матимуть нову атракцію, а місто отримає популяризацію найкращого свого художника. Це європейська практика.
– До якого часу мешканці і гості міста зможуть відвідати цю виставку?
– Зараз ми в процесі підготовки до виставки. Зарваницька святиня – риза є частиною ікони Розп’яття, страстей. На ризі зображена колона, мотузки з бичами, елементи інструментів, якими бичували Христа. А також зображений півень – символ зради.
У теперішньому часі це знаково для нас, бо ми терпимо ці муки. У нас – війна, ми маємо долати ці терпіння і можливо це саме час терпіння.
На виставці кожен для себе щось відкриє сам. В кожній країні, якщо з’являється така реліквія, це стає величезною подією.
А виставка буде експонуватися в краєзнавчому музеї до Дня міста. Можливо, навіть до літа.
Розмовляла Любов Загоровська
2delectable