Колектив Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника глибоко сумує через непоправну втрату, смерть доктора педагогічних наук, професорки кафедри Наталії Михайлівни Благун (14.06.1957 – 26.09.2024).
Про це інформує Правда.іф з посиланням на сайт вишу
“Щирі співчуття родині, близьким, колегам та друзям!
Світла і вічна пам’ять про Наталію Благун назавжди залишиться в серцях тих, хто знав, любив, шанував її, хто жив і працював поруч із нею, студентів, яких вона навчала”, – йдеться у дописі
Чин панахиди відбудеться 27 вересня 2024 року, о 18.00, у с. Буянів Стрийського району Львівської області.
Чин похорону – 28 вересня 2024 року в селі Буянів.
Благун Наталія Михайлівна народилася 14 червня 1957 року в с. Буянів, що на Львівщині. Закінчила Івано-Франківський педагогічний інститут імені Василя Стефаника, спеціальність «вчитель української мови і літератури».
З 1987 р. – аспірантка при Київському педагогічному інституті імені О.М. Горького.
1992 р. захистила кандидатську дисертацію «Стильові особливості ранньої прози П. Козланюка в контексті розвитку західноукраїнської «малої» прози 20 – 30-их років».
2001 р. присвоєно вчене звання доцента кафедри історії педагогіки та українознавства.
2015 р. захистила докторську дисертацію «Методологія соціально-функціонального управління загальноосвітнім навчальним закладом» у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова (спеціальність «Теорія і методика професійної освіти»).
2017 р. присвоєно вчене звання професора кафедри педагогіки початкової освіти.
Авторка понад 160 наукових і навчально-методичних праць, понад 10 монографій та навчальних посібників, співавторка колективних монографій, статей.
Наукові інтереси Наталії Благун пов’язані з культурою мовлення, проблемами національного виховання дітей та юнацтва засобами української мови та літератури, проблемами соціально-функціонального управління закладів освіти, педагогічного менеджменту в загальноосвітніх навчальних закладах.
Наталя Михайлівна Благун – активний організатор факультетських заходів для дозвілля студентської молоді, урочистих святкувань, зустрічей з відомими постатями.
Вона залишила по собі ліричні поезії, її збірка «Люблю усе, що Україною зоветься» – як останній дарунок студентам, колегам, усім, хто знав її як талановиту поетесу.
